01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.10.2011 № 4/174
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів:
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 19.10.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року,
у справі № 4/174 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом центральної дитячої поліклініки Шевченківського району м. Києва
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на
стороні позивача: Київська міська рада
про стягнення 57057,75 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року позов центральної дитячої поліклініки Шевченківського району м. Києва до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 57057,75 грн. - задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 07.07.2011 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повістю. Крім того, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 07.07.2011 року.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 29.08.2011 року відновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, такою, що суперечить нормам права, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просив суд апеляційної інстанції скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва без змін.
З метою повного та всебічного розгляду справи, ухвалою апеляційного господарського суду від 05.10.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київську міську раду.
У судовому засіданні 05.10.2011 року та 19.10.2011 року представник скаржника надав суду свої пояснення по справі та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представники центральної дитячої поліклініки Шевченківського району м. Києва у судових засіданнях 14.09.2011 року, 05.10.2011 року та 19.10.2011 року та представник Київської міської ради у судовому засіданні 19.10.2011 року, також надали суду свої пояснення по справі в яких заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 07.07.2011 року.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
27.08.2008 року між Центральною дитячою поліклінікою Шевченківського району м. Києва (далі - орендодавцем) та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (далі - орендарем) було укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду. Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець на підставі рішення Київради від 12.07.2007 року № 1151/1812 передає, а орендар приймає в оренду приміщення за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення магазину готового одягу, загальною площею 47 кв.м на 1 поверсі.
Згідно п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар - СПД ОСОБА_1 сплачує орендодавцю - Центральній дитячій поліклініці Шевченківського району м. Києва орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 року № 34/91, та на дату підписання договору становить 98,84 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає 4645,36 грн. Відповідно до п.3.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Відповідно до п.3.5 договору орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (п.3.6 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акта контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 02.08.2007 року №05-30/652 зафіксовано заниження орендної плати, яка здійснюється відповідачем. Так, Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна було здійснено контрольний обмір орендної площі, що орендує відповідач. Згідно оціночного акта БТІ від 17.09.2007 року орендна площа приміщення після ремонту, яку займає відповідач збільшено на 2,9 кв.м.
Враховуючи вищевикладене, позивачем було здійснено перерахунок орендної плати за період з 01.01.2006 року по 30.06.2007 року та нарахована сума - 3648,16 грн. З матеріалів справи вбачається, що відповідач погодився з вказаним перерахунком та сплатив орендну плату згідно рахунків від 02.08.2007 року та 09.11.2007 року. В подальшому плата за оренду приміщення нараховувалась відповідачу з розрахунку за площу 49,9 кв.м.
Як вірно вказав суд першої інстанції, з урахуванням ч.1 ст. 286 ГК України, відповідач погодився з нарахуванням орендної плати за площу 49,9 кв.м здійснивши платіж за перерахунок орендної плати за період з 01.01.2006 року по 30.06.2007 року. Крім того, відповідач здійснював орендну плату за площу 49,9 кв.м за весь період включно по вересень 2010 року.
Відповідно до п.9.1 договору договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 27.08.2008 року до 28.08.2009 року. Відповідно до п.7.5 договору, у разі закінчення строку дії договору відповідач зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди позивачу. Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач після закінчення строку дії договору продовжував користуватися майном, сплачувати орендну плату, податок на землю та комунальні платежі.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 12.02.2010 року № 69 «Про питання оренди майна лікувально-профілактичних закладів власності м. Києва» позивачеві надано дозвіл на переукладення договору в встановленому порядку, про що було листом від 27.07.2009 року повідомлено відповідача щодо виконання ним дій для переукладення договору оренди.
Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, протягом дії договору відповідач порушував свої зобов'язання за договором, щодо щомісячної оплати орендних платежів. Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями від 14.04.2009 року, 08.09.2010 року, 30.09.2010 року, 22.12.2010 року щодо неналежного виконання останнім договірних зобов'язань по договору.
Так, у квітні 2011 року центральна дитяча поліклініка Шевченківського району м. Києва звернулася до господарського суду міста Києва з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог з позовом до СПД ОСОБА_1 про стягнення 73750,66 грн. орендної плати за період 01.10.10. по 31.05.2011 року та 15000 грн. вартість послуг адвоката.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року позов центральної дитячої поліклініки Шевченківського району м. Києва до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 73750,66 грн. заборгованості по орендній платі - задоволено в повному обсязі. Крім того, стягнуто з відповідача 7350 грн. витрат на послуги адвоката, 735,50 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з таким висновком суду першої інстанції про задоволення позову погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказана норма кореспондується зі ст.188 ГК України в якій також зазначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму. Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.
Згідно ст. 19 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати зазначаються у договорі.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Вказана норма також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач свої зобов'язання щодо оплати орендних платежів, не виконав, суму заборгованості в розмірі 73750,66 грн. не сплатив. Згідно наявних в матеріалах справи доказів, судова колегія вважає, що відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо сплати орендних платежів, в порядку та на умовах, встановлених договором. Як під час розгляду справи в суду першої інстанції так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування заявленого позову.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за оренду приміщення по договору оренди в період з 01.10.2010 року по 31.05.2011 року у розмірі 73750,66 грн.
Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача адвокатських послуг у сумі 7350 грн. Суд першої інстанції вірно врахував нескладність даної справи, дійсну наявність проведеної роботи щодо надання правової допомоги, зокрема написання позовної заяви, участь в судових засіданнях з представниками позивача. До того ж, господарським судом міста Києва правильно прийнято до уваги п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів» від 13.ю02.2002р. №01-8/155. Так, Вищий господарський суд України зазначив, що вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має врахувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача 7350 грн. витрат на послуги адвоката.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що строк дії договору оренди від 27.08.2008 року закінчився 28.08.2009 року та новий договір оренди з позивачем не підписувався та не укладався в зв'язку з чим відсутні підстави для нарахування орендної плати, судова колегія вважає помилковими виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Як вбачається з матеріалів справи та як вірно встановлено судом першої інстанції згідно акта прийому-передачі від 27.08.2008 року, орендодавець передав орендарю у користування приміщення для здійснення господарської діяльності. Відповідач орендоване приміщення не звільнив та користується, ключі та приміщення по акту прийому-передачі не повернув.
Відповідно до п. 4.8 договору при припиненні використання об'єкту оренди, орендар за два місяці письмово повідомляє орендодавця. Однак, відповідач не повідомляв позивача про намір розірвати договір оренди.
Відповідно до п.7.5 договору, у разі закінчення строку дії договору відповідач зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди позивачу. Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач після закінчення строку дії договору продовжував користуватися майном, сплачувати орендну плату, податок на землю та комунальні платежі. Акт прийому-передачі (повернення приміщення) сторонами підписано не було. В матеріалах справи такий акт відсутній.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позов центральної дитячої поліклініки Шевченківського району м. Києва про стягнення з СПД ОСОБА_1 заборгованості за договором оренди у розмірі 73750,66 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційні скарзі СПД ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції СПД ОСОБА_1 не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Обставини, на які посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень не спростовують заявленого позову.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги СПД ОСОБА_1 слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року у справі № 4/174 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року у справі № 4/174 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 4/174 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді