ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
10 листопада 2011 р. Справа № 5010/1744/2011-20/65
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
Судді Кобецької С.М.
При секретарі Доцяк О.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Приватного підприємства "Ясини-Ліс",
вул.Миколайчука,14/35, м.Івано-Франківськ,76000;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Олафсон",
вул. Виговського, 2/1, м.Івано-Франківськ,76000;
про: стягнення 42 567,50грн. - заборгованості, 2 718,88грн.- інфляційних втрат, 1 147,57грн. - 3% річних.
За участі представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, (довіреність б/н від 26.05.11р.);
Від відповідача: ОСОБА_2, (довіреність б/н від 09.11.11р.).
Позивач - Приватне підприємство "Ясини-Ліс", звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олафсон" 51 567,50грн.- заборгованості, 13 920,46грн.- інфляційних втрат, 3 771,88грн.- 3% річних.
В судових засіданнях 20.10.11р., 09.11.11р. оголошувались перерви до 25.10.11р., до 10.11.11р.
Представник позивача в судовому засіданні 20.10.11р., використовуючи своє право, надане йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подав суду заяви № 8862/2011-с вх, № 8896/2011-с вх від 25.10.11р., про зменшення позовних вимог, в яких просить суд, стягнути з відповідача 42 567,50грн. - заборгованості, 2 718,88грн.- інфляційних втрат, 1 147,57грн. - 3% річних.
Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до зменшених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї- небудь права та охоронювані законом інтереси.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому на:
- поставку позивачем та отримання відповідачем товару (ліс-кругляк, залізобетонні вироби, пиломатеріали) на загальну суму 171 067,50грн., що підтверджується накладними №30/1-08 від 30.01.08, № 5/3-08 від 05.03.08р., №30/4-08 від 30.04.08р., №5/5-08 від 05.05.08р., №30/5-08 від 30.05.08р., №30/6-08 від 30.06.08р., №30/7-08 від 30.07.08р., № 29/8-08 від 29.08.08р., №9/09-09 від 09.09.09р., №2/10-09 від 02.10.09р.;
- неналежне виконання відповідачем зобов"язання по оплаті коштів за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 42 567,50грн. (128 500,00грн.- відповідачем сплачено);
- направлення відповідачу вимог від 10.05.10р., від 28.09.10р. про погашення заборгованості;
- положення п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, відповідачу нараховано 2 718,88грн.- інфляційних втрат, 1 147,57грн. - 3% річних.
Представник відповідача в судовому засіданні факт існування заборгованості в сумі 42 567,50грн. визнав в повному обсязі. Однак, проти позову заперечив, свої заперечення виклав у відзиві на позов №8753/2011 - с вх від 20.10.11р., звертає увагу суду на те, що у позивача - ПП "Ясини-Ліс" існує непогашена заборгованість перед відповідачем - ТзОВ "Олафсон" в сумі 46 841,98грн., на підставі укладених між сторонами Договорів оренди обладнання №01/11 від 03.11.08р. та оренди нерухомості №04/09 від 03.11.08р. Таким чином, грошове зобов"язання відповідача перед позивачем за поставку товару відсутнє, оскільки дана заборгованість погашена шляхом взаємозарахування за надані послуги.
Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору упродовж розумного строку, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив, наступне.
Позивачем - ПП "Ясини-Ліс" поставлено, а відповідачем - ТзОВ "Олафсон" отримано, на підставі довіреностей (а.с.12-20) по накладних №30/1-08 від 30.01.08, № 5/3-08 від 05.03.08р., №30/4-08 від 30.04.08р., №5/5-08 від 05.05.08р., №30/5-08 від 30.05.08р., №30/6-08 від 30.06.08р., №30/7-08 від 30.07.08р., № 29/8-08 від 29.08.08р., №9/09-09 від 09.09.09р., №2/10-09 від 02.10.09р., товар (ліс-кругляк, залізобетонні вироби, пиломатеріали) на загальну суму 171 067,50грн.
Проте, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов"язання по оплаті коштів за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 42 567,50грн. (128 500,00грн.- відповідачем сплачено).
28.09.10р. позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості. Факт отримання вимоги про сплату заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 66,67) та визнано самим відповідачем в судових засіданнях. Однак, дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.
Наявність заборгованості, за отриманий товар, визначено самим відповідачем у підписаних сторонами актах звірки взаємних розрахунків станом на 26.09.11р., на 09.11.11р. (а.с.71,84).
Позивачем доведено перед судом, а відповідачем визнано, факт наявності заборгованості за поставлений товар у сумі 42 567,50грн.
Станом на 10.11.2011р. в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили сплату відповідачем вище вказаної заборгованості.
Факт вчинення правочину, що засвідчує волю сторін, доведено належним чином оформленими, підписаними та скріпленими печатками сторін накладними №30/1-08 від 30.01.08, № 5/3-08 від 05.03.08р., №30/4-08 від 30.04.08р., №5/5-08 від 05.05.08р., №30/5-08 від 30.05.08р., №30/6-08 від 30.06.08р., №30/7-08 від 30.07.08р., № 29/8-08 від 29.08.08р., №9/09-09 від 09.09.09р., №2/10-09 від 02.10.09р., податковими накладними від 30.01.08р., 05.03.08р., 30.04.08р., 05.05.08р., 30.05.08р., 30.06.08р., 30.07.08р., 29.08.08р., 09.09.09р., 02.10.09р., довіреностями на отримання товаро-матеріальних цінностей від 25.01.08р., 01.04.08р., 20.05.08р., 10.06.08р., 03.07.08р., 01.08.08р., 09.09.09р. (а.с.11-20).
У відповідності до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).
Як вказує ч.1 ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На виконання вимог вище зазначеної норми права, позивач звертався до відповідача з вимогою від 28.09.10р., про погашення заборгованості за отриманий товар. Однак, дана вимога залишена відповідачем без належного реагування.
Враховуючи той факт, що відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, в частині оплати коштів за отриманий товар, отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 42 567,50грн. - заборгованості, підлягає до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.
Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивачем, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, правомірно нараховано відповідачу 2 718,88грн.- інфляційних втрат, 1 147,57грн. - 3% річних (розрахунок а.с.77).
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач, наявну заборгованості в сумі 42 567,50грн. визнав, а наведені заперечення не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 42 567,50грн. - заборгованості, 2 718,88грн.- інфляційних втрат, 1 147,57грн. - 3% річних, правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові
витрати покласти на відповідача.
Керуючись ст.124, 129 Конституції України, ст.ст. 205, 509, 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Приватного підприємства "Ясини-Ліс", вул.Миколайчука,14/35, м.Івано-Франківськ,76000, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Олафсон", вул. Виговського, 2/1, м.Івано-Франківськ,76000, про стягнення 42 567,50грн. - заборгованості, 2 718,88грн.- інфляційних втрат, 1 147,57грн. - 3% річних - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олафсон", вул. Виговського, 2/1, м.Івано-Франківськ,76000 (ідентифікаційний код 13657960) на користь Приватного підприємства "Ясини-Ліс", вул.Миколайчука,14/35, м.Івано-Франківськ,76000 (ідентифікаційний код 34084565) - 42 567,50грн. (сорок дві тисячі п"ятсот шістдесят сім грн. 50коп.) - заборгованості, 2 718,88грн. (дві тисячі сімсот вісімнадцять грн. 88коп.)- інфляційних втрат, 1 147,57грн. (одну тисячу сто сорок сім грн. 57коп.) - 3% річних, 464,33грн. (чотириста шістдесят чотири грн. 33коп.)- державного мита, 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Кобецька
Повне рішення складено 15.11.2011р.