ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
27 жовтня 2011 р. Справа № 5010/918/2011-21/37
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровська І. М. , при секретарі судового засідання Микитин Р. Р.,
за участю представника відповідача -ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи- прідприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
до відповідачів: 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_2,
2) Виконавчий комітет Косівської міської ради , м-н Незалежності, 11, м. Косів, Івано-Франківська область,78600
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Косівське спільне підприємство виробниче об"єднання промислових підприємств, вул.Гвардійська,9а, м.Косів, Івано-Франківська область,78600
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Косівська міська рада, м-н Незалежності, 11, м. Косів, Івано-Франківська область,78600
про визнання нечиним свідоцтва про право власності на нежитловий будинок (кіоск), видане 05 березня 2001 року Виконавчим комітетом Косівської міської ради, стягнення судових витрат.
Встановив, що Фізична особа- прідприємець ОСОБА_2 звернувся до до господарського суду з позовом до підприємця ОСОБА_3 та Косівської міської ради про визнання нечиним свідоцтва про право власності на нежитловий будинок (кіоск), видане 05 березня 2001 року виконавчим комітетом Косівської міської ради.
Позов мотивовано тим, що всупереч діючому законодавству , 05.03.2001року виконавчим комітетом Косівської міської ради було видано свідоцтво про право власності, яким посвідчено, що нежитловий будинок (кіоск), який розташований по АДРЕСА_3 належить Косівському СП ВОПП. Підприємцем ОСОБА_3 вказаний кіоск "ІНФОРМАЦІЯ_1" було придбано з прилюдних торгів, що підтверджено свідоцтвом серії НОМЕР_1, виданим приватним нотаріусом Косівського РНО ОСОБА_5 12.03.2001року. На даний час підприємцем проводяться роботи по перебудові магазину-ларька "ІНФОРМАЦІЯ_1", що на думку позивача, згідно наданої за його зверненням відповіді Управління містобудування та архітектури від 20.09.2010року 36/01-24 суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки вказаний ларьок не є капітальною спорудою. А також звертає увагу на те, що як всатновлено актом технічного обстеження ларька від 16.09.2010року, технічна характеристика магазину-ларька за технічним паспортом, виготовленим Коломийським МБТІ в 2009році не співпадає з фактичними технічними даними. За таких обставин, позивач просить суд визнанати нечиним свідоцтво про право власності на нежитловий будинок (кіоск), видане 05 березня 2001 року виконавчим комітетом Косівської міської ради.
Представник позивача позов підтримав.Просить суд позовні вимоги задоволити .
Представниками відповідачів письмових відзивів на позов не подано.
В судовому засіданні представник відповідача -Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 проти позову заперечив, зазначивши, що ні з позовної заяви ні долучених до неї документів не вбачається, яке право позивача порушено чи оспорюється відповідачем.
Представники третіх осіб в судове засідання не з"явилися, причини свого неприбуття суду не повідомили. Про залучення їх до участі у справі та дату, час і місце проведення судового засідання треті особи були повідомлені ухвалою суду від 10.10.2011р.
З огляду на неподання письмового відзиву на позов відповідачами, згідно ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши обставини справи та подані сторонами докази, надавши їм правову оцінку, суд не вбачає підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Частиною першою ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Зі змісту ч.1 ст.1 ГПК України вбачається, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Приписами ч.1 ст.2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечиним свідоцтва про право власності на нежитловий будинок (кіоск), видане 05 березня 2001 року виконавчим комітетом Косівської міської ради.
Однак, враховуючи вищезаначені норми та те, що ні зі змісту позовної заяви, ні з доданих до неї матеріалів не вбачається, яке право позивача, за захистом якого він звернувся до суду порушено чи оспорюється відповідачем, вимоги позивача необгрунтовані.
В силу дії ст.33 ГПК україни , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч.1 ст.32 ГПК України , доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ( ч.2 ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Жодних доказів в обгрунтування порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача відповідачами, суду не подано.
Слід зазначити, що з аналізу практики розгляду справ господарськими судами, вбачається, що аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України, який вказує, що у випадку, коли суд на підставі досліджених в судовому засіданні доказів установить, що право особи, про захист якого вона просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволені позову( постанова Вищого господарського суду України від 26.03.2008р.).
За наведених обставин в позові слід відмовити.
На підставі ст.49 ГПК України, судові витрати по справі залишаються за позивачем.
Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.1 ,33, 34, ч.1 ст.43, ст. 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Скапровська І. М.
Повне рішення складено 04.11.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Скапровська І. М. 04.11.11