83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
04.11.11 р. Справа № 29/167
Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,
при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка, Донецька область
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз”, м.Донецьк
про: стягнення заборгованості у розмірі 117 781,15грн., 3% річних у розмірі 1 829,88грн., інфляційних витрат у сумі 5 771,28грн.
за участю:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 30.08.11року.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 02.11.2011р. по 04.11.2011р.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Макіївка, Донецька область (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз”, м.Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 117 781,15грн., 3% річних у розмірі 1 829,88грн., інфляційних витрат у сумі 5 771,28грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №б/н від 03.09.2010р., щодо оплати за поставлений товар.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №б/н від 03.09.2010р., акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох сторін, відповідно до якого заборгованість станом на 01.04.2011р. складає 197 781,15грн., накладних, правоустановчих документів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 12, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.
31.08.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1, виписок з банківського рахунку стосовно здійсненої Відповідачем часткової оплати за поставлений товар та довідку за підписом Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1, яка свідчить про те, що між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ „Главпотребсоюз” господарські відносини існували тільки за договором поставки №б/н від 03.09.2011р.
31.08.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз”.
Заявою вх. №0241/42723 від 21.09.2011р. Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог в частині інфляційних нарахувань заявивши до стягнення 5958,03грн., інша частина позовних вимог залишилась незмінною, а саме заборгованості у розмірі 117 781,15грн., 3% річних у розмірі 1 829,88грн.
27.09.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує, з наступних підстав: в якості доказів передачі товару Відповідачу за спірним договором і виникнення у останнього здійснити за ним оплату за отриманий товар суду були надані видаткові накладні на суму 117 781,15грн. За твердженням Відповідача, надані по даній справі видаткові накладні на суму 117 781,15грн. не можуть розглядатися як доказ передачі товару Відповідачу в межах укладеного спірного правочину, оскільки в них не міститься посилання на визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір, що суперечить вимогам, встановленим Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положенням про документальне забезпечення записів у звітність в Україні”, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та іншим підзаконним нормативним актам, які регулюють порядок введення бухгалтерського обліку на підприємствах, стосовно порядку відображення господарської операції. Відповідач вважає, що в якості доказу суд не може прийняти до уваги первинні документи (видаткові накладні), що не містять дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення, а саме договір. Також Позивачем не надані довіреності на одержання цінностей.
Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 05.10.2011р. справу передано на розгляд судді Соболєвій С.М.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 02.11.2011р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.
03.11.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії видаткових накладних та акт звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печаткою з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість станом на 19.09.2011р. складає 104 781,15грн.
Заявою від 03.11.2011р. вх. №0241/48329 Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 104 781,15грн., 3% річних у розмірі 1 829,88грн., інфляційні витрати у розмірі 5 771,28грн.
Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від від 03.11.2011р. вх. №0241/48329, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог. Суд приймає вказане зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.
Представник Позивача у судове засідання 04.11.2011р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Представник Відповідача у судове засідання 04.11.2011р. з'явився, проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві.
До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд
03 вересня 2010р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз” (Покупець) було укладено договір поставки №б/н, відповідно п.1.1 якого у відповідності з даним Договором Продавець зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність Покупця в асортименті та у кількості, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (далі - Товар) та оплатити за нього встановлену у накладних грошову суму.
У розділі 2 договору Сторони дійшли згоди щодо цін та порядку розрахунків:
- загальна сума договору дата поставок за даним договором складає суму товару, отриманого за усіма накладними. Ціни на товар встановлені у національній валюті України (п.2.1 Договору);
- ціна на товар, що відпускається встановлюються окремо на кожну партію товару та вказуються у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п.2.3 Договору);
- оплата товару, що поставляється здійснюється безготівковим чином шляхом 100% передплати, або протягом 7 календарних днів з моменту прийняття Покупцем товару (п.2.4 Договору);
У пункту 8.1 договору встановлено, що договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2010 року. У випадку, якщо ні одна зі сторін до закінчення строку дії договору, за 15 календарних днів не повідомить іншу сторону про наміри його розірвання, даний договір вважається продовженим на кожний наступний рік.
На виконання умов даного договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 455 073,15грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані та завірені печатками з боку обох сторін без зауважень.
Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним.
Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 104 781,15грн.
За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.
Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №б/н від 03.09.2010р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 455 073,15грн., але Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.
Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.
Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 104 781,15грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 104 781,15грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз”.
На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 5771,28грн., 3% річних від суми загального боргу складає 1829,88грн.
Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення за період з лютого 2011 року по червень 2011р. (дата заявлена Позивачем у заяві від 03.11.2011р. вх. №0241/48329) у розмірі 5759,14грн.
Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем - 1829,88грн.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 104 781,15грн., 3% річних у розмірі 1 829,88грн., інфляційних витрат у сумі 5 771,28грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз” (83049, м.Донецьк, вул.Хірургічна, 4-А, ЄДРПОУ 37134537) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 104 781,15грн., інфляційні витрати у сумі 5759,14грн., 3% річних у сумі 1829,88грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз” (83049, м.Донецьк, вул.Хірургічна, 4-А, ЄДРПОУ 37134537) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 1253,68грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,97 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
У судовому засідання 04.11.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Суддя Риженко Т.М.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
Повний текст рішення складено та підписано 07.11.11р.