"08" листопада 2011 р. Справа № 5016/3446/2011(12/178)
м. Миколаїв
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інжиніринговий Центр Протеїн Продукт” (02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 5)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вознесенська продовольча компанія” (56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Жовтневої революції, 289)
про стягнення 22702 грн. 57 коп.
Суддя А.К.Семенов
Від позивача: не присутні.
Від відповідача: не присутні.
Позов поданий Товариством з обмеженою відповідальністю “Інжиніринговий Центр Протеїн Продукт” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вознесенська продовольча компанія” про стягнення 22702 грн. 57 коп., у тому числі: 15604 грн. 76 коп. - боргу, 3994 грн. 82 коп. пені за період з 27.05.2011 року по 01.10.2011 року, 164 грн. 17 коп. -3 % річних за період з 27.05.2011 року по 01.10.2011 року,188 грн. 82 коп. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період з травня 2011 року по червень 2011 року та 2750 грн. 00 коп. витрати на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням зобов'язань по договору поставки № 37-09 від 12.01.2009 року в частині розрахунків за поставлений товар.
Позивач свого представника у судове засідання не направив, клопотанням від 25.10.2011 року просить розглянути справу без його участі.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не надав, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.
Справу, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Згідно з вимогами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 08.11.2011 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Обставини справи.
12 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інжиніринговий Центр Протеїн Продукт” (за договором постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вознесенська продовольча компанія” (за договором покупець) укладено договір поставки № 37-09 (а.с.12-15).
Відповідно до п.1.1.договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця харчові добавки для м'ясної промисловості, а покупець зобов'язався прийняти товар від постачальника та здійснити оплату за нього в строки і порядку передбаченими договором поставки.
Згідно п. 1.3 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками покупця або перевізника накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару в повному обсязі не пізніше 15 календарних днів з моменту переходу права власності.
На виконання зобов'язань за укладеним договором позивач поставив відповідачу товар на загальну суму15604 грн. 76 коп. Це підтверджується видатковою накладною та довіреністю (а.с.16-17).
Крім того, заборгованість відповідача підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (а.с.19).
Відповідач в порушення умов договору за отриманий товар не розрахувався.
Позивач просить стягнути з відповідача 15604 грн. 76 коп. боргу, 188 грн. 82 коп. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період з травня 2011 року по червень 2011 року, 3994 грн. 82 коп. пені за період з 27.05.2011 року по 01.10.2011 року, 164 грн. 17 коп. -3 % річних за період з 27.05.2011 року по 01.10.2011 року, та 2750 грн. 00 коп. витрати на правову допомогу.
Відповідач, як вже вище вказано, свого представника в судове засідання не напра-вив, відзив не надав.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до такого висновку.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які во-на посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші об-ставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов'язання або однотороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи наведене, стягненню з відповідача підлягає борг в зазначеній ним сумі - 15604 грн. 76 коп.
Згідно з п. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Стаття 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі ви-знаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господар-ського зобов'язання.
Пунктом 11.2 договору передбачена відповідальність сторін у випадку невиконання сторонами взаємних зобов'язань, передбачених даним договором винна сторона зобов'язана сплатити іншій пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу, яка не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Господарський суд не погоджується з розрахунком пені, річних та суми боргу, яка збільшена внаслідок інфляційних процесів, зроблених позивачем у позовній заяві.
Як вбачається з матеріалів справи за період 27.05.2011 року по 01.10.2011 року пеня становитиме: 15604 грн. 76 коп. * 0,2%*127 = 841 грн. 58 коп.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 841 грн. 58 коп.
Крім того, позивач просить стягнути з боржника три відсотка річних та суму, на яку збільшений борг з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Нарахування 3% річних за період з 27.05.2011 року по 01.10.2011 року складає:
15604 грн. 76 коп. *127*3/365/100 = 162 грн. 88 коп.
Отже, стягненню підлягає три відсотка річних в сумі 162 грн. 88 коп.
Щодо стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, то вона складає:
- за травень 100,8
- за червень 100,4
Отже розмір суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів становитиме 15791 грн. 74 коп. - 15604 грн. 76 коп. = 186 грн. 98 коп.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 186 грн. 98 коп.
Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 2750 грн. 00 коп., то вона задоволенню не підлягають з огляду на таке.
В обґрунтування цієї позовної вимоги позивач стверджує, що він поніс збитки у вигляді витрат за юридичні послуги.
Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання , має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Тобто, залучення для участі в справі приватного юриста є право, а не обов'язок Позивача.
Якщо підприємство зазнало збитків з вини контрагента який не виконав свого зобов'язання , воно може вимагати відшкодування збитків за умовою , що між фактом спричинення збитків та невиконанням контрагентом зобов'язання є прямий причинний зв'язок.
Проте, позивач не надав суду доказів стосовно того, що між діями відповідача, який не виконав свої зобов'язання по договору поставки №37-09 від 12.01.2009 року і збитками, які зазнав позивач внаслідок отримання юридичних послуг є прямий причинний зв'язок.
Позивач не надав суду доказів стосовно того, що залучення ним для надання йому правової допомоги в даній справі ТОВ «Юридична фірма «Правова допомога»є його обов'язком.
Верховний суд України в постанові від 04 березня 2002 року по справі № 02/048 визначив, що віднесення арбітражним судом до збитків витрат на правове обслуговування суперечить закону, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не подано доказів в обґрунтування своєї позовної вимоги, щодо стягнення 2750 грн. 00 коп. збитків.
Згідно ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 44,49,75,82,84,85 ГПК України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вознесенська продовольча компанія” (56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Жовтневої революції, 289, код ЄДРПОУ 24781924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інжиніринговий Центр Протеїн Продукт” (02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 5, код ЄДРПОУ 31723256) 15604 грн. 76 коп. боргу, 841 грн. 58 коп. пені, 186 грн. 98 коп. - сума на яку збільшено борг з урахуванням інфляційних процесів, 162 грн. 88 коп. -річних, всього 16796 грн. 20 коп., а також 167 грн. 96 коп. держмита та 174 грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Оформлене відповідно до статті 84 цього Кодексу, рішення підписано 09.11.2011 року.
Суддя А.К.Семенов