01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2011 № 25/43
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідачів - не з'явилися;
від третіх осіб - не з'явилися;
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кіта-Менеджмент”
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2011
у справі № 25/43 (головуючий суддя Морозов С.М., судді Котков О.В., Ломака В.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ Т.і.Е”
до 1. Відкритого акціонерного товариства „Тракторний механічний завод”
2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Кіта-Менеджмент”
треті особи 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „ Топ Сейл Систем”
2. Відкрите акціонерне товариство „Верстатомеханічний завод”
про визнання недійсними авалів
Суть спору та апеляційної скарги:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ Т.і.Е” (далі - позивач) до Відкритого акціонерного товариства „Тракторний механічний завод” (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Кіта-Менеджмент” (далі - відповідач 2) про визнання недійсним авалів, вчинених позивачем на простих векселях серії АА № 1235733, серії АА № 1235734 та серії АА № 1235735.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що на дату вчинення вказаних авалів (вексельних поручительств) все рухоме та нерухоме майно, а також майнові та немаинові права позивача знаходилися в податковій заставі, а податковим органом не було узгоджена операція з надання вексельних поручительств за простими векселями серії АА № 1235733, серії АА № 1235734 та серії АА № 1235735.Таким чином позивач не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення даного правочину, та цей правочин вчинено з порушенням пп.”б” пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2011 у справі №25/43 позовні вимоги задоволенні повністю.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем доведена наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіта-Менеджмент" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2011 у справі №25/43 скасувати та винести нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, вважає, що рішення не відповідає дійсним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіта-Менеджмент" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.08.2011.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 у зв'язку з відпусткою суддів Тищенко О.В. та Чорної Л.В., розгляд апеляційної скарги у даній справі було доручено колегії у складі: головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Моторного О.А., Шапрана В.В.
Представники учасників судового процесу у судове засідання 17.08.2011 не з'явились, розгляд справи було відкладено на 31.08.2011.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2011 у зв'язку з зайнятістю судді Моторного О.А. в розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у даній справі було доручено колегії у складі: головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кошіля В.В., Шапрана В.В.
В судове засідання 31.08.2011 представники сторін повторно не з'явились, витребуваних ухвалою апеляційного господарського суду документів не надали.Розгляд справи був відкладений.
Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами від 05.10.2011 № 01-23/3/2 змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Смирнова Л.Г., судді - Тищенко О.В., Чорна Л.В.
Представники сторін та третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомлено, вимог ухвал суду від 18.07.2011, від 17.08.2011 та від 31.08.2011 не виконано.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що розгляд справи підлягає відкладенню на 12.10.2011.В судове засідання 12.10.2011 представники сторін та третіх осіб не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75.
Зокрема, про належне повідомлення учасників судового процесу про час і місце розгляду справи свідчить відбиток штампу та підпис працівника суду, зроблені на звороті ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Як вбачається з витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ №570047 від 29.09.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „ Т.і.Е” припинено.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд:
05 травня 2009 року Відкрите акціонерне товариство „Тракторний механічний завод” виписало на користь Відкритого акціонерного товариства „Верстатомеханічний завод” прості векселі серії АА № 1235733 номінальною вартістю 50000000,00 грн., серії АА № 1235734 номінальною вартістю 46000000,00 грн. та серії АА № 1235735 номінальною вартістю 39000000,00 грн. зі строком платежі „за пред'явленням”.
Відповідно до статті 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
Статтею 14 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” встановлено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Випускаються такі види векселів: простий, переказний.
Частиною третьої вказаної норми визначено, що особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.
Особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності визначаються Законом України „Про обіг векселів”, в якому зазначено, що законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року
про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.
Статтею 75 Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Конвенція), встановлено, що простий вексель містить: назву „простий вексель”, яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця видачі простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавця).
Векселі від 05.05.2011 № 1235733, № 1235734 та № 1235735 є простими векселями та містять всі перераховані вище реквізити.
Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, індосаменту (статті 11 - 20), строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42), позовної давності (статті 70 і 71), тощо.
Відповідно до абзацу 1 статті 11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, у тому числі виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.
Прості векселі від 05.05.2011 № 1235733, № 1235734 та № 1235735 були передані третьою особою-2 третій особі-1 шляхом вчинення іменного індосаменту на зворотній стороні цих векселів, в якому зазначено „платити наказу ТОВ „Топ Сейл Сістем”, а третьою особою-1 відповідачу-2 шляхом вчинення іменного індосаменту, в якому зазначено „платити наказу ТОВ „Кіта Менеджмент”.
Згідно зі статтями 16, 77 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим.
Як встановлено судовою колегією, відповідач-2 є законним держателем простих векселів від 05.05.2011 № 1235733, № 1235734 та № 1235735, відповідно до якого відповідач-1 зобов'язався сплатити за пред'явленням грошові кошти в загальній сумі 135000000,00 грн.
Згідно з абзацом 3 статті 77 Конвенції до простого векселя також застосовуються положення щодо забезпечення авалем (статті 30-32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він виданий, вважається, що він виданий за векселедавця простого векселя.
У відповідності до статті 30 Уніфікованого закону платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Забезпечення може бути надане третьою особою або навіть однією з осіб, які поставили свій підпис на векселі.
Відповідно до абзаців 2-4 статті 31 Конвенції аваль виражається словами „вважати за аваль” або будь-яким іншим рівнозначним формулювання. Він підписується тим, хто надає аваль. Вважається, що для здійснення авалю достатньо одного лише підпису, вчиненого авалістом на лицьовій стороні векселя, якщо тільки цей підпис не вчинений трасатом або трасантом. В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий. У разі відсутності такої вказівки він вважається виданим за трасанта.
Як свідчать матеріали справи, позивачем були вчинені авалі на векселях від 05.05.2011 № 1235733, № 1235734 та № 1235735 за відповідача-1, що підтверджується його підписом після слів „як аваліст за ВАТ „Тракторний механічний завод”, на вказаних векселях.
Згідно із статтею 32 Уніфікованого закону аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив.
У відповідності до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Приписами частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Судом першої інстанції зазначено, що згідно Акту опису активів, на які поширюється право податкової застави №40 від 26.01.2009, все рухоме та нерухоме майно, а також майнові та немайнові права позивача перебувають в податковій заставі з 26.01.2009. До Державного реєстру обтяжень рухомого майна 26.01.2009 було внесено запис про реєстрацію обтяження - податкової застави активів позивача (належним чином засвідчена копія Витягу міститься в матеріалах справи).
Таким чином, аваль векселів від 05.05.2011 № 1235733, № 1235734 та № 1235735 був вчинений позивачем в той час, коли його активи перебували в податковій заставі.
У відповідності до п. «б» пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.
Як свідчать матеріали справи, податковим органом не було узгоджено здійснення позивачем операції з авалювання простих векселів від 05.05.2011 № 1235733, № 1235734 та № 1235735.
Проте, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку, що неузгодження з податковим органом операції з авалювання векселів, не є підставою для визнання недійсними авалів.
Підпунктом 8.6.4 пункту 8.6 статті 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено спеціальні правові наслідки для такого випадку, а саме: у разі здійснення операцій без отримання попередньої згоди податкового органу, посадова особа такого платника податків чи фізична особа, яка прийняла зазначене рішення, несуть відповідальність, встановлену законодавством України за ухилення від оподаткування.
Судова колегія, приходить до висновку, що обставина, на яку посилається позивач, як на підставу своїх вимог, не є підставою для визнання недійсним правочину у розумінні статі 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.
З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кіта-Менеджмент” на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2011 у справі №25/43 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2011 у справі №25/43 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „ Т.і.Е” у задоволенні позову.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Т.І.Е.” (ідентифікаційний код 32772058, адреса: 02160, м. Київ, просп.. Возз'єднання, 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кіта - Менеджмент” (ідентифікаційний код: 36406030, адреса: 02160, м. Київ, просп.. Возз'єднання, 19, каб. 102) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. Державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови.
5. Матеріали справи №25/43 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді
14.10.11 (відправлено)