01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.10.2011 № 13/78
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача: Ткачук О.В. - голова ліквідаційної комісії, згідно витягу з ЄДРПОУ № 647821
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю б/н від 05.10.2011р.
від третьої особи на стороні позивача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю № Л-43 від 11.10.2010р.
від третіх осіб на стороні відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
«Чернігівський завод будівельних матеріалів» на рішення Господарського суду Чернігівської області від
29.07.2011 та на додаткове рішення Господарського суду
Чернігівської області від 03.08.2011 р.
у справі № 13/78 (суддя Фетисова І.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський
завод будівельних матеріалів»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Полісся"
ОСОБА_6
ОСОБА_7
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-
Інвест Груп»
ОСОБА_8
ОСОБА_9
ОСОБА_10
ОСОБА_11
ОСОБА_12
ОСОБА_13
ОСОБА_14
про визнання недійсною угоди та повернення сторін у попередній стан
Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів» про встановлення факту нікчемності угоди про погашення боргу від 30.04.2010 р., укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів» та повернення сторін у попередній стан.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2011 р. залучено у якості третьої особи на стороні позивача без заявлення самостійних вимог на предмет спору Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку», а також залучено у якості третьої особи на стороні відповідача без заявлення самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Полісся».
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2011 р. залучено у якості третіх осіб на стороні відповідача без заявлення самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро- Інвест Груп», ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14.
В ході розгляду даної справи судом першої інстанції, позивачем була подана заява про зміну (уточнення) позовних вимог від 30.06.2011 р., в якій останній просив визнати недійсною угоду про погашення боргу від 30.04.2010 р. укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів».
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2011 р. у справі №13/78 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2011 р. у справі №13/78 стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України 25500,00 грн. державного мита.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, а також з додатковим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказані рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що під час розгляду та прийняття рішення судом першої інстанції було не повно, не об'єктивно та не точно досліджено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Представник третьої особи на стороні позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача.
Представники третіх осіб на стороні відповідача в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб на стороні відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи на стороні позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
29.03.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Полісся» (первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів» (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» (боржник) було укладено договір про відступлення права вимоги від 29.03.2010 р.
Згідно умов вказаного договору, первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за договором № 326 інвестування будівництва житла від 01.08.2005 р. та договором № 432 інвестування будівництва автопаркінгу від 21.10.2005 р. та усіма додатками та додатковими угодами до договорів інвестування.
Відповідно до п. 2 договору про відступлення права вимоги від 29.03.2010 р., за цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків, а саме сплатити грошові кошти в сумі 4497055,01 грн. у строк до 30.04.2010 р. включно, шляхом перерахування зазначеної суми на розрахунковий рахунок нового кредитора або іншим видом розрахунків, що не суперечать чинному законодавству.
Згідно п. 5 договору про відступлення права вимоги від 29.03.2010 р., за відступлення права вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору суму в розмірі 4497055,01 грн. протягом 30 банківських днів з моменту укладення договору.
30.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів» (кредитор) було укладено угоду про погашення боргу шляхом передачі квартир, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів».
Відповідно до п. 1.1 даної угоди, боржник визнає і підтверджує свій борг, згідно укладеного договору відступлення права вимоги від 29.03.2010 р. на користь кредитора станом на день укладення цієї угоди в сумі 4497055,01 грн.
Відповідно до п. 1.2 угоди на погашення боргу боржник в день укладення цієї угоди передає кредитору належні йому нижчеперелічені квартири, які розташовані в житловому будинку за адресою м. Чернігів на розі вулиць Кільцева-Бєлова: трикімнатну квартиру № 64 на другому поверсі загальною площею 80 кв. м, трикімнатну квартиру № 73 на п'ятому поверсі загальною площею 81,6 кв. м, трикімнатну квартиру № 77 на шостому поверсі загальною площею 81,6 кв. м, трикімнатну квартиру № 80 на шостому поверсі загальною площею 81,2 кв. м, трикімнатну квартиру № 84 на сьомому поверсі загальною площею 81,3 кв. м, трикімнатну квартиру №85 на п'ятому поверсі загальною площею 81,8 кв. м, трикімнатну квартиру № 92 на дев'ятому поверсі загальною площею 81,0 кв. м, трикімнатну квартиру №96 на першому поверсі загальною площею 80,2 кв. м, трикімнатну квартиру № 97 на другому поверсі загальною площею 81,4 кв. м, трикімнатну квартиру № 100 на другому поверсі загальною площею 80,9 кв. м, трикімнатну квартиру № 104 на третьому поверсі загальною площею 81,3 кв.м, трикімнатну квартиру № 116 на шостому поверсі загальною площею 81,1 кв. м, трикімнатну квартиру № 120 на сьомому поверсі загальною площею 80,3 кв. м, трикімнатну квартиру № 121 на восьмому поверсі загальною площею 81,2 кв. м.
30.04.2010 р. між позивачем та відповідачем підписано акт приймання -передачі об'єктів (квартир) до угоди про погашення боргу від 30.04.2010 р.
Таким чином, на момент розгляду даної справи у суді першої інстанції та винесення рішення, вищевказана угода сторонами виконана.
07.12.2009 р. господарським судом Чернігівської області винесено ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство №16/137б за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» про визнання боржника банкрутом. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та звільнено активи боржника з податкової застави.
Постановою господарського суду Чернігівської області від 05.05.2010 р. по справі №16/137б/83б за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» про визнання боржника банкрутом, визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» з наслідками, передбаченими ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Авраменко В.А.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 р. по справі №16/137б/83б скасовано постанову господарського суду Чернігівської області від 05.05.2010 р. у справі №16/137б/83б в частині призначення Авраменко В.А. ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів», ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» призначено арбітражного керуючого Ткачука О.В.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2010 р. по справі №16/137б/83б постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 р. по справі №16/137б/83б залишено без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання угоди про погашення боргу від 30.04.2010 р. недійсною.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Щодо посилань позивача на недотримання форми правочину, то останні є необгрунтованими у зв'язку з тим, що чинне законодавство не містить імперативної норми цивільного законодавства, яка б вимагала, що правочин щодо встановлення порядку погашення боргу укладається нотаріально з наступною державною реєстрацією.
При цьому, ч. 1 ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.
Згідно вимог ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Нормами чинного законодавства України не передбачено, що угода про погашення боргу повинна обов'язково бути посвідчена нотаріусом. Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що за відсутності імперативної норми цивільного законодавства, яка б прямо передбачала, що спірний правочин повинен посвідчуватися нотаріально, відсутні підстави для визнання цієї угоди недійсною через відсутність її нотаріального посвідчення з наступною державною реєстрацією. Тим більше, недопустимим є застосування аналогії закону, на яку посилається позивач у апеляційній скарзі, як підставу для визнання договору недійсним через недотримання його нотаріальної форми.
Крім цього, за своєю правовою природою, спірний правочин є правочином, який встановлює факт припинення зобов'язання у зв'язку з його виконанням та не являється правочином про відчуження нерухомого майна.
Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
В даному випадку, зобов'язання виникло на підставі договору № 326 інвестування будівництва житла від 01.08.2005 р. та договору № 432 інвестування будівництва автопаркінгу від 21.05.2005 р., які укладені між ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Полісся» та ТОВ «Чернігівський завод будівельних матеріалів».
Вказані правочини укладені в простій письмовій формі, а тому договір про відступлення права вимоги від 29.03.2010 р. також правомірно укладений в простій письмовій формі. Оскільки, угода про погашення боргу є похідним правочином від вказаного договору і лише підтверджує факт виконання сторонами основною правочину та припинення зобов'язання, то така угода також повинна бути укладена в простій письмовій формі.
Таким чином, угода про погашення боргу повинна бути укладена в простій письмовій формі та не потребує обов'язкової нотаріальної форми, оскільки, це не передбачено чинним законодавством.
Позивачем не наведено підстав недійсності правочину, визначених ст. 203 ЦК України, як цього вимагає закон.
Саме на ці норми закону обґрунтовано посилається Господарський суд міста Києва у оскаржуваному рішенні від 29.07.2011 р., а також на відсутність підстав для звернення ліквідатора до суду з вимогою про визнання договору недійсним згідно ч. 10 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», як на одну з підстав для відмови у позові.
Щодо відносин між позивачем та відповідачем, які виникли 30.04.2010 р., тобто після дня введення мораторію ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.12.2009 р., апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторієм на задоволення вимог кредиторів є зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону.
Вищенаведене є вичерпним переліком випадків застосування мораторію на задоволення вимог кредиторів. Крім того, мораторій поширюється на зобов'язання, термін виконання яких настав до дня введення мораторію. Як свідчать обставини справи, термін виконання зобов'язання за спірною угодою настав вже після введення вказаного мораторію.
Щодо тверджень позивача про те, що при зміні сторони у зобов'язанні не змінюється дата (момент) його виникнення, оскільки уступається вже існуюче право вимоги до боржника, то вказані твердження не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.
З урахуванням приписів ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ключовим є поняття - термін виконання яких настав до дня введення мораторію. Позивач посилається на термін виникнення зобов'язання за інвестиційними договорами, право вимоги за якими було відступлено відповідачу у даній справі. Проте, поняття виникнення права вимоги та термін виконання грошових зобов'язань не тотожні.
Оскільки, термін виконання зобов'язання за договором про відступлення права вимоги №2 від 29.03.2010 р., на виконання якого була укладена спірна угода про погашення боргу у сумі 4497055,01 грн., настав лише 30.04.2010 р., то вказана угода жодним чином не порушує мораторій на задоволення вимог кредиторів, а також не протирічить іншим положенням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Тому, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для визнання спірної угоди недійсною, у зв'язку з її укладенням, в період дії мораторію.
Позивачем вказано, що при укладенні спірної угоди квартири перебували в іпотеці Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», на підставі договору іпотеки №1105 від 06.02.2008 р., укладеного між позивачем та банком. Проте, як вбачається з матеріалів справи, Банк брав участь у справі у якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог та жодних вимог з цього приводу не заявляв, хоча мав на це процесуальні повноваження.
Відповідно до п. 252 розділу 26 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 р., накладені заборони щодо відчуження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна згідно з Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 року № 31/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 року за №364/3657 (зі змінами), чи в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідно до Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 р. №830.
На підставі п. 2 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 31 березня 2004 р. № 410, реєстраторами є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.
Надані Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» витяги з Реєстру від 06.06.2008 р. та 18.07.2011 р., які містяться в матеріалах справи, свідчать про те, що у реєстрі з моменту укладення спірної угоди і до цього часу не має даних про іпотеку за об'єктом нерухомості. В цих витягах параметром запиту зазначено ТОВ «Чернігівський завод будівельних матеріалів». Також, в матеріалах справи містяться витяги з реєстру 2010 та 2011 років надані відповідачем та третіми сторонами - сьогоднішніми власниками квартир, де значиться, що об'єкт купівлі-продажу - кожна квартира не знаходиться під забороною чи обмеженням на відчуження.
Отже, позивачем не наведено доказів того, що на момент укладення спірної угоди майнові права на зазначені в ній квартири перебували під забороною їх відчуження.
Як вказано вище, реєстрація таких обмежень, а також заміна обтяжень підлягає обов'язковій реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Крім того, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним правочину, не зазначаючи при цьому які права ТОВ «Чернігівський завод будівельних матеріалів» порушуються спірною угодою.
Статті 15, 16 ЦК України вказують на те, що порушення невизнання чи оспорювання права заінтересованої особи є підставою для звернення її до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу. Такі ж вимоги містить і ст.1 ГПК України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання недійсною угоди про погашення боргу.
Приписами ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» визначено вичерпний перелік підстав повернення державного мита. Вказаний перелік не містить такої підстави для повернення державного мита, як зміна позовних вимог або часткова відмова від них.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Чернігівської області зробленим у додатковому рішенні від 03.08.2011 р. про те, що з позивача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню 25500,00 грн. державного мита.
Відповідно до п. 13 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/675 від 14.08.2007 р., якщо позовну заяву про визнання договору недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України чи ч. 2 ст. 208 ГК України, державне мито сплачується за ставками, передбаченими для заяв немайнового характеру.
Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовними вимогами про встановлення факту нікчемності угоди про погашення боргу від 30.04.2010 р., укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів» та повернення сторін у попередній стан. Пізніше позивач уточнив свої позовні вимоги заявою про зміну (уточнення) позовних вимог від 30.06.2011 р., в якій просив визнати недійсною угоду про погашення боргу від 30.04.2010 р. укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів».
Враховуючи вищезазначене позивачем вірно сплачено суму державного мита за подання апеляційної скарги, оскільки, апеляційний господарський суд розглядає дану справу з урахуванням заяви позивача про зміну (уточнення) позовних вимог від 30.06.2011 р. А отже державне мито, в даному випадку, стягується тільки за позовну вимогу про визнання недійсною угоди про погашення боргу від 30.04.2010 р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів».
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішень суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2011 р., а також додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2011 р. у даній справі є такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для їх скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2011 р. у справі №13/78 залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2011 р. у справі №13/78 залишити без змін.
Справу №13/78 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді