01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2011 № 4/22
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 120-0-0-00/10-673 від 04.04.2011р.; ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 41/10 від 17.03.2010р.;
від відповідача 1: не з'явились
від відповідача 2: ОСОБА_3 - представник за довіреністю б/н від 03.02.2010р.
від відповідача 3: ОСОБА_3 - представник за довіреністю б/н від 03.02.2010р.
від відповідача 4: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Чернігівський хлібокомбінат” на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2011р.
у справі № 4/22 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”
до 1. Закритого акціонерного товариства “Укрзернопром”
2. Публічного акціонерного товариства “Чернігівський хлібокомбінат”
3. Відкритого акціонерного товариства “Ніжинський хліб”
4. Товариства з обмеженою відповідальністю “Фактум”
про стягнення 67 161 524,22 грн.
Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом, в якому просив, з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог від 06.06.2011р., стягнути солідарно з Закритого акціонерного товариства «Укрзернопром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактум» на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Авальм., заборгованість за кредитним договором від 30.09.08 р. № 010/08/4100 із змінами та доповненнями у сумі 10 336 946, 31 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.06.2011 р. в гривневому еквіваленті складає 84 791054, 61 грн. Стягнути заборгованість за кредитним договором від 30.09.08 р. №010/08/4100 із змінами та доповненнями, на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" у сумі 10 336 946, 31 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.06.2011 р. в гривневому еквіваленті складає 84 791 054, 61 грн., шляхом звернення стягнення на майно: ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат» , відповідно до укладених з Банком договорів іпотеки (застави):
- договір іпотеки укладений Банком з іпотекодавцем ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат»від 09.12.08 р. № б/н, який посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_4 про що внесено запис в реєстрі за №1730, 1731, 1732 за яким іпотекодавець передав в іпотеку Банку об'єкти нерухомого майна згідно з цим договором;
- договір застави основних засобів укладений Банком з заставодавцем ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат»від 09.12.08 р. № 11/1-2630, який посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_4 про що внесено запис в реєстрі за №1733, відповідно до якого заставодавець передав в заставу Банку основні засоби, машини, обладнання та транспортні засоби, згідно додатку №1, №2, №3, №4 до даного договору застави;
- договір застави товарів в обігу укладеного між Банком та заставодавцем ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат»від 09.12.08 р. № 11/1-2628, яким заставодавець передав у заставу Банку належні йому на праві власності товари в обороті на підставі балансової довідки №1288 від 05.12.08 р. та №1289 від 05.12.08 p., а саме виробничі активи згідно невід'ємного додатку №1 та №2 до цього договору застави;
ВАТ «Ніжинський хліб» відповідно до укладених з Банком договорів іпотеки (застави):
- договір іпотеки укладений між Банком та іпотекодавцем ВАТ «Ніжинський хліб»від 09.12.08 р. посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_5 про що внесено запис в реєстрі за №969, відповідно до якого в іпотеку Банку іпотекодавцем передано об'єкти нерухомості, згідно цього договору;
- договір застави основних засобів укладений Банком з заставодавцем ВАТ «Ніжинський хліб» № 11/1-2629 від 09.12.08 p., посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_5 про що внесено запис в реєстрі за №972, за яким заставодавець передав в заставу Банку належні йому на праві власності машини та обладнання згідно додатку №1, транспортні засоби згідно додатку №2 до цього договору, що належать заставодавцю на підставі виписки з балансу №596, №507 від 05.12.08 p.;
- договір застави товарів в обігу укладеного між Банком та ВАТ «Ніжинський хліб»від 09.12.08 р. № 11/1-2627, відповідно до якого заставодавець передав у заставу Банку належні йому на праві власності товари в обігу на підставі балансової довідки №505 від 05.12.08 p., а саме оборотні активи підприємства, згідно додатку №1 до цього договору.
В обґрунтування позовних вимог ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” посилається на те, що відповідачем 1 порушено умови кредитного договору № 010/08/4100/1 від 30.09.2008р. зі внесеними додатковими угодами змінами, у зв'язку з чим за ЗАТ “Укрзернопром” утворилась заборгованість у сумі 10 336 946,31 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.06.2011р. в гривневому еквіваленті складає 84 791 054, 64 грн., в тому числі тіло кредиту - 7 500 000 дол. США, за відсотками - 2 623 040,92 дол. США, за пенею 213 905,39 дол. США. У зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за кредитним договором щодо сплати тіла кредиту та відсотків Банком нараховано пеню, що станом на 01.06.2011р. складає 1 704 954,28 грн.
Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань позичальника між Банком та ВАТ “Чернігівський хлібокомбінат”, ВАТ “Ніжинський хліб”, ТОВ “Фактум” укладено іпотечний договір від 09.12.2008р., договір застави основних засобів з ВАТ “Чернігівський хлібокомбінат” від 09.12.2008р. № 11/1-2630, договір застави товарів від 09.12.2008р. № 11/1-2628, договір поруки № 11/1-2622 від 09.12.2008р., іпотечний договір від 09.12.2008р., договір застави основних засобів з ВАТ “Ніжинський хліб” № 11/1-2629 від 09.12.2008р., договір застави товарів в обігу № 11/1-2627 від 09.12.2008р., договір поруки № 11/1-2620 від 24.11.2008р., договір поруки № 11/1-2621 від 09.12.2008р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2011р. позов Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” задоволено повністю.
Приймаючи дане рішення місцевий господарський суд виходив з наступного:
- в результаті неналежного виконання договірних зобов'язань ЗАТ «Укрзернопром», станом на 01.06.2011 р. виникла кредитна заборгованість у розмірі 7 500 000,00 доларів США, (в т.ч. прострочена 3 752 000,00 доларів США), що за офіційним курсом НБУ станом на 01.06.2011 р. складає 59 779 500,00 грн. (29 905 691,20грн.), яка підлягає стягненню із ЗАТ «Укрзернопром» та ТОВ «Фактурм»;
- вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом в сумі 2 623 040,92 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.06.2011 р. складає 20 907 209,96 грн. з посиланням на приписи ст. 1048 ЦК України та положення п. 2.1. Договору підлягає задоволенню судом;
- порушення відповідачем строків оплати за кредитом та процентам, передбачених ст. 6 Кредитного Договору № 10/08/4100 від 30 вересня 2008р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки;
- за прострочення терміну кредитного платежу та процентів за кредит з відповідача належить стягнути пеню у сумі 2 399 390,37грн. за прострочення кредиту та 1 704 954,28грн. пені за прострочення процентів;
- у відповідності до п. 4.1. Кредитного договору виконання зобов'язань забезпечується: заставою/іпотекою ЦМК ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат»; заставою/іпотекою ЦМК ВАТ «Ніжинський хліб»; заставою майнових прав на орендовані платежі за договором оренди РТЦ «Блокбастер» на загальну суму щомісячних платежів не менше ніж 1 000 000,0 грн., що повинні бути укладені у строк до 01.01.09 р. між кредитором та компанією оператором РТЦ «Блокбастер» - ТОВ «Фактум»;
- позивачем допустимими доказами доведено, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ “Чернігівський хлібокомбінат” звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2011р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем невірно нараховано штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань в період з 16 лютого 2009 року по 30 березня 2010р. з огляду на чинність у наведений період ухвал господарських судів, якими вжито заходів по забезпеченню позову та заборонено ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” вчиняти будь-які дії щодо виконання умов кредитного договору № 010/08/4100 від 30.09.2008р. За наведеного, відповідач 2 вважає, що несплата тіла кредиту, відсотків, пені за кредитним договором та пені за відсотками відбувалось в силу норм чинного законодавства і не залежала від волі боржника та поручителів.
На підставі апеляційної скарги ПАТ “Чернігівський хлібокомбінат” на рішення Господарського суду м. Києва від 05.07.2011 р., згідно зі ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді - Іваненко Я.Л., Тищенко О.В., ухвалою від 27.07.2011р. порушено апеляційне провадження.
Від ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2011р. № 01-24/624 у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Смірнової Л.Г. у відпустці, відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 4/22.
Згідно проведеного повторного автоматичного розподілу справи № 4/22 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іваненко Я.Л., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2011р., згідно повторно проведеного автоматичного розподілу, справа № 4/22 прийнята для здійснення апеляційного провадження колегією суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Чорна Л.В., Іваненко Я.Л.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами від 10.10.2011р. № 01-23/3/10 змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Чорна Л.В., Смірнова Л.Г.
Через загальний відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 02-7.1./3793 від 18.08.2011р.), в якій останній просить винести ухвалу про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на всіх рахунках ЗАТ “Укрзернопром” та ТОВ “Фактум” в межах суми стягнення у розмірі 88 405 838,73 грн.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає.
Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи (роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
В Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. "Про деякі питання практики забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання бо невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.06р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном (в тому числі грошовими коштами) іноді призводить до незворотних наслідків.
У відповідності до листа Вищого господарського суду, від 12.12.2006, № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову», а також враховуючи роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 23.08.1994, № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Звертаючись з заявою про забезпечення позову ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” посилається на те, що оскільки в порушення умов кредитного договору та договорів застави (іпотеки) відповідачем 2 відмовлено працівникам Банку у допуску до перевірки наявності та стану збереження заставного майна, у зв'язку з чим неможливо визначити його вартість що у майбутньому може унеможливити виконання рішення Господарського суду міста Києва про стягнення кредитної заборгованості за рахунок заставного майна.
Крім того, позивач зазначає, що безпосередніми діями відповідачів, які полягають в ненадані витребуваних Банком документів, відмови відповідача 2 в доступу до перевірки заставного майна та оскарження в судовому порядку договорів застави (іпотеки), підтверджується їх небажання виконати договірні зобов'язання, у зв'язку з чим Банк вважає, що існує висока ймовірність, при відсутності арешту, виведення відповідачами коштів зі своїх рахунків, що у свою чергу унеможливить виконання рішення Господарського суду міста Києва про стягнення кредитної заборгованості.
З огляду на викладене, позивач просить прийняти ухвалу про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на всіх рахунках ЗАТ “Укрзернопром” та ТОВ “Фактум” в межах суми стягнення у розмірі 88 405 838,73 грн.
Проте, наведене не може бути прийнято колегією суддів як обґрунтоване припущення ймовірності невиконання відповідачами 1, 4 рішення суду, оскільки позивачем жодними доводами та доказами не обґрунтовано наявність обставин, які могли б слугувати підставою для припущення того, що грошові кошти ЗАТ “Укрзернопром” та ТОВ “Фактум”, арешт на які просить накласти позивач, на момент виконання рішення зі справи можуть зникнути чи зменшитись за кількістю.
Таким чином, враховуючи здійснену колегією суддів оцінку обґрунтовані доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову та зміст позовних вимог, апеляційний господарський суд вважає, що подана позивачем заява про забезпечення позову з наведених в ній доводів не може бути задоволена судом.
Через загальний відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від ПАТ “Чернігівський хлібокомбінат” надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 4/22 до закінчення перегляду за нововиявленими обставинами в Київському апеляційному господарському суді справи № 34/76-55/358.
Наведене клопотання судовою колегією залишається без задоволення, оскільки відповідачем 2 жодними доводами та доказами не обґрунтовано неможливості розгляду справи № 4/22 до закінчення перегляду за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 34/76-55/358 про відмову в задоволенні позовних вимог, яка залишена без змін Вищим господарським судом України.
Від ПАТ “Чернігівський хлібокомбінат” надійшло клопотання про призначення комплексної судово-економічної та бухгалтерської експертизи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у справі, або за своєю ініціативою у випадках призначення господарським судом судової експертизи.
Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Статтею 1 Закону України “Про судову експертизу” передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Таким чином, аналіз наведених норм законодавства в їх системному зв'язку свідчить, що судова експертиза повинна призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування. Наведена правова позиція відображена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики призначення судових експертиз” від 27.11.20006р. № 01-8/2651.
За висновками викладеними в наведеному вище клопотанні відповідача 2 необхідність призначення судової експертизи полягає в тому, що в основу оскаржуваного судового рішення покладено розрахунок позивача про нарахування штрафних санкцій, який є таким, що зроблений з порушенням норм чинного законодавства України з огляду на наявність ухвал про забезпечення позову.
Проте, колегія суддів вважає, що перевірка правильності нарахування ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” штрафних санкцій за кредитним договором не потребує спеціальних знань, більше того обов'язок щодо повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи в т.ч. і перевірка правильності нарахування позовних вимог належить до виключної компетенції суду.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд клопотання відповідача 2 про призначення комплексної судово-економічної та бухгалтерської експертизи залишає без задоволення.
Представник відповідачів 2, 3 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представники позивача заперечили проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві.
Представники відповідача 1, 4 в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 -69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач 1, 4 не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження обов'язковою судом апеляційної інстанції не визнавалася, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників Закритого акціонерного товариства “Укрзернопром” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Фактум”.
Відповідно до ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, 3, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
30 вересня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та Закритим акціонерним товариством «Укрзернопром» (позичальник) укладено кредитний договір №010/08/4100, згідно умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 7 500 000 доларів США, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим Договором.
Між сторонами було укладено додаткові угоди № 010/08/4100/1 від 24.11.2008р., № 010/08/4100/2 від 30.09.2008р.
Кінцевий термін погашення Кредиту позичальником, у відповідності до п. 1.2. Договору, є 31 серпня 2013р.
Відповідно до статті 5 Договору, з урахуванням додаткової угоди, на підставі письмової заяви Позичальника кредитор зобов'язується перерахувати кредитні кошти з позичкового рахунку на транзитний рахунок з метою подальшої конвертації на Міжбанківському Валютному Ринку України та зарахувати отриману суму в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника для подальшого використання за цільовим призначенням.
ЗАТ «Укрзернопром» з заявами від 20.01.20009р. № 11, від 19.01.2009р. № 10, від 15.01.2009р. № 9, від 14.01.2009р. № 7,від 13.01.2009р. № 5, від 12.01.2009р. № 2, від 29.12.2008р. № 254, від 24.12.2008р. № 252 звернулось до Банку про надання кредитних коштів (а.с. 11-18 том І).
На виконання умов договору №010/08/4100 від 30.09.2008р. Кредитором надано Позичальнику кошти на загальну суму 7 500 000 доларів США, про що свідчать наявні в матеріалах справи виписка з особового рахунку відповідача 2 та меморіальні валютні ордери (а.с. 19-23 том І).
Згідно п.2.1. Договору плата за користування кредитом в строк по 29.09.2009р. (строк дії процентної ставки) розраховується на основі процентної ставки в розмірі 15% річних.
Проценти за кредит Позичальник сплачує щомісячно на рахунок нарахованих доходів Кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця (п. 2.2. Договору).
Пунктом 6.1. Кредитного договору визначено, що заборгованість за кредитом погашається Позичальником у відповідності до графіка погашення заборгованості, що є додатком №1 до Кредитного договору.
Відповідно до п. 10.1. Договору Позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені в Договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, комісій, пені, штрафів та інших платежів, на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем 1, в порушення пунктів 10.1, 10.2, 8.2.5, 8.2.8, 8.3 Договору, взяті на себе зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконувались.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 8.1. Договору сторонами узгоджено, що у разі невиконання, або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, Банк має право вимагати дострокового повного погашення заборгованості Позичальника за кредитом разом зі сплатою всіх сум належних до сплати, в тому числі прострочені проценти, пеню, штрафи та інші платежі відповідно до цього договору.
Відповідно до п. 8.2. Кредитного договору, Банк вправі вимагати дострокового повернення сум за Кредитним договором у випадку несплати нарахованих процентів, пені, штрафів та інших платежів на умовах, передбачених Кредитним договором, порушення Позичальником/Поручителем своїх обов'язків за договором іпотеки, застави, поруки, передбачених ст. 4 цього договору, інших випадках. Порушення позичальником строків виконання грошових зобов'язань, передбачених Кредитним договором, більш ніж на 30 календарних днів.
Відповідачем 1 свої зобов'язання в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконувались, у зв'язку з чим за ЗАТ «Укрзернопром» утворилась кредитна заборгованість у розмірі 7 500 000,00 доларів США, (в т.ч. прострочена 3 752 000,00 доларів США), що за офіційним курсом НБУ станом на 01.06.2011 р. складає 59 779 500,00 грн. (29 905 691,20грн.) та заборгованість з відсотків за користування кредитом в сумі 2 623 040,92 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.06.2011 р. складає 20 907 209,96 грн.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем 1 кредитних коштів і сплати процентів за їх користування, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення наведених вище сум.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до 14.4 договору, у разі порушення прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором Позичальник сплачує Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань за кредитним договором позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за прострочення повернення кредиту в сумі 2 399 390, 37 грн. та пеня за прострочення сплати процентів в сумі 1 704 954,28 грн. (з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог).
Перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку сум штрафних санкцій колегія суддів встановила його вірність.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог про стягнення 2 399 390, 37 грн. пені за прострочення кредиту та 1 704 954,28 грн. пені за прострочення процентів.
Доводи апеляційної скарги про те, що несплата тіла кредиту, відсотків, пені за кредитним договором та пені за відсотками відбувалось в силу норм чинного законодавства і не залежала від волі боржника та поручителів з огляду на чинність в період з 16 лютого 2009 року по 30 березня 2010р. ухвал про забезпечення позову, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки данні ухвали не звільняли відповідача 1 від обов'язку, згідно умов кредитного договору, здійснити повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Крім того, судова колегія вважає, що ЗАТ «Укрзернопром» не був позбавлений права після скасування даних ухвали повністю розрахуватися за кредитним договором.
Відповідно до п. 8.3. Договору позичальник зобов'язаний виконати вимогу Кредитора про дострокове погашення зобов'язань за цим договором протягом не більше ніж 30 календарних днів з моменту її пред'явлення. У разі невиконання позичальником цієї вимоги Кредитор має право звернути стягнення за Договором іпотеки/застави/поруки, передбачених ст. 4 цього Договору.
Згідно зі ст. 4 Договору виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором забезпечується: заставою/іпотекою ЦМК ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат»; заставою/іпотекою ЦМК ВАТ «Ніжинський хліб»; заставою майнових прав на орендовані платежі за договором оренди РТЦ «Блокбастер» на загальну суму щомісячних платежів не менше ніж 1 000 000,0 грн., що повинні бути укладені у строк до 01.01.09 р. між кредитором та компанією оператором РТЦ «Блокбастер» - ТОВ «Фактум».
Як вбачається з матеріалів справи, на забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором укладено наступні договори:
1) З ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат»:
- Іпотечний договір з ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат»від 09.12.08 р. посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_4 про що внесено запис в реєстрі за №1730, 1731, 1732;
- Договір застави основних засобів з ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат» від 09.12.08 р. № 11/1-2630 посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_4 про що внесено запис в реєстрі за №1733;
- Договір застави товарів в обігу з ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат» № 11/1-2628 від 09.12.08 р.
- Договір поруки № 11/1-2622 від 09/12/08 р.
2) З ВАТ «Ніжинський хліб»
- Іпотечний договір з ВАТ «Ніжинський хліб»від 09/12/08 р. посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_5 про що внесено запис в реєстрі за №969.
- Договір застави основних засобів з ВАТ «Ніжинський хліб» № 11/1-2629 від 09/12/08 р. посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_5 про що внесено запис в реєстрі за №972.
- Договір застави товарів в обігу з ВАТ «Ніжинський хліб»№ 11/1-2627 від 09/12/08 р.
- Договір поруки № 11/1-2620 від 245/11/08 p.;
3) З ТОВ «Фактум»
- Договір поруки № 11/1-2621 від 09/12/08 p.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно ст. 585 ЦК України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, та є окремим видом застави згідно ст. 575 ЦК України.
Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, як це визначено ст. 554 ЦК України, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно.
Згідно ст. 19. Закону України «Про заставу» № 2654-ХП від 02.10.92 р. за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу», якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави.
У випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, статтею 24 Закону України «Про заставу»передбачено, що він має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.
Згідно ст. 5 Закону України «Про іпотеку» нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звертаючись до Господарського суду міста Києва з позовом також просив стягнути заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно: ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат», відповідно до укладених з Банком договорів іпотеки (застави):
- договір іпотеки укладений Банком з іпотекодавцем ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат»від 09.12.08 р. № б/н, який посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_4 про що внесено запис в реєстрі за №1730, 1731, 1732 за яким іпотекодавець передав в іпотеку Банку об'єкти нерухомого майна згідно з цим договором;
- договір застави основних засобів укладений Банком з заставодавцем ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат»від 09.12.08 р. № 11/1-2630, який посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_4 про що внесено запис в реєстрі за №1733, відповідно до якого заставодавець передав в заставу Банку основні засоби, машини, обладнання та транспортні засоби, згідно додатку №1, №2, №3, №4 до даного договору застави;
- договір застави товарів в обігу укладеного між Банком та заставодавцем ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат»від 09.12.08 р. № 11/1-2628, яким заставодавець передав у заставу Банку належні йому на праві власності товари в обороті на підставі балансової довідки №1288 від 05.12.08 р. та №1289 від 05.12.08 p., а саме виробничі активи згідно невід'ємного додатку №1 та №2 до цього договору застави;
ВАТ «Ніжинський хліб» відповідно до укладених з Банком договорів іпотеки (застави):
- договір іпотеки укладений між Банком та іпотекодавцем ВАТ «Ніжинський хліб»від 09.12.08 р. посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_5 про що внесено запис в реєстрі за №969, відповідно до якого в іпотеку Банку іпотекодавцем передано об'єкти нерухомості, згідно цього договору;
- договір застави основних засобів укладений Банком з заставодавцем ВАТ «Ніжинський хліб» № 11/1-2629 від 09.12.08 p., посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_5 про що внесено запис в реєстрі за №972, за яким заставодавець передав в заставу Банку належні йому на праві власності машини та обладнання згідно додатку №1, транспортні засоби згідно додатку №2 до цього договору, що належать заставодавцю на підставі виписки з балансу №596, №507 від 05.12.08 p.;
- договір застави товарів в обігу укладеного між Банком та ВАТ «Ніжинський хліб» від 09.12.08 р. № 11/1-2627, відповідно до якого заставодавець передав у заставу Банку належні йому на праві власності товари в обігу на підставі балансової довідки №505 від 05.12.08 p., а саме оборотні активи підприємства, згідно додатку №1 до цього договору.
Зважаючи на викладені вище норми чинного законодавства, обставини даної справи, а також з огляду на обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає, що вимога про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат» та ВАТ «Ніжинський хліб» є такою, що підлягає задоволенню.
З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2011 року прийняте на підставі фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Чернігівський хлібокомбінат” на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2011 р. у справі № 4/22 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2011 р. у справі № 4/22 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 4/22 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді