Справа № 2-8833/11
Іменем України
"17" листопада 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді: Піхур О.В.
при секретарі: Даниленко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним, -
В травні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 18 липня 2008 року між ОСОБА_1 (далі-позивач) та ЗАТ «Альфа-Банк», назву якого було змінено на ПАТ «Альфа-Банк»(далі-відповідач) було укладено кредитний договір № 500145335. Позивач вважає, що даний кредитний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів»та ЦК України, оскільки він був укладений з порушенням прав позивача. Позивач в червні 2010 року звернулася до відповідача з проханням надати довідку про закриття кредиту, але позивачці було повідомлено з посиланням та те, що позивачка повинна заплатити 75,00 грн., а потім буде розглянута її заява про закриття кредитного договору. З даними вимогами відповідача позивачка не погоджується, оскільки відповідно до її платіжних документів вся сума кредити вже погашена. Відповідач вимагає сплатити позивача якісь незрозумілі для неї суми (штрафи, пені) та не бажає надати їй виписку з руху коштів по рахунку банку, довідку про закриття кредиту. Зміст даного договору суперечить ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ні перед укладанням договору, ні протягом його дії, відповідач не повідомив позивача у письмовій формі про умови надання кредиту та не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування, як того вимагає Закон. Тому позивач просила суд визнати недійсним кредитний договір та стягнути з відповідача судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, на адресу суду надала свої заперечення в яких просила розглядати справу у її відсутність, суду пояснила, що між відповідачем та позивачем дійсно було укладено 18.07.2008 року договір № 500145335. Твердження позивача про те, що при укладанні кредитного договору в ньому не зазначені істотні умов та позивач не була ознайомлена з загальними умовами кредитування фізичних осіб в ЗАТ «Альфа-Банк», затвердженими наказом ЗАТ «Альфа-Банк»№ 825 від 18.10.2007 року, які є невід'ємною частиною договору не тільки не відповідає дійсності але є такими, що вводить суд в оману. Згідно з п. 9 кредитного договору (оферти) підписанням даної пропозиції позивач підтверджує, що вона ознайомлена у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, методикою, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних із конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також іншою інформацією, надання якої вимагає чинне законодавство України, вся надана інформація їй цілком зрозуміла та не потребує додаткового тлумачення. Банком при укладанні кредитного договору були дотримані всі вимоги передбачені Законом України «Про захист прав споживачів», постановою правління Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»та інші вимоги, що передбачені чинним законодавством України. Тому просила відмовити в задоволенні позову.
Суд вислухавши пояснення представника позивача, позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 18 липня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № 500145335.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до п. 9 кредитного договору (оферти), підписанням даної пропозиції позивач підтверджує, що вона ознайомлена у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, методикою, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних із конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також іншою інформацією, надання якої вимагає чинне законодавство України, вся надана інформація їй цілком зрозуміла та не потребує додаткового тлумачення.
Згідно з п. 3.8 Постанови правління Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», передбачено, що в разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладання кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.
Як вбачається з матеріалів справи, при укладанні даного договору позивачу перед укладанням кредитного договору були роз'яснені можливі валютні ризики, позивач мала можливість передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з ситуації України та динаміки зміни курсів з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, при підписані кредитного договору сторони ознайомились з його змістом та погодились з його умовами.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а як вбачається з матеріалів справи позивачем не було надано доказів на обґрунтування своїх позовних вимог.
Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, враховуючи що в судовому засіданні підтверджено те, що договір № 500145335 від 18.07.2008 року було укладено між сторонами у відповідності до чинного законодавства України, не суперечить йому, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Згідно із ст. 88 ЦПК України, судові витрати стягуються стороні на користь якої ухвалено рішення або позов задоволено частково.
Таким чином, доводи позивача щодо стягнення на його користь судових витрат є необґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 179, 208, 209, 212-218, 224, 294 ЦПК України; ст.ст. 509, 526, 627, 638, 1054; Постановою правління Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: