01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.10.2011 № 45/137
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів:
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - юрист
від відповідача: ОСОБА_2 - юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдинг»
на рішення
Господарського суду м.Києва
від 01.08.2011р.
у справі № 45/137
за позовом Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдинг»
про стягнення 677 511, 54 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 по справі № 45/137 позов задоволено повністю. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 521162,72грн. основного боргу, 156348,82 грн. штрафу, 6775,12 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з»ясування обставин справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт звертає увагу суду на те, що за договором поставки насіння № 5-40 від 07.05.2010р. відповідач сплатив 67 956, 27 грн., а не 14 400, 00 грн. як невірно зазначено позивачем.
Крім того, 28.01.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 5-03 до договору поставки насіння № 5-34 та 5-40, в якій зазначено, що оплата кукурудзи «Кадр 2267 МВ» гібрид F1» має здійснюватись у грошовій формі, однак не зазначено строк здійснення такої оплати. Відповідач вважає, що оскільки позивач відповідно до ст. 530 не звертався з вимогою здійснити оплату за договором поставки з урахування додаткової угоди, отже строк оплати не настав.
Позивач подав в судовому засіданні уточнення до апеляційної скарги в якому зазначає, що відповідачем було сплачено позивачу 67 956, 27 грн., а не 14400, 00 грн., як раніше зазначалось позивачем.
На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача 467 606,45 грн. основного боргу за договором поставки насіння, 140281,93 грн. штрафу за несвоєчасне проведення розрахунків, а також 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 6 775,12 грн. витрат по сплаті державного мита.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне:
07.05.2010р. між сторонами по справі було укладено договір поставки насіння № 5-40.
Відповідно до п. 1.1. укладеного договору позивач (постачальник за умовами договору) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця за договором), а покупець зобов»язується прийняти насіння та оплатити його вартість відповідно до умов, вказаних у цьому договорі.
Згідно п. 3.1 договору його загальна вартість складає 535562, 72 грн., у тому числі ПДВ 89260,45 грн.
Термін дії договору сторонами встановлено з моменту його підписання і діє до 07.05.2013р.
Порядок проведення розрахунків погоджений сторонами у п. 3.2 договору, який проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника поетапно:
згідно п.3.2.1. суму в розмірі 53 556,27 грн. на умовах 100% передоплати;
згідно п.3.2.2 суму заборгованості у розмірі 482006,45 грн. покупець сплачує наступним чином: 4 800 грн. до 25.06.2010; 4 800 грн. до 25.08.2010; 467606,45 грн. до 25.09.2010.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно накладної поставив, а відповідач на підставі довіреності серії ЯПТ № 480625 прийняв товар за договором № 5-40 на загальну суму 535 562, 72 грн.
Відповідач в порушення умов договору своєчасно та в повному обсязі не розрахувався з позивачем за поставлене насіння, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, яка за розрахунком позивача складає 521 162, 72 грн.
Однак, як вбачається з апеляційної скарги, уточненого розрахунку позивача та пояснень представників сторін, відповідачем було перераховано позивачу 67 956, 27 грн., а не 14400, 00 грн., як зазначалось позивачем. Зазначене підтверджуєтсья платіжними дорученнями № 307 від 06.05.2010 на суму 50000грн.; № 946 від 23.06.2010 на суму 4 800 грн.; № 1168 від 26.07.2010 на суму 4 800 грн.; № 339 від 07.07.2010 на суму 3 556,27 грн., № 262 від 25.08.2010 на суму 4 800, 00 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки насіння від 07.05.2010 № 5-40 відповідно до уточненного розрахунку позивача складає 467606,45 грн. (535562,72-67956,27 грн.=467606,45грн.)
Як передбачено ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором, законодавством або не впливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором поставки №5-40 від 07.05.2010, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки в розмірі 467 606,45 грн.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 140 281,93 грн.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.
Відповідно до п. 4.2. укладеного договору поставки насіння встановлено обов'язок відповідача сплатити позивачу штраф у розмірі 30% від всього залишку заборгованості.
Таким чином позовні вимоги про стягнення штрафу згідно уточненого розрахунку позивача в розмірі 140 281, 93 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до умов договору поставки насіння від 07.05.2010р. № 5-40 відповідач повинен був здійснити розрахунок за поставлене насіння поетапно згідно графіку, остаточний розрахунок відповідач повинен був провести до 25.09.2010р.
Таким чином, договором поставки насіння від 07.05.2010р. № 5-40 встановлено строк виконання зобов»язання за договором, і для відповідача настав строк виконання зобов»язання оплатити за поставлений товар.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення місцевого суду підлягає зміні.
В зв'язку із зміною рішення господарського суду першої інстанції на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдинг» на рішення Господарського суду м. Києва від 01.08.2011 у справі № 45/137 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 01.08.2011 року у справі № 45/137 змінити.
Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:
«Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі - Холдинг" (код 32827667) на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (код 30518866) 467 606,45 грн. основного боргу, 140 281,93 грн. штрафу, за несвоєчасне проведення розрахунків, 6078,88 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.»
Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.
Матеріали справи № 45/137 повернути Господарському суду м.Києва.
Головуючий суддя
Судді