ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
03 листопада 2011 р. Справа № 5010/2010/2011-20/96
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
Судді Кобецької С.М.
При секретарі Доцяк О.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Приватного підприємства "Дніпро-Захід",
вул.Тракт Глинянський,1, м.Львів, 79014;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс
Бонус", вул.Січових Стрільців, 23, офіс 602, м.Івано-Франківськ,76018;
про: стягнення заборгованості в сумі 4 262,66грн., з яких: 3 957,82грн.- основний борг, 255,42грн.- пеня, 49,42грн.- 3% річних.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, (довіреність б/н від 01.08.11р.);
Від відповідача: не з"явились.
Позивач - Приватне підприємство "Дніпро-Захід", звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус" заборгованість в сумі 4 262,66грн., з яких: 3 957,82грн.- основний борг, 255,42грн.- пеня, 49,42грн.- 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому на:
- укладення між сторонами Договору поставки № 38 від 23.09.09р., згідно умов якого, постачальник/позивач передав у власність покупцю/відповідачу, товар, обумовлений Договором, на загальну суму 5 957,82грн., що підтверджують товаро - транспортні накладні;
- неналежне виконання відповідачем умов п.5.1 Договору, яким встановлено порядок розрахунків між сторонами, внаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 3 957,82грн.(2 000,00грн. відповідачем сплачено).
- звернення до відповідача з вимогою №51 від 08.07.11р., про погашення заборгованості;
- п.7.4 Додаткової угоди № 1 від 23.09.09р. до Договору, на підставі якого, відповідачу нараховано 255,42грн.- пені;
- положення п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі якого, відповідачу нараховано 49,42грн.- 3% річних.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча ухвала суду з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлялась йому рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.10.11р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог суду не подав.
За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи той факт, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Між Приватним підприємством "Дніпро-Захід" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус" (покупець/відповідач) укладено Договір поставки № 38 від 23.09.09р.
Згідно п.1.1. Договору, постачальник зобов"язується поставляти товари, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов"язується приймати такі товари та своєчасно оплачувати їх вартість.
Вартість товарів, що поставляються, вказується у специфікації і накладних, що з моменту їх підписання, є невід"ємними частинами договору. Ціни вказуються в національній валюті України, включаючи ПДВ і вартість доставки товарів постачальником в місце поставки, зазначене у замовленні (п. 2.1. Договору).
Пунктом 3.6. Договору, встановлено, що товари поставляються та передаються у власність покупцю вільними від будь-яких зобов"язань і обтяжень перед третіми особами. Право власності на поставлені товари переходить до покупця з моменту підписання сторонами транспортної накладної, що засвідчує момент прийняття товарів покупцем.
При наданні постачальником всіх, належним чином оформлених накладних і товаросупровідних документів покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочки платежу, з дати поставки товару, вказаній в накладній після чотирнадцяти календарних днів (п. 5.1. Договору).
На виконання умов договірних відносин, позивач/постачальник поставив, а відповідач/покупець прийняв по товаро - транспортних накладних (а.с. 13-16) товар, обумовлений Договором на загальну суму 5 957,82грн.
Однак, в порушення п. 5.1. Договору, відповідач належним чином не розрахувався за отриманий товар, і як наслідок виникла заборгованість, що складає 3 957,82грн. (2 000,00грн. відповідачем сплачено).
08.07.11р., позивач звертався до відповідача з вимогою №51, про погашення заборгованості. Однак дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.
Наявність заборгованості, за отриманий товар, обумовлений Договором, визначено самим відповідачем у підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків станом 30.06.2011р. (а.с. 17).
Позивачем доведено перед судом, факт існування у відповідача боргу за отриманий товар в сумі 3 957,82грн.
Станом на 03.11.2011р., в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної заборгованості.
Договір поставки № 38 від 23.09.09р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
В силу ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).
Як вказує частина 1статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.
Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.
Враховуючи той факт, що відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 957,82грн.- боргу за поставлений товар, підлягає до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.
Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивачем, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, правомірно нараховано відповідачу 49,42грн.- 3% річних (розрахунок наявний в матеріалах справи).
З огляду на ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 вище вказаного Закону, вказує на те, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.4 Додаткової угоди № 1 від 23.09.09р. до Договору № 38 від 23.09.09р., передбачено, що за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальникові пеню від простроченої суми, за кожен день протермінування платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, враховуючи 7.4 Договору та вище зазначені норми права, суд приходить до висновку, що правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача 255,42грн.- пені (розрахунок міститься в матеріалах справи).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач в судове засідання не з"явився позовні вимоги не спростував.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4 262,66грн., з яких: 3 957,82грн.- основний борг, 255,42грн.- пеня, 49,42грн.- 3% річних - правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 204, 509, 526, 527, 530, 549, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, 230 Господарського кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Приватного підприємства "Дніпро-Захід", вул.Тракт Глинянський,1, м.Львів, 79014, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус", вул.Січових Стрільців, 23, офіс 602, м.Івано-Франківськ,76018, про стягнення заборгованості в сумі 4 262,66грн., з яких: 3 957,82грн.- основний борг, 255,42грн.- пеня, 49,42грн.- 3% річних - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус", вул.С.Стрільців, 23, офіс 602, м.Івано-Франківськ,76018, (код ЄДРПОУ 36497589) на користь Приватного підприємства "Дніпро-Захід", вул.Тракт Глинянський,1, м.Львів, 79014 (код ЄДРПОУ 23961110) - 3 957,82грн. (три тисячі дев"ятсот п"ятдесят сім грн. 82коп.)- заборгованості, 255,42грн. (двісті п"ятдесят п"ять грн. 42коп.) - пені, 49,42грн. (сорок дев"ять грн. 42коп.) - 3% річних, 102,00грн. (сто дві грн. 00коп.) - державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Кобецька
Повне рішення складено 04.11.2011р.