01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.10.2011 № 38/110
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів:
при секретарі:
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 89 від 12.05.2011р.
від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 45/551 від 20.01.2011р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства
«Екостандарт»
на рішення Господарського суду м. Києва
від 21.06.2011р.
у справі № 38/110 (суддя Власов Ю.Л.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»
до Комунального підприємства «Управління житлового
господарства» Дарницького району м. Києва
про стягнення 2886212,43 грн.
Публічне акціонерне товариство «Екостандарт» звернулось до Господарського суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Управління житлового господарства» Дарницького району м. Києва про стягнення 2277549,05 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 38111,94 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних в сумі 9928,45 грн. та пені в сумі 60622,99 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.06.2011р. у справі № 38/110 провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2277549,05 грн. було припинено за відсутністю спору.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.06.2011 року у справі № 38/110 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2011 року у справі № 38/110 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011р. у справі № 38/110 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.10.2011р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Ільєнок Т.В., Сулім В.В..
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Мартюк А.І., судді Новіков М.М., Зубець Л.П.
30.09.2011р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суду апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 21.06.2011 року у справі № 38/110 без змін.
В судовому засіданні 03.10.2011р. було оголошено перерву до 17.10.2011р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
01.11.10р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до якого позивач зобов'язався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність позивача, згідно переліку теплову енергію у вигляді гарячої води у період з 01.11.10р. по 31.10.11р. у кількості 84195,11 Гкал/год. з максимальним тепловим навантаженням 36,313 Гкал/год.
Відповідно до п.1.2. вказаного договору відповідач зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах даного договору.
Згідно з п.6.6. вказаного договору Відповідач самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами Відповідача.
Відповідно до п.9.2. вказаного договору в разі несплати відповідачем за прийняту теплову енергію у встановлені строки Позивач нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору позивач надавав, а відповідач приймав теплову енергію, проте відповідач розраховувався невчасно та не в повному обсязі у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 60622,99 грн., 3% річних в сумі 9928,45 грн. та інфляцію в сумі 38111,94 грн. за період з 01.12.10р. по 01.03.11р.
Згідно з п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії (теплової у тому числі) споживачеві без договору та без оплати не допускається.
Пункт 1 статті 275 Господарського Кодексу України передбачає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає енергію споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання.
Правове регулювання договорів енергопостачання здійснюється за допомогою спеціального законодавства з цих питань, зокрема Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-ІХ/, Закону України «Про енергозбереження» № 74/94-ВР від 01.07.1994, Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 705 від 31.08.1995 тощо.
У спірний період (01.12.2010-01.03.2011) відповідачем було прийнято 28 698,43061 Гкал теплової енергії, що підтверджується актами приймання передачі товарної продукції за грудень 2010 року - січень, лютий 2011 року, особистою карткою (табулеграма). Зазначені документи знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що в зв'язку з неналежним виконанням умов вищевказаного Договору у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка на момент подачі позову становила суму 1080 311,05 грн. (з урахуванням березневих оплат).
Крім того, на момент прийняття рішення судом першої інстанції відповідач сплатив суму основного боргу.
Відповідно до п.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконань замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.
Відповідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог інфляційної складової боргу в розмірі 38111,94 грн., 3% річних в сумі 9928,45 грн. та пені в сумі 60622,99 грн.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем на надано обгрунтовуючого розрахунку суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних та пені.
З таким висновком місцевого суду колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується виходячи з наступного.
Як випливає із змісту Цивільного кодексу України - відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань настає лише у випадках, передбачених законом або встановлено договором.
Чинним законодавством України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (стаття 546 Цивільного кодексу України та стаття 230 Господарського кодексу України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків коли інше передбачено законом або договором, або сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Крім того, в суді апеляційної інстанції представником позивача надано ояснення щодо розрахунку інфляційної складової боргу, 3% річних та пені, в якому зазначає, що позовна заява була подана до Господарського суду м. Києва 25.03.2011р., за таких обставин позивачем зроблено перерахунок інфляційної складової боргу, 3% річних та пені з урахуванням березневих оплат відповідача за спожиту теплову енергію.
Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача, що розмір інфляційної складової боргу складає в розмірі 27 336,80 грн., пеня в розмірі 37 061,35 грн. та 3% річних в розмірі 7 173,16 грн., згідно розрахунку позовних вимог становить 71 571,31 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за таких обставин апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2011 у справі № 38/110 підлягає скасуванню з з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 101 - 105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2011 у справі № 38/110 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Управління житлового господарства» Дарницького району м. Києва (02091, м. Київ, Харківське шосе, 148а, р/р 260006401028649 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904, код ЄДРПОУ 31722755) на користь Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» (02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, код ЄДРПОУ 21661022, р/р 26007311380 в АТ «Фортуна банк», МФО 300904) інфляційної складової боргу в розмірі 27 336,80 грн., пені в розмірі 37 061,35 грн. та 3% річних в розмірі 7 173,16 грн., державного мита 715,71 грн. та 155,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства «Управління житлового господарства» Дарницького району м. Києва (02091, м. Київ, Харківське шосе, 148а, р/р 260006401028649 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904, код ЄДРПОУ 31722755) на користь Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» (02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, код ЄДРПОУ 21661022, р/р 26007311380 в АТ «Фортуна банк», МФО 300904) за подачу апеляційної скарги суму державного мита в розмірі 357,85 грн.
Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.
Матеріали справи № 19/110 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді