2006 року вересня 12 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Ященка В.А. суддів - Прокопенка О.Б., Пархоменко О.М. з участю прокурора - Бонрдарчук Я.В. потерпілого - ОСОБА_1 представника потерпілого - ОСОБА_2 захисника - ОСОБА_3 засудженого - ОСОБА_4 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 липня 2006 року, яким :
ОСОБА_4, уродженець та мешканець м. Конотоп, Сумської області, раніше не засуджувався, засуджений за ст. 128 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до громадських робіт строком на сто двадцять годин.
Постановлено стягнути: з ОСОБА_4 на користь Сумської обласної клінічної лікарні 1664 грн.88 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого; з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 959 грн.41 коп. на оплату праці адвоката; 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Постановлено провести стягнення з батьків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у разі відсутності у ОСОБА_4 майна, достатнього для відшкодування витрат та шкоди, припинивши з них відшкодування після досягнення ОСОБА_4 повноліття.
Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за вчинення злочину при слідуючих обставинах:
18 березня 2006 року близько 17 години ОСОБА_4 разом із своїми знайомими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 знаходились біля трамвайної зупинки по вул. Лісового в м. Конотоп, неподалік якої розташоване кафе «Нептун". В цей час ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, після вжитого спиртного у вказаному кафе, став чіплятись до двох дівчат неповнолітнього віку, особи яких органами досудового слідства не встановлені, після чого підійшов до ОСОБА_4 та його знайомих, висловлюючи їм своє негативне відношення до того, що вони за ним спостерігають. В ході розмови, яка стала переходити в сварку, ОСОБА_1 став хапати ОСОБА_4 за руку, а останній, діючи з непрямим умислом, внаслідок злочинної недбалості, не передбачаючи настання шкоди здоров'ю потерпілого, хоча повинен був і міг передбачити, відштовхнув від себе ОСОБА_1, попавши йому рукою у щелепу, внаслідок чого останній впав, ударившись головою об лід, отримавши тяжкі тілесні ушкодження.
В поданій апеляції на вирок суду потерпілий ОСОБА_1 вважає, що під час досудового слідства та розгляду справи в суді не були встановлені всі обставини вчиненого злочину, не оцінені належним чином докази.
Зазначає, що судом безпідставно не враховані покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які прямо вказують, що йому був нанесений саме удар, від якого він упав і отримав тілесні ушкодження, висновок суду про відсутність такого удару ґрунтується лише на показах засудженого ОСОБА_4 та його знайомого, не усунено протиріччя між висновками
Справа № 11 - 697 / 2006 р. Головуючий у першій інстанції Терещенко О. І.
Категорія ст. 128 КК України Доповідач - Прокопенко О.Б.
одного експерта. Крім того, безпідставні та образливі для нього припущення суду, які зафіксовані у вироку, про те, що нібито він чіплявся до якихось дівчат. Вважає, що присуджена йому сума на відшкодування моральної шкоди є значно заниженою. На підставі викладеного, прохає вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
Вислухавши доповідь судді, потерпілого ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_2 про підтримання апеляції в повному обсязі, засудженого ОСОБА_4 та його адвоката ОСОБА_3, котрі вважали вирок суду законним і обґрунтованим, думку прокурора Бондарчук Я.В. про залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.
Викладені у вироку суду висновки, щодо доведеності вини ОСОБА_4 в необережному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_1 за обставин, викладених у вироку, підтверджуються сукупністю зібраних у справі доказів, які перевірено в судовому засіданні в установленому кримінально-процесуальним законодавством порядку.
Доводи апеляції потерпілого ОСОБА_1 про неналежну оцінку доказів, не встановлення всіх обставин у справі та не усунення протиріч у доказах, зокрема висновках експертиз, перевірялись в судовому засіданні суду першої інстанції, і вони не знайшли свого підтвердження. Більше того суд навів докази, якими ці доводи спростовуються.
Так потерпілий ОСОБА_1 вказував, що він після вживання алкогольних напоїв, 18 березня 2006 р. близько 17 год., перебував на трамвайній зупинці по вул. Лісового, м. Конотоп, де його фактично безпричинно вдарив раніше не знайомий ОСОБА_11, а він впавши отримав тяжке тілесне ушкодження голови.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вказували про безпричинне нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1.
Засуджений ОСОБА_4, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні підтверджував, що 18 березня 2006 р. близько 17 год., перебуваючи на трамвайній зупинці по вул. Лісового, м. Конотоп, бачив як раніше не знайомий ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, приставав до неповнолітніх дівчат, і на зауваження не реагував та хапав і його за руку, а коли він відштовхнув ОСОБА_1, то останній впав на спину, головою вдарившись об лід.
Саме ці покази ОСОБА_4 судом покладені в основу вироку, оскільки вони об'єктивно співпадають з іншими дослідженими по справі доказами, котрі визнані достовірними, при цьому при наведенні відповідних мотивів, спростовані покази, засудженого і свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, так як вони путалися при дачі показів, змінювали їх в залежності від ситуації і давали протирічні покази.
Судом належним чином проаналізовані інші докази по справі, котрі об'єктивно співпадають з показами засудженого ОСОБА_4
Зокрема свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтверджували, що вони разом із ОСОБА_4 18 березня 2006 р. близько 17 год. перебували на трамвайній зупинці по вул. Лісового, м. Конотоп, де раніше не знайомий ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, приставав до неповнолітніх дівчат, і в послідуючому хапав за руку ОСОБА_4, а коли він відштовхнув ОСОБА_1, то потерпілий впав на спину, вдарившись головою об лід.
Згідно висновку судово-медичної експертизи (а.с.71-72) ОСОБА_1 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин потилочної ділянки справа, лінійного перелому потилочної з переходом на основу черепа кісток справа, забою головного мозку, субарахнодального крововиливу.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, визнав покази ОСОБА_4 і свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 логічними та послідовними і такими, що об'єктивно співпадають з висновком експертизи та іншими доказами, котрі не викликають сумнівів і у колегії суддів судової палати з кримінальних справ.
Так при відтворенні обстановки та обставин події, як за участю ОСОБА_4, так і ОСОБА_7, були відображені події 18 березня 2006 р. близько 17 год. перебуваня на трамвайній зупинці по вул. Лісового, м. Конотоп, коли ОСОБА_4 відштовхнув ОСОБА_1, і останній отримав при падінні тілесні ушкодження (а.с.60-64).
У відповідності з висновками судово-медичних експертиз (а.с. 76,80) механізм спричинення тілесних ушкоджень, показаний ОСОБА_4 і ОСОБА_7 співпадає з механізмом утворення тілесних ушкоджень, які мали місце у ОСОБА_1 В той же час суд, при аналізі висновку судово-медичного експерта, за протоколом відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_1 (а.с. 85), обґрунтовано дійшов до висновку, що він не протирічіть висновку експерта, стосовно отримання потерпілим тілесних ушкоджень. Більш того судово-медичний експерт ОСОБА_12 в судовому засіданні об'єктивно підтвердив висновки експертиз, зазначаючи про можливість отримання тілесних ушкоджень потерпілим і від поштовху. При цьому судом спростовано покази експерта ОСОБА_13 по факту заподіяння тілесних ушкоджень, оскільки останній ні обстежень потерпілого ОСОБА_1, ні висновків експертизи по справі не робив.
Таким чином доводи апеляції потерпілого ОСОБА_1 про неналежну оцінку доказів, не встановлення всіх обставин у справі та не усунення протиріч у доказах, являються такими, що не заслуговують на увагу. Крім того органи досудового слідства перевіряли наявність в діях ОСОБА_4 умисного спричинення тілесних ушкоджень, вчинення хуліганських дій та залишення потерпілого в небезпеці, і вони не знайшли свого підтвердження, а тому в порушенні кримінальної справи, за ознаками злочинів, передбачених ст. 121, ст. 296 та ст. 135 КК України відмовлено в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу злочинів. Зазначені постанови органів досудового слідства у відповідності з вимогами кримінально-процесуального законодавства набрали законної чинності.
Порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів вважає кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ст. 128 КК України вірною.
Покарання за зазначеним законом ОСОБА_4 судом призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України. При цьому враховано тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, його неповнолітній вік, добровільне відшкодування матеріальної шкоди, позитивні характеристики, визнання його потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи. З урахуванням декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого і з урахуванням положень ст. 100 КК України, судом ОСОБА_4, призначено покарання у виді громадських робіт. Колегія суддів судової палати з кримінальних справ вважає, що визначене засудженому покарання є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Що ж стосується доводів апеляції про необгрунтоване зменшення розміру моральної шкоди, то вони також задоволенню не підлягають. При вирішенні у вироку цивільного позову потерпілого ОСОБА_1, суд дотримуючись вимог ст. 1167 ЦК України, правильно його вирішив. При визначенні суми моральної шкоди, суд врахувавши фізичні та моральні страждання потерпілого, керуючись принципами розумності, зваженості і справедливості, з достатньою мірою врахувавши характер, обсяг і тривалість страждань, визначив суму в розмірі 2000 грн.
Не знаходячи підстав до задоволення апеляції, керуючись ст. ст. 362, 366, 377 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ, -
Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 липня 2006 року відносно ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляцію потерпілого ОСОБА_1 - без задоволення.