01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.10.2011 № 24/034-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 04.10.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу Лінійного відділу в аеропорту «Бориспіль» ГУМВС України в Київській області на рішення господарського суду Київської області від 26 липня 2011 року у справі № 24/034-11 (повний текст рішення складено 29.07.2011р., суддя Грєхов А.С.).
за позовом Лінійного відділу в аеропорту «Бориспіль» ГУМВС України в Київській області
до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
третя особа Міністерство інфраструктури України
про про визнання договору недійсним
Лінійний відділ в аеропорту «Бориспіль» ГУМВС України в Київській області звернувся до суду з позовною заявою до державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про визнання договору оренди окремого, індивідуального визначеного майна № 02.1.2-24-034 від 10.05.2007 року з підстав його невідповідності вимогам закону.
Рішенням господарського суду Київської області від 26.07.2011 року в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду Київської області від 26.07.2011 року по справі № 24/034-11 скасувати та постановити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуальних вимог, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, зокрема судом першої інстанції не враховано вимог Закону України «Про міліцію» про надання в оренду приміщень на безкоштовній основі для здійснення охоронної діяльності.
Через відділення канцелярії Київського апеляційного господарського суду представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
10.05.2007 р. між Державним підприємством «Державний міжнародний аеропорт «Бориспіль»(орендодавець) та Лінійним відділом на повітряному та водному транспорті ГУ МВС України в Київській області (орендар) було укладено Договір оренди окремого, індивідуального визначеного майна № 02.1.2-24-034(далі -Договір) Відповідно до п. 1 Договору встановлено, що починаючи з дати підписання сторонами Акту передачі-приймання орендованого майна Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування окремо індивідуально визначене майно, яке знаходиться на балансі Державного підприємства «Державний міжнародний аеропорт «Бориспіль» балансова вартість якого становить 123 682,33 грн. (п.1.2. Договору), виключно для адміністративної діяльності Орендаря. Згідно з актом передачі-приймання майна до Договору, затвердженого сторонами 20.06.2007 р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв перелічене, індивідуально визначене майно, а саме 44 найменувань в кількості 65 одиниць (предмети меблів, телевізори, сейфи, холодильники, предмети декору інтер'єру). Позивач -Лінійний відділ в аеропорту «Бориспіль»ГУ МВС України в Київській області є правонаступником Орендаря за договором - Лінійного відділу на повітряному та водному транспорті ГУ МВС України в Київській області, згідно із Положенням про Лінійний відділ в аеропорту «Бориспіль»ГУ МВС України в Київській області, затвердженого наказом ГУ МВС України в Київській області від 13.12.1010 р. № 1080. (копія залучена до матеріалів справи) 10.05.2011 р. позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою про визнання недійсним договору на підставі його невідповідності вимогам Закону України «Про міліцію». Відповідно до ст. 6 Закону України «Про міліцію» державні органи, громадські об'єднання, службові особи, трудові колективи, громадяни зобов'язані сприяти міліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю, проте ця стаття не визначає ні виду, ні форми, ні обсягу такого сприяння. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про міліцію»передбачено, що підрозділам міліції на залізничному, водному та повітряному транспорті відповідні транспортні відомства безоплатно надають службові приміщення, обладнані меблями, засобами зв'язку, і несуть витрати по їх експлуатації. Однак, положення ст. 24 ЗУ «Про міліцію» не розповсюджуються та не створюють обов'язків для відповідача, оскільки ДП МА «Бориспіль» не є відомством, а, згідно із статутом підприємства, є державним комерційним підприємством цивільної авіації, яке засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України. Особливості господарської діяльності останнього регулюються положенням ст. 75 ГК України.
Державне комерційне підприємство відповідно до законодавства відноситься до тих суб'єктів, для яких є обов'язковим виконання державного замовлення. Поняття державного замовлення, порядок його формування та виконання визначені в Законі України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" від 22.12.95 р. Так, ч. 1 статті 75 ГК України встановлений обов'язок державного комерційного підприємства приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення. Крім того, державне комерційне підприємство повинно також враховувати виконання державних замовлень при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.
На виконання визначених вище вимог законодавець окрему увагу приділяє порядку затвердження фінансового плану, який має бути затверджений до першого вересня року, що передує плановому Кабінетом Міністрів України - для підприємств, що є суб'єктами природних монополій, та підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень; органами, до сфери управління яких входять підприємства, - для всіх інших підприємств.
У свою чергу на органи, до сфери управління яких входять державні комерційні підприємства, покладається обов'язок надання центральному органу виконавчої влади з питань економіки (яким на сьогодні виступає Міністерство економіки України) до першого серпня року, що передує планованому, зведених показників фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних комерційних підприємств, які входять до сфери їх управління.
Державне комерційне підприємство відноситься до числа підприємств - не власників майна, оскільки майно закріплюється за ним на праві господарського відання, що тягне за собою обмеження правомочностей такого підприємства щодо розпорядження ним. Саме тому ч. 5 ст. 75 ГК України встановлюється заборона безоплатної передачі належного державному комерційному підприємству майна іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Крім того, для відчуження майнових об'єктів, що належать до основних фондів такого підприємства, вимагається попередня згода органу, до сфери управління якого воно належить, і таке відчуження здійснюється лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Законодавством обмежуються інші правомочності державного комерційного підприємства щодо розпорядження майном, що належить до основним фондів. Таке розпорядження може мати місце лише за наявності відповідних повноважень цього підприємства та у спосіб, що передбачені Господарським Кодексом та іншими законами. Відповідно до Договору та Додатків до нього, якими визначено перелік майна, що є предметом оренди, в оренду Позивачу передано предмети меблів, телевізори, сейфи, холодильники, та інші предмети декору інтер'єру. Дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог позивача про недійсність Договору з тих підстав, що передане в оренду майно повинно бути надане Відповідачем на безоплатній основі в порядку ст. 24 Закону України «Про міліцію» не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, предмету оренди визначеного Договором, та чинному законодавству України. Крім того, відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно -правовими актами (ч.1 ст.2, ст.3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 26 липня 2011 року у справі № 24/034-11 відповідає дійсним обставинам справи є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. В задоволенні апеляційної скарги Лінійного відділу в аеропорту «Бориспіль» ГУМВС України в Київській області на рішення господарського суду Київської області від 26 липня 2011 року у справі № 24/034-11 - відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду міста Київської області від 26 липня 2011 року у справі № 24/034-11 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 24/034-11 повернути до господарського суду Київської області.
4. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді