01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2011 № 51/121
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Вербицької О.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
прокуратури: Радзивіл Б.В., - посвідчення № 214 від 07.10.2008 року;
позивача: не з'явився;
відповідача: ОСОБА_2, - представник за довіреністю б/н від 15.06.2011 року;
третьої особи: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду м. Києва
від 09.08.2011 року
у справі № 51/121 (головуючий суддя - Пригунова А.Б., судді - Спичак О.М., Гулевець О.В.)
за позовом Прокуратури Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство "Плесо"
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, зобов'язання знести самочинно збудовану споруду, відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільно зайнятої ділянки
Рішенням господарського суду м. Києва від 09.08.2011 року у справі № 51/121 за позовом Прокуратури Дарницького району міста Києва (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві (далі - позивач, Інспекція) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_3), за участю третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального підприємства "Плесо" (далі - третя особа, КП "Плесо") про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, зобов'язання знести самочинно збудовану споруду, відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільно зайнятої ділянки, позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду, ФОП ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити Прокурору Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві у задоволені позову повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 30 хв. 18.10.2011 року.
18.10.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники прокуратури та відповідача. Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, проте були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, що підтверджується реєстром відправленої кореспонденції Київського апеляційного господарського суду та повідомленням про вручення поштового відправлення кореспонденції суду.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Оскільки позивач та третя особа були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористалися своїми правами, передбаченими ст.ст. 22, 27 ГПК України та виходячи з того, що явка не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника судового процесу, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 18.10.2011 року за відсутності представників позивача та третьої особи.
В судовому засіданні представником відповідача було заявлено усне клопотання про витребування для огляду оригіналів - акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 10.03.2011 року; оригінал постанови про накладення адміністративного стягнення від 14.03.2011 року; оригінал припису від 14.03.2011 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суду вважає за необхідне відмовити в задоволені клопотання, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 36 ГПК України, оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Як пояснив представник прокуратури, оригінали зазначених документів були вилучені постановою слідчого Дарницького РУГУ МВС України 08.06.2011 року у кримінальній справі № 52-3283.
Отже, проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду не вбачає правових підстав для огляду оригіналів документів, заявлених в клопотанні відповідача.
Крім того, представником ФОП ОСОБА_3 було заявлено клопотання щодо зупинення провадження у справі до «вирішення кримінальної справи».
Заслухавши думку представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, колегія суду вважає за необхідне відмовити в задоволені зазначеного клопотання, як такого, що не відповідає вимогам ст.79 ГПК України, оскільки зазначена справа не пов'язана з кримінальною справою, виходячи з наступного.
Так, як вбачається з матеріалів справи відносно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України, в той час, як розгляд справи № 51/121 пов'язаний з порушенням відповідачем ст. 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2010 р. між відповідачем (Партнером) та третьою особою було укладено договір № 333 про розробку, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку земель водного фонду м. Києва,(далі - Договір) за умовами якого третя особа зобов'язалася закріпити за відповідачем об'єкт благоустрою для розробки, проектування та впровадження останнім програм з благоустрою та розвитку об'єкту благоустрою, а також для пайової участі у необхідних для виконання Договору заходах, в тому числі для розміщення на ній тимчасових, гідротехнічних, рекреаційних та інших споруд або обладнання, за умови надання погодження підприємством.
Зокрема, пунктом 1.1 Договору визначено, що об'єкт благоустрою -це разом взяті визначена та прилегла території, які закріплюються підприємством за Партнером в межах прибережної захисної смуги для розробки, проектування, впровадження програм з благоустрою та виконання заходів на умовах пайової участі з утримання, відновлення та благоустрою території.
Згідно з додатком № 1 до Договору місце розташування об'єкту благоустрою: м. Київ, Дарницький район, проспект Миколи Бажана, озеро «Лебедине». Загальна площа об'єкту благоустрою, який закріплюється за партнером для здійснення заходів благоустрою складає: 150 кв.м. Загальна площа визначеної території, яка закріплюється за партнером виключно для виконання програми з благоустрою та розвитку території становить: 0 кв.м. Партнер здійснює комплекс заходів щодо об'єкту благоустрою, які визначені в Договорі, програмі (програмах) з благоустрою та розвитку об'єкту благоустрою. Розмір компенсації витрат на утримання об'єкту благоустрою, що має бути сплачена партнером на користь підприємства за базовий місяць становить з 01.11.2010 р. по 30.04.2011 р. 1282,86 грн., з 01.05.2011 р. по 30.10.2011 р. 2657,86 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2011 р. Державною екологічною інспекцією в місті Києві було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства при використанні відповідачем земельної ділянки за адресою: м. Київ, Дарницький район на березі озера «Лебедине» з боку вул. Бажана, про що складено акт № 04/239 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.
Так, перевіркою встановлено, що на земельній ділянці на прибережно-захисній смузі озера «Лебедине» у Дарницькому районі м. Києва загальною площею близько 500 кв. м. на відстані 7 м. від урізу води озера ведуться будівельні роботи по будівництву споруди площею 240 кв. м., розрито траншею площею близько 20 кв. м. для облаштування каналізації та складування побутових та будівельних відходів на площі 50 кв. м., висотою 0,5 м., на всій площі вказаної земельної ділянки знищено газон.
В свою чергу, власником об'єкту будівництва є фізична особа - підприємець ОСОБА_3, який на час перевірки, та в суді першої інстанції не надав відповідних дозвільних документів на вищевказані роботи
Відтак, 14.03.2011 р. Державною екологічною інспекцією в місті Києві було видано припис щодо усунення виявлених в ході перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства (незаконне використання земельної ділянки, складування відходів, розриття траншей) в термін до 14.04.2011 р.
За наслідками перевірки 14.03.2011 р. Державною екологічною інспекцією в місті Києві було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 007368, відповідно до якої відповідача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Крім того, Державною екологічною інспекцією в місті Києві були проведені розрахунки розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок та розрахунки розміру збитків, нанесених державі внаслідок самовільного знесення зелених насаджень та використання не за призначенням парків, скверів, гідропарків, інших озеленених та земельних ділянок, відведених для їх створення, на суму 935,37 грн. +17 300,00грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що відповідач використовує спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів та не за цільовим призначенням, а також відсутністю дозвільної документації на здійснення будівництва, у зв'язку з чим він звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 500 кв.м., яка знаходиться біля урізу води озера «Лебедине» у Дарницькому районі м. Києва, у розмірі 935, 37 грн. та збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного знесення зелених насаджень газону площею 500 кв.м., розміщення об'єкту будівництва площею 240 кв.м., розриття траншей площею 20 кв.м. та складування відходів на площі 50 кв.м. на зазначеній земельній ділянці, у розмірі 17 300, 00 грн.
Відповідно до ст. 162 Земельного кодексу України, охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Державним органом, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональним використанням, відтворенням та охорону природних ресурсів, екологічну безпеку місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами на території міста Києва, є Державна екологічна інспекція в місті Києві.
Статтею 35 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншим законодавством України.
Відповідно до п. 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105 на територіях земельних ділянок, відведених під будівництво, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є забудовники чи власники цих територій.
Згідно п.п. 1, 2 ст. 16 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” на об'єктах благоустрою забороняється виконувати земляні, будівельні та інші роботи без дозволу, виданого в установленому законодавством порядку та самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева, кущі.
Відповідно до ч. 2 п. 1.6 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 № 02-5/744 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку що позивачем, відповідно до вищевказаних матеріалів справи, доведено протиправні дії відповідача, причинний зв'язок між діями ФОП ОСОБА_3 та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та наявність вини відповідача, внаслідок дій якого спричинено збитки.
Згідно ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, завдана внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища підлягає компенсації в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища погіршення якості природних ресурсів.
Таким чином, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги прокуратури в частині стягнення з відповідача 17 300, 00 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного знесення зелених насаджень газону площею 500 кв.м., розміщення об'єкту будівництва площею 240 кв.м., розриття траншей площею 20 кв.м. та складування відходів на площі 50 кв.м. на спірній земельній ділянці нормативно та документально доведені, отже, підлягають задоволенню.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, прокуратура просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві 935,37 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 500 кв.м., що знаходиться біля урізу води озера «Лебедине» у Дарницькому районі м. Києва.
Рішенням Київської міської ради від 22.01.2009 р “Про використання земель водного фонду та прибережних смуг у м. Києві” було вирішено, що функції водогосподарської спеціалізованої організації по утриманню водних об'єктів з прибережними захисними смугами водних шляхів та гідротехнічними спорудами здійснює КП “Плесо”, якому доручено здійснювати функції оператора щодо розміщення на водних об'єктах стоянок плавзасобів та тимчасових споруд рекреаційного, культурно-оздоровчого, спортивного, туристичного та іншого призначення в межах прибережних захисних смуг.
Комунальне підприємство “Плесо” є оператором з розміщення на водних об'єктах тимчасових споруд.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України повноваження з надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належать Київській міській раді, яка відповідно до п.12 перехідних положень Земельного кодексу України здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах міста Києва до розмежування земель державної та комунальної власності.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку щодо права власності на земельну ділянку є державний акт. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Таким чином, проаналізувавши вищевказані вимоги чинного законодавства колегія суду приходить до висновку, що виключно Київська міська рада має право бути орендодавцем земельної ділянки, що належить до комунальної власності м. Києва.
Оскільки власником земельної ділянки, розташованої у місті Києві, Дарницький район, проспект Миколи Бажана, озеро «Лебедине» є територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради, тому суд приходить до висновку, що функції держави у спірних правовідносинах в частині відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, не належать до повноважень Державної екологічної інспекції в місті Києві.
Таким чином, до повноважень Державної екологічної інспекції в м. Києві не належить контроль з приводу набуття і реалізації особами права на землю та він не наділений правом виступати позивачем у справах про відшкодування шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.
За таких обставин, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги прокуратури про стягнення з відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 500 кв.м., яка знаходиться біля урізу води озера Лебедине у Дарницькому районі м. Києва, у розмірі 935, 37 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На думку апеляційної інстанції ФОП ОСОБА_3 не доведено вимоги апеляційної скарги, отже, вона не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення у справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
Рішення господарського суду м. Києва від 09.08.2011 року у справі № 51/121 за позовом Прокуратури Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за участю третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство "Плесо" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, зобов'язання знести самочинно збудовану споруду, відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільно зайнятої ділянки- залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3- без задоволення.
Справу № 51/121 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
19.10.11 (відправлено)