Справа № 2-542/11
27.04.2011 року смт. Красногвардійське
Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді -Проскурні С.М.,
при секретарі -Грабовенко К.А.,
за участю представника позивачки -ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Краснознаменської сільської ради, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на квартиру, припинення права власності на частку цілого жилого будинку,
ОСОБА_2 у березні 2011 року звернулась до суду з позовом до Краснознаменської сільської ради, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 та припинення права власності на 1/4 (одну четверту) частку цілого жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1.
Вимоги мотивовані неможливістю розпорядитися своєю власністю, оскільки в договорі купівлі-продажу, укладеному 29.04.1993 р., однозначно не визначено, що саме є об'єктом права власності позивачки -частка в праві спільної часткової власності на жилий будинок або квартира, що має велике значення при визначенні суттєвих умов договору купівлі-продажу, який має намір укласти ОСОБА_2
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 підтримала позов. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що за договором купівлі-продажу, укладеному ОСОБА_2 з радгоспом «Краснознаменський»29.04.1993 р., позивачка придбала 1/4 частку жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1. Вищезазначений жилий будинок є чотириквартирним, і позивачці фактично належить квартира № 1. Крім ОСОБА_2 право власності на частки у вказаному жилому будинку мають ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори з проханням посвідчити договір купівлі-продажу 1/4 частки в праві спільної часткової власності на цілий жилий будинок, однак отримала відмову у зв'язку з тим, що з правовстановлюючого документу неможливо однозначно встановити, що саме є об'єктом права власності позивачки - частка в праві спільної часткової власності на жилий будинок або квартира. Так, якщо предметом договору буде частка в праві спільної часткової власності на жилий будинок, то розмір і кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на частку жилого будинку, будуть вважатися істотними умовами такого договору.
У судове засідання представник відповідача Краснознаменської сільської ради не з'явився. До суду було надіслано листа про відсутність заперечень стосовно позовних вимог ОСОБА_2 з проханням розглянути справу за відсутності представника сільської ради.
У судове засідання не з'явились треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до суду надійшли письмові заяви про відсутність заперечень стосовно позовних вимог ОСОБА_2 з проханням розглянути справу за їх відсутності.
Про причини неявки до суду ОСОБА_6, яка належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового засідання, не повідомлялось, заперечень з приводу позовних вимог ОСОБА_2 не надходило.
Вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України сторони користуються рівними правами щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Згідно зі ст.382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Відповідно до положень ст.355 ЦК України майно що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно з ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 29 квітня 1993 року, посвідченого секретарем виконкому Краснознаменської сільської ради за реєстром № 44, ОСОБА_2 придбала ј частку жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1. 09 листопада 1993 року Джанкойським БТІ за ОСОБА_2 на підставі вищезазначеного договору було зареєстроване право власності на ј частку домоволодіння АДРЕСА_1.
ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 разом з ОСОБА_2 є співвласниками зазначеного домоволодіння, частка кожного з них складає 1/4 (одну четверту).
Відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Посилаючись на ст.392 ЦК України, ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка фактично їй належить.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Втім, ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 29.04.1993 р. є власником 1/4 частки жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1. Вказаний жилий будинок є об'єктом права спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Право власності ОСОБА_2 на 1/4 частку жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1 зареєстроване Джанкойським БТІ та ніким не оспорюється.
Підстави припинення права власності передбачені ст.346 ЦК України.
Право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю; викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщено; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.
Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Передбачених законом підстав для припинення права власності ОСОБА_2 на 1/4 частку домоволодіння АДРЕСА_1, немає.
Згідно зі ст.361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Позовних вимог ОСОБА_2 про виділ у натурі її частки із жилого будинку, що є у спільній частковій власності, не заявлялось.
Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Втім дотримання передбачених законом умов, зокрема щодо розміру та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на частку жилого будинку, які є суттєвими умовами договору купівлі-продажу, не може бути визнано перешкодою власнику у здійсненні ним права розпоряджання своїм майном.
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 в межах заявлених нею позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 346, 355, 356, 358, 364, 380, 382 ЦК України, 10, 11, 60, 88, 158, 169, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Краснознаменської сільської ради, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 та припинення права власності на 1/4 (одну четверту) частку цілого жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1, -відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя