91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
27.10.11 Справа № 14/114/2011
Розглянувши матеріали справи за позовом
Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ
до Державного підприємства «Свердловантрацит»,м.Свердловськ Луганської області
про стягнення 28180 грн. 00 коп.
Суддя: Старкова Г.М.
секретар судового засідання: Макаренко В.А.
У присутності представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 773 від 15.04.2011;
від відповідача: ОСОБА_2 - провідний юрисконсульт, довіреність № 14-211д від 12.05.2011.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 10.10.2011 справу №14/114/2011 передано на розгляд судді Старковій Г.М. у зв'язку з хворобою судді Лісовицького Є.А.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу 28180 грн. 00 коп., згідно ст.ст.118,122 Статуту залізниць, за невірне зазначення маси вантажу в залізничній накладній.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача відзивом на позовну заяву від 26.08.2011 № 2052 позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що вантаж вугілля у накладній № 48896229 було завантажено у вологому стані та норма природного спаду для вагонів № 66713918, № 68602333 складає 1%, та з інших підстав, викладених у відзиві.
Представник відповідача надав заяву про зменшення розміру штрафу, здану у судовому засіданні 27.10.2011 та просить суд зменшити розмір штрафу за неправильно зазначену масу вантажу, посилаючись на те, що перевізник вантажу отримав за надані послуги провізну плату у повному обсязі та не зазнав жодних збитків. Вказана заява судом розглянута та долучається до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 27.10.2011 заперечив проти заяви про зменшення розміру штрафу.
У судовому засіданні 10.10.2011 представником відповідача подано заяву, в порядку ст. 22 ГПК України, в якій відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з порушенням ст. 137 Статуту залізниць України з порушенням строку звернення до суду, вказана заява розглянута у судовому засіданні 27.10.2011 та відхиляється за необґрунтованістю.
Представник позивача надав заперечення на відзив від 19.10.11 № ДНО-03/807,зданого у судовому засіданні 27.10.2011, у накладній № 48896229,яку заповнив, підписав та надав станції відправлення відповідач в жодному з розділів не зазначено, що вантаж був вологим. Вказане заперечення судом розглянуто та долучено до матеріалів справи.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд, -
У лютому 2011 року, відповідно до накладної № 48896229 зі станції Довжанська Донецької залізниці Державним підприємством «Свердловантрацит»(відповідач у справі) здійснено відправлення вагонів №№ 66713918, 68602333 з вантажем антрацит до станції Ігрень Придніпровської залізниці, одержувач Придніпровська ТЕС ВАТ «Дніпренерго».
При прибутті вказаних вагонів на станцію Ігрень Придніпровської залізниці, при переважуванні вагону на тензометричних вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу зазначена у накладній № 48896229 не відповідає фактичній масі вантажу у вагонах. Про даний факт було складено акт загальної форми № 39 від 09.02.2011 (а.с.11).
На станції Ігрень Придніпровської залізниці було проведене контрольне переваження і встановлено що:
- у вагоні № 66713918 в накладній № 48896229 від 07.02.2011 вказана маса вантажу складає 69000 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 68300 кг, що на 700 кг менше ніж вказано у накладній;
- у вагоні № 68602333 в накладній № 48896229 від 07.02.2011 вказана маса вантажу складає 69000 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 68300 кг, що на 700 кг менше ніж вказано у накладній.
По даним фактам складено комерційний акт АА № 038928/156 від 09.02.2011 та акт загальної форми № 39 від 09.02.2011 ( а.с.10-11).
За невірно зазначену накладній масу вантажу, позивач, відповідно до ст.ст. 118, 112 Статуту залізниць України, нарахував штраф у розмірі 28180 грн. 00 коп., який просить стягнути на свою користь.
Відповідач відзивом на позовну заяву позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у відзиві.
Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до нижчевикладеного.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Як встановлено ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно ч.5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі -Статут), накладна -це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила № 863/5084 від 24.11.2000 ), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за № 861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 р. за № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Згідно п. 28 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку вагони №№ 66713918, 68602333 є напіввагонами, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Так, по прибутті вагону на станцію Ігрень Придніпровської залізниці, при переважуванні вагону на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу зазначена у накладній № 48896229 від 07.02.2011 не відповідає фактичній масі вантажу у вагонах №№ 66713918, 68602333. Про даний факт було складено комерційний акт АА № 038928/156 від 09.02.2011 та акт загальної форми № 39 від 09.02.2011 ( а.с.10-11).
Пунктом 22 "Правила видачі вантажів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Так, згідно Правил перевезення вантажів, пункту 4, розділу 28 "Правила складання актів" (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855), комерційного акту АА № 038928/156 від 09.02.2011 (а.с.10) контрольне переважування вагонів №№ 66713918, 68602333 проводилось на 150 тонних вагонних вагах, тобто таким же самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Перевіркою було виявлено:
- у вагоні № 66713918 в накладній № 48896229 від 07.02.2011 вказана маса вантажу складає 69000 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 68300 кг, що на 700 кг менше ніж вказано у накладній;
- у вагоні № 68602333 в накладній № 48896229 від 07.02.2011 вказана маса вантажу складає 69000 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 68300 кг, що на 700 кг менше ніж вказано у накладній.
Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту (п. 3.23 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею«(зі змінами та доповненнями).
Згідно ст. 24 Статуту вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Згідно з п.5.5 розділу 5 “Правил оформлення перевізних документів”, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується комерційним актом АА № 038928/156 від 09.02.2011 та акт загальної форми № 39 від 09.02.2011 ( а.с.10-11).
Згідно з ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі згідно із ст. 118 Статуту залізниць / 5-кратна провізна плата за всю відстань перевезення/, а саме:
- провізна плата по накладній № 48896229 від 07.02.2011:
вагон № 66713918 -(4290+743)х0,560= 2818,00 грн., сума штрафних санкцій - 2818,00 грн. х 5 = 14090 грн. 00 коп. ;
вагон № 68602333- (4290+743)х0,560= 2818,00 грн., сума штрафних санкцій - 2818,00 грн. х 5 = 14090 грн. 00 коп.
Сума штрафу складає 28 180 грн. 00 коп.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Тобто наведені норми свідчать про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.
Ствердження відповідача, що вантаж вугілля було завантажено у вологому стані та норма природного спаду для вагонів №№ 66713918, 68602333 не приймається судом до уваги та є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача.
Згідно п. 1.1 розділу 4 «Правила оформлення перевізних документів», зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, а також ст.. 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Як свідчать матеріали справи, у накладній № 48896229 від 0702.2011, яку заповнив, підписав та надав станції відправлення відповідач в жодному з розділів не зазначив, що вантаж був вологим (а.с.8-9).
Посилання позивача на те, що норма природного спаду для вагонів №№ 66713918, 68602333 складає 1%,відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2011 за № 862/5083, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою ,вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
У вищевказаному пункті 27 Правил видачі вантажів чітко зазначені вантажі щодо яких застосовується 1% норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, до яких антрацит (вантаж, який зазначений у накладній № 48896229 від 07.02.2011)не належить. Слід зазначити, що антрацит відсутній також і в інших переліках, а тому відповідно до вказаного пункту, до нього застосовується 0,5% норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно пояснень представника відповідача контрольне переваження вантажу за спірною накладною на станції вантажовідправника не проводилася.
Отже, позивачем переваження вантажу на станції Ігрень Придніпровської залізниці було проведене контрольне переваження маси вантажу, яке проводилося на вагах (технічний паспорт ваг, тип ваг-механічний, модифікація ваг ЕрМак-ВВ-150-2-50С2), яких проведена повірка 22.11.2010 та вказано, що ваги придатні до переважування, що підтверджено матеріалами справи(а.с.14).
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній та масу вантажу, а не обов'язок. Також, відповідно до п. 3.15. роз'яснень Президії Вищого господарського Суду України від 29.05.02 № 04-5/601 (із змінами і доповненнями) при застосуванні статті 118 Статуту залізниць штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України - у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст. 551 ЦК України).
Аналогічна норма міститься й у п. 3 ст. 83 ГПК України, за якою господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.
Враховуючи наведене та те, що відповідач знаходиться в фінансовій кризі, що проявляється в значному зменшенні обсягів виробництва, мізерну кількість контрагентів, що тягне за собою неотримання запланованих грошових коштів, заборгованість із заробітній плати, заборгованість перед іншими підприємствами. Підприємство відповідача -ДП «Свердловантрацит»внесено до Реєстру підприємств паливно- енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно- енергетичного комплексу»від 23.06.2005 № 2711-У1 зі змінами та доповненнями. Згідно довідки про фінансові результати за 1 півріччя 2010 року та за 1 квартал 2011 року - фінансові результати від звичайної діяльності підприємство відповідача є збитковим, тому суд вважає за доцільне застосувати ст. 233 ГК України та зменшити розмір штрафу до 5636 грн. 00 коп.
У стягненні решти суми слід відмовити.
За таких обставин, суд вважає за можливе зменшити суму штрафу, у зв'язку з чим задовольнити позов частково у розмірі 5636 грн. 00 коп. з покладенням судових витрат на відповідача.
Суд вважає, вина відповідача у неправильному зазначенні відомостей у накладній є такою, що підтверджена матеріалами справи, тому позов підлягає задоволенню частково з віднесенням на відповідача, у відповідності із ст. 49 ГПК України, витрат по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У судовому засіданні 27.10.2011 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по державному миту у сумі 281,80 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.551, 908 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. ст. 44, 49, п.3 ст.83, ст.ст.82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства «Свердловантрацит», вул.Енгельса,1, м. Свердловськ Луганської області, код ЄДРПОУ 69304304 на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця», пр. Карла Маркса,108, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 01073828, штраф у розмірі 5636 грн. 00 коп., витрати на сплачене держмито 281 грн. 80 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено і підписано -31.10.2011.
Суддя Г.М.Старкова