01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.10.2011 № 2/65
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 04.10.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс» № 1406/4 від 14.06.2011 року на рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року у справі № 2/65 (суддя Домнічева І.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторс»
Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс»
про стягнення заборгованості у розмірі 59 587,53 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 59 587,53 грн. за договором фінансового лізингу № L881-07/07 від 25.07.2007 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року у справі № 2/65 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» задоволено повністю.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 24.05.2011 року у справі № 2/65 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуальних вимог відносно повноти, всебічності та об'єктивності розгляду справи, а саме судом першої інстанції невірно встановлено фактичну заборгованість відповідача та не прийнято до уваги положення ст.ст. 252, 503, ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України. За таких обставин наявні у справі докази не доводять факту настання обов'язку відповідача-2 по сплаті замість відповідача-1 спірних рахунків, за якими оскаржуваним судовим рішенням стягнута заборгованість з обох відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення місцевого господарського суду скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2007 р. між позивачем (Лізингодавець) та відповідачем 1 (Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № L881-07/07 (надалі -Договір) відповідно до умов якого Лізингодавець зобов'язується придбати у свою власність та передати на умовах фінансового лізингу. Без надання послуг у управління та технічної експлуатації у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в специфікації, а відповідач 1 зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору вартість майна, яке передається Позивачем Відповідачеві 1, складає 197 840,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 20% .
П. 4.1. та 4.2. договору передбачено, що лізингові платежі складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів розмір яких за певний період лізингу зазначається в графіку.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, на виконання умов вищевказаного договору, позивач придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння відповідачу 1, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу.
В порушення умов договору, а саме п.п. 5.1-5.5; п. 8.1.4 Загальних умов фінансового лізингу - Додаток №4 до договору відповідача 1 належним чином не виконував свої зобов'язання, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість на загальну суму 59 587,53 грн., що підтверджується рахунками-фактурами, копії яких додані до матеріалів справи.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, між відповідачем 1 та позивачем 25.07.2007 року був укладений договір поруки, на підставі якого, а саме пунктів 1.2, 2.1, 2.4, 3.1 договору поруки Товариство з обмеженою відповідальністю (відповідач 2):
На добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язанням відповідача 1, які виникають за договором лізингу, включаючи, але не обмежуючись наступним : - сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах договору лізингу, неустойку в розмірі та строки та у випадках, передбачених договором лізингу, а також виконати інші умови договору лізингу в повному обсязі; - у випадках невиконання відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань за договором лізингу, поручитель несе солідарну відповідальність перед позивачем у тому ж обсязі, що і відповідач 1, включаючи сплату основного боргу за договором лізингу, нарахованих лізингових платежів та неустойки; - у випадку невиконання відповідачем 1 боргових зобов'язань перед позивачем за договором лізингу, позивач має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині.
Відповідно до умов п. 2.5. договору поруки, у випадку невиконання лізингоодержувачем боргових зобов'язань перед лізингодавцем за договором поруки поручитель приймає на себе зобов'язання здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому лізингодавцем протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги лізингодавця. Обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від лізингодавця відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо банк надіслав її поштою за адресою вказаною в цьому договорі.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача 2, 24.02.2011 року було направлено вимогу про виконання зобов'язання за договором поруки від 25 липня 2007 року, а саме солідарного зобов'язання у розмірі 328 237,79 грн. (а.с. - 30).
Згідно з частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ч. 2 ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг”за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Крім того, відповідно до ст. 16 того ж закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно положень ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі
В ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Перевіривши наявні матеріали справи, надані розрахунки заборгованості, акти-звірки взаєморозрахунків, заслухавши сторін в судовому засіданні, колегією суддів встановлено, що відповідачем не сплачені рахунки на загальну суму 36 249,50 грн. Такого висновку колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла встановивши, що позивач не зважаючи на чітко зазначене в рахунках-фактурах призначення платежу здійснював їх зарахування у сплату боргу та нарахованої до стягнення пені. Окремо рахунки - фактури на сплату пені чи наявного боргу не виставлялися. Враховуючи доведеність наявної заборгованості у встановленому судом розмірі заборгованості, умови договору поруки, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення заборгованості у розмірі 36 249,50 грн. солідарно між двома відповідачами.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Отже колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 24 травня 2011 року по справі № 2/65 не відповідає дійсним обставинам справи, прийнято на підставі обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс» № 1406/4 від 14.06.2011 року на рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року у справі № 2/65 - задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 24 травня 2011 року по справі № 2/65- скасувати.
3. Постановити нове рішення яким солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторс» (код ЄДРПОУ 32524498) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс» (код ЄДРПОУ 25278618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (код ЄДРПОУ 34480657) заборгованість у розмірі 36 249,50 грн. Судові витрати в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторс» (код ЄДРПОУ 32524498) у розмірі 297,94 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс» (код ЄДРПОУ 25278618) у розмірі 297,94 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .
4. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 2/65 повернути до господарського суду міста Києва.
6. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено в порядку передбаченому розділом ХІІ-1 Господарсько-процесуального кодексу України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді