ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 6/33910.10.11
За позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
До відповідача Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
Про стягнення 36230609,31 грн.
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1 - за дов.
від відповідача ОСОБА_2. -за дов.
До господарського суду міста Києва звернулась з позовом дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі - Компанія) до акціонерної енергопостачальної компанії (далі - АЕК) «Київенерго»про стягнення за договором на постачання природного газу № 06/08-2047 БО-41 від 16.10.2008 р. 36230609,31 грн., а саме: 29678667,13 грн. основного боргу, 3015708,72 грн. пені, 2649109,76 грн. інфляційної складової боргу, трьох процентів річних в розмірі 887123,70 грн.. Крім того сторона просить покласти на відповідача судові витрати (25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлений природний газ протягом січня -вересня 2009 року.
Ухвалою суду від 02.07.2010 р. було порушено провадження у справі № 6/339.
Відповідач позовні вимоги відхилив у повному обсязі, зазначивши, що його вина у простроченні зобов'язань відсутня, оскільки поставлений позивачем природний газ за договором споживався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії. Лише 03.09.2010 р. відповідач в порядку реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 р. № 721 «Про проведення вексельних розрахунків з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію», отримавши від Київської міської державної адміністрації векселів на загальну суму 1444774610,00 грн. на погашення зобов'язань останньої з компенсації різниці в тарифах на теплову енергію, отримав можливість провести остаточний розрахунок з позивачем. Того ж дня розрахунки з позивачем були проведені. За таких обставин просить суттєво зменшити розмір належних з відповідача на користь позивача штрафних та фінансових санкцій.
Натомість позивачем подано підписаний ним акт звіряння розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 25507,78 грн.
У своїх поясненнях щодо наявності зазначеної заборгованості у відповідача позивач пояснив наступне.
16.10.2008 р. між ДК «Газ України»та АЕК «Київенерго»було укладено договір на постачання природного газу № 06/08-2047 БО-41. На виконання даного договору Компанією було здійснено поставку природного газу протягом жовтня-грудня 2008 року на загальну суму 42700498,23 грн. та січня -вересня 2009 року на загальну суму 120168906,16 грн. Відповідач свої зобов'язання в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ протягом жовтня -грудня 2008 року виконав не в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р. у справі № 37/200 з АЕК «Київенерго»стягнуто штрафні санкції. Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2009 р. у справі № 37/200 вказану постанову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних було скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва, при цьому в частині стягнення сум державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення постанову було залишено без змін.
У той же час, ДК «Газ України», відповідно до ст. 534 ЦК України, зараховувала грошові кошти, які надходили від АЕК «Київенерго», в погашення сум державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення, які були стягнуті постановою Вищого господарського суду України.
Таким чином, на час звернення з позовом про стягнення заборгованості за поставлений природний газ за січень -вересень 2009 року, зазначене вище рішення було виконано лише частково, а сума основного боргу складала 29678667,13 грн.
Одночасно ДК «Газ України»зазначила, що наявність в платіжних документах чіткого призначення платежу не перешкоджає застосуванню до спірних правовідносин положень статті 534 ЦК України, оскільки єдине обмеження для їх застосування - це наявність в договорі іншого порядку зарахування грошових коштів, ніж передбачено вказаною вище нормою. Даного обмеження положення договору №06/08-2047 БО-41 від 16.10.2008 р. не містять.
У свою чергу, АЕК «Київенерго»заперечила наявність 25507,78 грн. боргу, зазначивши, що Компанією безпідставно змінено призначення платежу та зараховано зазначену суму в рахунок виконання судового рішення у справі № 37/200. Також відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі № 6/339 до завершення розгляду справи № 37/200-7/826, оскільки рішення у даній справі не набрало законної сили.
Ухвалою суду від 07.10.2010 р. зупинено провадження у справі № 6/339 до вирішення справи № 37/200-7/826 за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»про стягнення 46977914,34 грн.
Згідно з даними автоматизованої системи «Діловодство»провадження у справі № 37/200-7/826 закінчено.
Ухвалою суду від 23.05.2011 р. поновлено провадження у справі, розгляд останньої призначено на 16.06.2011 р..
Відповідач звернувся до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Зокрема, відповідач просить замінити акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго»його правонаступником -публічним акціонерним товариством «Київенерго».
Ухвалою суду від 16.06.2011 р. замінено акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго»її правонаступником -публічним акціонерним товариством «Київенерго»в порядку ст. 25 ГПК України.
Під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 6/339 до розгляду Вищим господарським судом України заяви відповідача про розподіл судових витрат за подання позову у справі № 37/200-7/826. Так, відповідач зазначив, що звернувся до Вищого господарського суду України з заявою про винесення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат у справі № 37/200-7/826, оскільки рішення щодо розподілу судових витрат на суму 25507,78 грн. за подання позову не було вирішено. За твердженням відповідача, вирішення даного питання суттєво вплине на рішення у справі № 6/339, оскільки вказана сума є предметом стягнення у цій справі.
Ухвалою суду від 07.07.2011 р. зупинено провадження у справі.
Позивач звернувся до суду з заявою про поновлення провадження у справі, оскільки усунено обставини, що стали підставою для його зупинення.
Провадження у справі було поновлено в порядку ст. 79 ГПК України, розгляд справи призначено на 29.09.2011 р..
В судовому засіданні оголошено перерву до 10.10.2011 р..
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
16.10.2008 р. між дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальником) та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(правонаступник - публічне акціонерне товариство «Київенерго») (покупцем) укладено договір поставки природного газу тепловим мережам Київенерго для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/08-2047 БО-41, відповідно до п. 1.1, п. 1.2 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (далі - газ) в обсязі, зазначеному в статті 2 цього Договору. За цим Договором постачається імпортований природний газ, отриманий постачальником за договором поставки природного газу між НАК «Нафтогаз України»та постачальником.
Відповідно до пункту 2.1 Договору (в редакції додаткових угод № 2 від 30.01.2009 р. та № 3 від 27.04.2009 р.) постачальник передає покупцю для теплових мереж Київенерго в період з 01 січня 2009 року по 30 квітня 2009 року газ в обсязі 43356 тис. куб. м., в період з 01 травня 2009 р. по 30 вересня 2009 р. - 6955 тис. куб. м, а разом - 305309 тис. куб. м.
Згідно з п. 6.1 Договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання -передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки.
Відповідно до п. 6.4 Договору у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця як погашення заборгованості за газ та витрат на його транспортування територією України, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.
Постачальник протягом січня - вересня 2009 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 120168906,12 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу.
Оплата наданих послуг покупцем здійснювалось частково та не своєчасно. Так, станом на 29.06.2010 р. ним було сплачено 90490238,99 грн., внаслідок чого його заборгованість на час подання позову становила 29678667,13 грн..
03.09.2010 р. в порядку реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 721 «Про проведення вексельних розрахунків з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію»було погашено заборгованість на суму 29678667,13 грн.. Дана обставина сторонами не оспорюється.
Отже, станом на день розгляду справи заборгованість відповідачем погашена в повному обсязі.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Під час розгляду справи відповідачем було погашено 29678667,13 грн. боргу, що є підставою для припинення в цій частині провадження на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.
Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 7.10 Договору сторони погодили, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців , що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 24.12.2009 р. по 24.06.2010 р. в розмірі 3015708,72 грн.
Часиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, а також оцінюючи обставини справи у своїй сукупності суд вважає за можливе використати надане право щодо зменшення розміру пені у зв'язку з наявністю обставин, які мають істотне значення.
Зокрема, поставлений позивачем природний газ споживача використовувався відповідачем для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання житлових будинків.
Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності врегульовані Законом України «Про теплопостачання»( ст. 2 Закону).
Стаття 20 Закону України «Про теплопостачання»встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, витрат на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Механізм формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 955 від 10.06.2006 р..
Заборгованість за Договором виникла у зв'язку з різницею в тарифах на теплову енергію, що постачалась населенню, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені відповідним органом місцевого самоврядування і її погашення мало місце в порядку реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 721 «Про проведення вексельних розрахунків з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію».
Таким чином, тарифна політика, яка не здійснюється відповідачем, не забезпечила у спірний період відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, що, в свою чергу, сприяло виникненню боргу у відповідачем перед позивачем.
Дані обставини мають істотне значення та є підставою для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, в 10 раз, внаслідок чого пеня становить 301570,87 грн..
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача з відповідача підлягає стягненню 2649109,76 грн. індексу інфляції, 887123,70 грн. трьох процентів річних.
Судом розрахунок за період з 11.05.2009 р. по 24.06.2010 р. прийнято як вірний.
Доводи відповідача про можливість зменшення відповідальності, встановленої ст. 625 ЦК України, на підставі ст. 233 ГК України є не обґрунтованої з огляду на наступне.
Зокрема, штрафними санкціями, які в силу ст. 233 ГК України можуть бути зменшені судом, в розумінні ст. 230 Господарського кодексу України визнаються неустойка, штраф, пеня.
У той же час відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, не є неустойкою, штрафом чи пенею, у зв'язку з чим не підлягає зменшенню за ст. 233 ГК України.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 2649109,76 грн. індексу інфляції, 887123,70 грн. трьох процентів річних, 301570,87 грн. пені.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 2649109,76 грн. індексу інфляції, 887123,70 грн. трьох процентів річних, 301570,87 грн. пені, 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Припинити провадження в частині вимог про стягнення 29678667,13 грн. боргу.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя С.А. Ковтун
Рішення підписано 01.11.2011 р.