01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.10.2011 № 40/228
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів:
при секретарі:
та представників:
від позивача - ОСОБА_1 - дов. №258 від 30.06.2011р.,
від відповідача - ОСОБА_2 - дов. №08/08-11 від 08.08.2011р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “Фрінет”
на рішення
господарського суду м.Києва
від 23.08.2011р.
у справі №40/228 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ)
“Укртелеком” в особі Севастопольської філії
до ТОВ “Фрінет”
про відшкодування збитків 25154,60 грн.,
Рішенням господарського суду м.Києва від 23.08.2010р. по справі №40/228 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ “Фрінет” на користь ПАТ “Укртелеком” в особі Севастопольської філії 24403,70 грн. збитків; 564,36 грн. - інфляційних нарахувань, 186, 54 грн. - 3 % річних, 251,55 грн. - державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ “Фрінет” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", правонаступником якого є ПАТ „Укртелеком”, в особі директора Севастопольської філії (далі - орендодавець) та ТОВ “Фрінет” (далі - орендар) було укладено договір № 155-34 оренди нерухомого майна товариства (далі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування нежилі приміщення (далі - майно), розташовані в м. Севастополі на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку № 15 по вул. Комуністичній, загальною площею 217, 6 кв. м., для розміщення офісу та телекомунікаційного обладнання.
Відповідно до п. 1.3 договору сторони домовляються про те, що на їхні договірні відносини не поширюються норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та постанови КМУ від 04.10.1995р. № 786 „Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна”.
Згідно з п. 2.1 договору передача орендованого майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна, вказаного в п.1.1 цього договору, але не пізніше 3 днів з моменту підписання сторонами договору.
Витрати на утримання майна та комунальні послуги орендар сплачує на підставі прямих договорів, укладених безпосередньо з відповідними організаціями (п.3.4 договору).
Відповідно до п.6.1.3 договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.
Цей договір набирає чинності від дати підписання його сторонами і діє протягом двох років та 11 місяців з 01.04.2008р. до 28.02.2011р. ( п.12.1 договору).
На виконання умов договору оренди № 155-34 від 01.04.2008р. позивач передав, а відповідач прийняв вбудоване нежиле приміщення, розташоване на 1-му поверсі житлового 5-ти поверхового будинку, загальною площею 217,6 кв.м., стан майна -незадовільний (потребує ремонту), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту приймання-передачі майна від 01.04.2008р.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про усунення порушення п.3.4 договору щодо укладення договору на оплату комунальних послуг та утримання орендованих приміщень безпосередньо з організаціями, що надають ці послуги (листи № 4035-27-1 від 30.07.2008р., № 4139-27-1 від 12.08.2009р., б/н від 17.01.2011р.). Крім того, у зв'язку з тим, що відповідач станом на 01.08.2010р. не уклав договір на опалення орендованого приміщення з відповідною організацією, листом № 3853-27-1 від 07.08.2010р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди № 155-34 від 01.04.2008р., якою передбачити обов'язок відповідача відшкодувати орендодавцеві витрати по опаленню орендованих приміщень з дня фактичної передачі приміщень за період з 01.04.2008р. по 30.04.2010р.
Листом № 370 від 19.10.2010р. відповідач повідомив позивача про його згоду на компенсацію витрат орендодавця на опалення пропорційно орендованій площі лише починаючи з місяця, в якому надійшла пропозиція орендодавця - серпня 2010 року та направив позивачеві зустрічну пропозицію у вигляді проекту додаткової угоди до договору.
Як вбачається з матеріалів орендар та орендодавець не дійшли згоди щодо внесення змін до п.3.4 договору оренди № 155-34 від 01.04.2008р.
В матеріалах справи наявний договір № 1/544-10 купівлі-продажу теплової енергії, укладений 28.11.2008р. між ВАТ „Укртелеком” (покупець) та комунальним підприємством „Севтеплоенерго” (продавець), відповідно до умов якого в порядку та на умовах цього договору, продавець зобов'язується передати покупцеві теплову енергію до кордону експлуатаційної відповідальності, балансової приналежності теплових мереж та купівлі-продажу теплової енергії своєчасно та відповідної якості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами.
Відповідно до п.4.2 договору № 1/544-10 купівлі-продажу теплової енергії плата за теплову енергію розраховується виходячи із займаної опалювальної площі (Додаток № 1), відповідно до нормативів споживання. В п.22 Додатку № 1 „Характеристика об'єкта надання послуг” до договору № 1/544-10 зазначено: службове приміщення вул. Комуністична, 15, площею 499,40 кв.м., тариф з ПДВ 3695,52 грн./кв.м.
Факт надання послуг з опалення нежилого приміщення, розташованого в м. Севастополь, по вул. Комуністичній буд.15 загальною площею 499,4 кв.м., частиною якого є приміщення, що перебувало в орендному користуванні у відповідача, підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.23, 26, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45).
Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою КП „Севтеплоенерго” від 22.04.2011р. № 520 відповідно до договору № 1 від 28.11.2008р., КП „Севтеплоенерго” надавало послуги ВАТ „Укртелеком” щодо опалення вбудованих приміщень загальною площею 499,4 кв.м., що розташовані на 1-му поверсі та в підвалі житлового будинку № 15 на вул. Комуністичній в м. Севастополі в період з 01.04.2008р. по 24.10.2010р. КП „Севтеплоенерго” за період з 01.04.2008р. по 24.10.2010р. по вищезазначених приміщеннях було надано послуги та виставлено до сплати ВАТ „Укртелеком” рахунків на суму 56952,91 грн. Станом на 30.11.2010р. ВАТ „Укртелеком” повністю розрахувався з КП „Севтеплоенерго” за вказаним об'єктом, своєчасно сплатив всі рахунки.
Оскільки відповідач відповідно до п.1.1 договору орендував нежиле приміщення площею 217,6 кв.м., позивач провів розмежування сум, які підлягають сплаті відповідачем, виходячи з фактичної площі приміщення, що орендувалась відповідачем, внаслідок чого, звернувся до місцевого суду з вимогою стягнути з відповідача понесені позивачем збитки, пов'язані з невідшкодуванням відповідачем наданих послуг з опалення орендованого приміщення в розмірі 24403,70 грн.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також: витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
У відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення відповідно до ст. 225 ГК України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Відповідно до статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Матеріалами справи підтверджується понесення позивачем матеріальних витрат на суму 24403,70 грн.
Такі матеріальні витрати є реальними збитками позивача (п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України), оскільки вони пов'язані із втратами, яких позивач зазначав у зв'язку із неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди № 155-34 від 01.04.2008р., а саме п. 3.4 цього договору. Відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки на підставі п. 4 ст. 611 ЦК України (у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди).
Відповідно до п. 4 Постанови КМУ від 03.10.2007р. № 1198 „Про затвердження Правил користування тепловою енергією” користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів.
Згідно з п.30 Постанови КМУ від 03.10.07 № 1198 теплопостачальна організація відповідно до договору має право частково або повністю припиняти постачання теплової енергії споживачеві, зокрема, у разі неготовності споживача до опалювального періоду - відсутності відповідного акта про готовність об'єкта до опалювального періоду або рішення (листа) щодо гарантії забезпечення безпечної експлуатації системи теплоспоживання балансоутримувачами.
Докази на підтвердження факту звернення відповідача до теплопостачальної організації із повідомленням про неготовність орендованих приміщень до опалювального сезону в матеріалах справи відсутні. Крім того, проведення капітального ремонту приміщення не звільняє орендаря від обов'язку укладення договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.
Стаття 614 Цивільного кодексу України зазначає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Тому суд першої інстанції законно стягнув з ТОВ “Фрінет” на користь ПАТ “Укртелеком” в особі Севастопольської філії збитків в розмірі 24403,70 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Тому суд першої інстанції законно і обґрунтовано стягнув з ТОВ “Фрінет” на користь ПАТ “Укртелеком” в особі Севастопольської філії 564,36 грн. - інфляційних нарахувань та 186, 54 грн. - 3 % річних.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу ТОВ “Фрінет” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 23.08.2010р. по справі №40/228 - без змін.
Справу №40/228 повернути до господарського суду м.Києва.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
20.10.11 (відправлено)