ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/21331.10.11
За позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
до Комунального підприємства "Київпастранс"
про стягнення виплаченого страхового відшкодування 14 555,34 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 08-03-28/318-11 від 09.06.2011
від відповідача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 06-5/100 від 07.04.2011
Заявлено позов про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 14 555,34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відшкодував (виплатив страхове відшкодування) застрахованій особі нанесені в результаті зіткнення автомобілів «Mitsubishi Lancer»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1) та тролейбусу «ЮМЗ-Т2»(реєстраційний номер НОМЕР_2), збитки. Позивач, посилаючись на статті 22, 25, 27 Закону України “Про страхування” та статті 993, 1166, 1172, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму як компенсацію страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2011 порушено провадження по справі № 53/213, розгляд справи призначено на 27.05.2011.
Представник відповідача надав письмовий відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідачем було виплачено першу частину страхового відшкодування в розмірі 6466,07 грн. на підставі Дослідження № АА 6540ІА-09.12-5 від 9.12.09р. яким розмір матеріального збитку був встановлений в сумі 8635 грн. 28 коп., однак це Дослідження є недопустимим доказом у справі, так як було виконано з порушенням наступних вимог чинного законодавства, а саме в ньому відсутні відомості про осіб які його проводили та інформація про їх повноваження, особи які його підписали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не брали особистої участі в огляді транспортного засобу та складанні калькуляції відновлювального ремонту автомобіля, що підтверджується як самим Актом огляду транспортного засобу від 7.12.09р., так і змістом Висновку Дослідження, аварійний комісар ОСОБА_5, який склав Акт огляду автомобіля та спеціаліст ОСОБА_6, який склав калькуляцію відновлювального ремонту автомобіля не мали права цього робити, так як вони не вказані в Дослідженні в якості оцінювачів, що проводять це дослідження, при проведенні огляду автомобіля аварійним комісаром ОСОБА_5 7.12.09р. було виявлено зовнішні пошкодження автомобіля такі як незначна деформація задньої правої боковини з пошкодженням лакофарбового покриття та пошкодження лакофарбового покриття бамперу заднього з права, які не були встановлені працівниками ДАІ на місці ДТП, що підтверджується довідкою ДАІ, наш представник для участі в огляді автомобіля 7.12.09р. не викликався, при проведенні огляду автомобіля аварійним комісаром ОСОБА_5 7.12.09р. було встановлено, що двері передні праві підлягають ремонту і фарбуванню і з чим погодилася і страхувальник гр. ОСОБА_7; позивачем було виплачено другу частину страхового відшкодування в розмірі 3396 грн.74 коп. на підставі Дослідження № АА 65401А-09.12-5 доп від 26.01.09р.. яким розмір матеріального збитку був встановлений в сумі 12711 грн. 37 коп., однак вказане Дослідження також є недопустимим, оскільки в ньому відсутні відомості про осіб які його проводили та інформація про їх повноваження, особи які його підписали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не брали особистої участі в огляді транспортного засобу , що підтверджується як самим Актом огляду транспортного засобу від 22.01.10р., так і змістом Висновку Дослідження, аварійний комісар ОСОБА_8, який склав Акт огляду автомобіля не мав права цього робити, так як він не вказаний в Дослідженні в якості оцінювача, наш представник для участі в огляді автомобіля 22.01.10р. знову не викликався, при проведенні огляду автомобіля аварійним комісаром ОСОБА_5 7.12.09р. було встановлено, що двері передні праві підлягають ремонту і фарбуванню з чим погодилася і страхувальник гр. ОСОБА_7, що підтверджено її підписом, однак при огляді автомобіля аварійним комісаром ОСОБА_8 22.01.10р. двері передні праві з невідомих причин вже стали підлягати заміні; третя страхова виплата позивача в розмірі 4712 грн. 53 коп. проведена на підставі Акту виконаних робіт ТОВ “Ніколь Сервіс” від 22.04.10р. та фіскального чеку цього ТОВ №5162 від 22.04.10р. на суму 15305грн.43 коп. теж є незаконною, так як в вартість відновлювального ремонту автомобіля страхувальника було пораховано вартість заміни дверей передніх правих новими, хоча згідно першого Акту огляду транспортного засобу від 7.12.09р. вони підлягали лише ремонту та фарбуванню, а також вартість фарби та фарбування заднього бампера.
В судовому засіданні 27.05.2011 у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 10.06.2011.
В судовому засіданні 10.06.2011 представник позивача заявив клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи та судової автотоварознавчої експертизи.
Ухвалою суду від 10.06.2011 зупинено провадження у справі № 53/213 до проведення судової автотехнічної експертизи, судової автотоварознавчої експертизи та отримання висновку експертів.
05.10.2011 на адресу Господарського суду міста Києва від Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центу Міністерства внутрішніх справ надійшло повідомлення № 9-134 про неможливість дати висновки, оскільки до центу не надані матеріали справи, необхідні для відповіді на поставлені питання.
18.10.2011 матеріали справи 53/213 було повернуто до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою від 19.10.2011 Господарським судом міста Києва поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.10.2011.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача підтримав заперечення на позов викладені у раніше поданому у письмовому відзиві.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 31.10.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13 лютого 2009 року між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(надалі за текстом - НАСК «Оранта», позивач) та ОСОБА_7 (надалі за текстом - страхувальник), на умовах Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 100 від 13 березня 2007 року, було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу серії УБ № 540947 (надалі за текстом - Договір страхування), за яким НАСК «Оранта»було застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням або розпоряджанням застрахованим транспортним засобом, а саме транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1, в тому числі на випадок пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
30 листопада 2009 року, о 19 годині 45 хвилин, на перехресті вулиці Цвєтаєвої та пр-ту Маяковського в м. Києві, відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі за текстом - ДТП) за участю транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить та був керований ОСОБА_7, та тролейбусу «ЮМЗ-Т2», реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить Куренівському ТРЕД та був керований ОСОБА_9, що підтверджується розгорнутою довідкою ВДАІ з обслуговування Деснянського району м. Києва від 03.12.2009 № 10/57420.
Згідно постанови Деснянського районного суду м. Києва від 25 грудня 2009 року по справі № 3-10377/09 встановлено, що ОСОБА_9, 30 листопада 2009 року, о 19 годині 45 хвилин, керуючи на перехресті вулиці Цвєтаєвої та пр-ту Маяковського в м. Києві тролейбусом «ЮМЗ-Т2», реєстраційний номер НОМЕР_2, при зміні напрямку руху не врахував дорожньої обстановки, не надав дорогу автомобілю «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, що рухався в попутному напрямку по тій смузі руху на яку перестроювався водій, внаслідок чого допустив з ним зіткнення, що призвело до механічних ушкоджень вказаних транспортних засобів, чим порушив пункти 2.36, 10.1, 10,3 та 13.3 Правил дорожнього руху України.
Тією ж постановою суду, ОСОБА_9 було визнано винним у вчиненні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Внаслідок вказаної ДТП, власнику транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_7 була заподіяна шкода, розмір якої, відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження № АА6540ІА-09.12-5 від 09 грудняроку, звіту автотоварознавчого дослідження № АА6540ІА-26.01-5доп від 26 січня року, акту виконаних робіт ТОВ «Ніколь Сервіс»№ 000013341 від 22 квітня 2010 року, складає 15 305,45 грн.
На виконання умов Договору страхування, НАСК «Оранта»виплачено страхувальнику страхове відшкодування у загальному розмірі 14 555,34 грн., що підтверджується розрахунком страхового відшкодування від 15 січня 2010 року, страховим актом № СТО-09-14971/1 від 15 січня 2010 року, платіжним дорученням № 3983 від 11 березня 2010 року з реєстром до нього № 40 від 11 березня 2010 року, розрахунком страхового відшкодування від 16 березня 2010 року, страховим актом № СТО-09-14971/2 від 16 березня 2010 року, платіжним дорученням № 9814 від 11 червня 2010 року з реєстром до нього № 97 від 11 червня 2010 року, розрахунком страхового відшкодування від 13 травня 2010 року, страховим актом № СТО-09-14971/3 від 13 травня 2010 року та платіжним дорученням № 16087 від 10 вересня 2010 року з реєстром до нього № 160 від 10 вересня 2010 року.
Згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»від 07 березня 1996 року до страховика (страхової організації), який сплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до НАСК «Оранта»перейшло в межах суми 14 555,34 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1 та 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
ОСОБА_9 на момент скоєння ДТП працював на посаді водія Куренівського ТРЕД КП «Київпастранс».
Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодувати НАСК «Оранта» суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 14 555,34 грн.
З метою вирішення даного спору в досудовому порядку, НАСК «Оранта»зверталась до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування у порядку регресу № 09-06-02/273 від 11 січня 2011 року, вказаною заявою НАСК «Оранта»було запропоновано відповідачу в добровільному порядку сплатити на рахунок НАСК «Оранта»суму заподіяної їхнім працівником шкоди у розмірі 14 555,34 грн..
Відповідачем розглянуто вказану заяву НАСК «Оранта»та листом № 89 від 25 січня 2011 року відмовлено у добровільному відшкодування НАСК «Оранта»суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 14 555,34 грн., тобто така відмова відповідача свідчить про небажання виконувати свої зобов'язання та добровільно відшкодовувати завдану шкоду.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для відмови в задоволенні позовних вимог. Доводи, викладені у його відзиві спростовані позовною заявою та доданими документами, а тому суд не знаходить підстав для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2, ідентифікаційний код 31725604) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) страхове відшкодування у розмірі 14 555 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 34 коп., 145 (сто сорок п'ять) грн. 55 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Грєхова О.А.
Дата підписання: 01.11.2011