Справа №22-а-363 2006 p. Головуючий у 1 -й інстанції Аршук Т.М.
Категорія 38 Суддя-доповідач Шевченко В.А.
ПОСТАНОВА іменем України
13 вересня 2006 року м. Суми
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Шевченка В.А.,
суддів - Батюка А.В., Криворотенка В.І.,
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 серпня 2006 року
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Менської виправної колонії №91 про визнання незаконними дій адміністрації установи щодо невжиття нею заходів для повідомлення комісії по помилуванню при Президенті України після скасування прокурором стягнень із засудженого ОСОБА_1 і відшкодування моральної шкоди,
встановила:
У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що після скасування прокурором дисциплінарних стягнень, які були накладені на нього, Менська ВК №91 не повідомила про це комісію по помилуванню при Президенті України.
Внаслідок порушення його прав йому була заподіяна моральна шкода в розмірі 120000 грн.
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 серпня 2006 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду, дізнавшись про порушення свого права 03 червня 2005 року.
Втім з таким висновком погодитись неможливо, оскільки він не відповідає обставинам справи.
У ході розгляду справи позивач вказував, зокрема, на те, що строк звернення до суду з даною заявою був пропущений ним з поважних причин, оскільки, дізнавшись про порушення своїх прав, він звертався до іншого суду, але його позов розглянутий не був (а. с. 38).
Однак, всупереч з вимогами ст. ст. 69, 71, 86 КАС України суд цих пояснень належним чином не перевірив і не витребував з цього приводу відповідних доказів.
З наданих апелянтом матеріалів слідує, що із скаргою на дії адміністрації Менської ВК №91 він звертався до Менського райсуду, але ухвалою судді від 15 липня 2005 року йому було відмовлено в її прийнятті, після чого він тривалий час вирішував питання з оскарження цієї ухвали до суду вищого рівня.
Остання відповідь йому надіслана апеляційним судом Чернігівської області 28 липня 2006 року, в якій зазначається, що апеляційна скарга на вказану ухвалу судді була повернута йому помилково (а. с. 57, 69).
Зазначені докази свідчать про те, що строк звернення з даною заявою до Конотопського міськрайонного суду позивач пропустив з поважних причин.
У зв'язку з цим рішення суду на підставі п. З ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові за необґрунтованістю заявлених вимог.
З матеріалів справи вбачається, що на час оформлення документів та вирішення питання про помилування позивача останній мав стягнення, про які йде мова, і які були відображені в його характеристиці.
ОСОБА_1 не оспорює того, що ці стягнення були зняті вже після розгляду матеріалів у Секретаріаті Президента України.
За таких умов позивач був не позбавлений можливості повторного звернення за вирішенням даного питання, чим він, як слідує з пояснень представника відповідача (а. с. 42), у подальшому і скористався.
Посилання його, як на підставу своїх вимог, на порушення відповідачем вимог п. 2.18 Інструкції про порядок подання до Секретаріату Президента України матеріалів з питань помилування та виконання указів Президента України про помилування, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16 травня 2006 року №93, є необгрунтованим, оскільки цей нормативний акт був прийнятий після виникнення спірних правовідносин і зворотної сили не має.
З урахуванням викладеного в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись п. З ст. 198, п. З ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207 КАС України, колегія
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 серпня 2006 року в даній справі скасувати та ухвалити нову.
В позові ОСОБА_1 до Менської виправної колонії №91 про визнання дій адміністрації незаконними і відшкодування моральної шкоди відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.