83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
01.11.11 р. Справа № 30/93
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький лікеро-горілчаний завод”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31128777
про: стягнення неустойки в розмірі 1474478,13 грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю №114 від 16.12.2010р.);
від Відповідача - не з'явився.
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.
Згідно ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 30.08.2011р. на 27.09.2011р., з 27.09.2011р. на 11.10.2011р. та з 11.10.2011р. на 01.11.2011р.
У судовому засіданні 01.11.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі - Позивач) звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький лікеро-горілчаний завод”, м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення неустойки в розмірі 1 333 827,17 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на припинення орендних правовідносин за договором оренди №989/02 від 31.10.2002р. у зв'язку із відмовою в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України, що було встановлено в межах справи №32/61пд та ухиленням Відповідача від своєчасного повернення орендованого майна, внаслідок чого була нарахована стягувана неустойка за період з 05.06.2007р. по 27.07.2011р.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №989/02 від 31.10.2002р. з додатками; акт приймання передачі від 31.10.2002р.; лист - вимогу Орендодавця від 29.04.2011р. №11-06-02-04832 про сплату наявної заборгованості з неустойки; акт приймання передачі майна від 27.07.2011р.; рішення Господарського суду Донецької області від 25.05.2007р. у справі №32/61пд; довідку про нарахування неустойки; копію витягу з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців відносно стану Відповідача, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 611, 638, 785 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи та виконання вимог суду (а.с.а.с.37-40, 48-52, 56), а також заява в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України №10-14-08584 від 22.08.2011р. (а.с.а.с.32-35) про збільшення розміру вимог до 1 474 478, 13 грн., у зв'язку із визначенням індексу інфляції липня 2011р.
Відповідач у судові засідання без пояснення причин не з'являвся ся, відзиву та доказів погашення стягуваних сум або відсутності відповідного грошового зобов'язання з інших причин не надав, хоча належним чином був повідомлений про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали суду за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.28), достовірність яких(відомостей) презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи, тим більше, що наявне повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.30) достатньою мірою підтверджує отримання ухвали суду.
Представник Позивача у судовому засіданні 01.11.2011р. підтримав заявлені вимоги, з урахуванням наданої заяви про збільшення позовних вимог, та наполягав на вирішенні спору за наявними в матеріалах справи документами.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на правильність такої кваліфікації і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи, оскільки Відповідачеві було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті розглядуваного спору з відповідними підтверджуючими доказами (у разі наявності).
Суд наголошує, що встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача скористатися своїми процесуальними правами.
Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
31.10.2002р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №989/02 (а.с.а.с.7-12), згідно п.п. 1.1, 10.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс колишній „Донецький завод полімерів”, який знаходиться у комунальній власності області, склад та вартість якого визначені згідно з актом оцінки і передаточним балансом вказаного підприємства складеним станом на 30.09.2002р., вартість якого становить 980142грн., у тому числі: основні засоби по первісній вартості 2742085 грн.; основні засоби по балансовій вартості 980142 грн.; строком до 31.10.2007р.
Передача майна в оренду не призводить до переходу Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається Донецька обласна рада, а Орендар користується ним в перебігу строку оренди (п.2.2).
Згідно умов п.п. 3.1 - 3.3. зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання зі сплати орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України та складає 6524,26грн. за базовий місяць (вересень) з подальшою щомісячною інфляційною індексацією. Орендна плата перераховується до обласного бюджету щомісяця в строк не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до п. 5.7 договору у разі його припинення Орендар зобов'язується повернути Орендодавцю, орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.2.4.).
Положення п. 10.7. договору до підстав припинення його дії відносить, у тому числі, за рішенням господарського суду у разі порушення умов договору, у тому числі наявності заборгованості по орендній платі понад 3-х місяців. При цьому, п. 10. 6 договору передбачає його автоматичне продовження на той же строк і на тих же умовах у разі відсутності заяви будь-якої із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії впродовж одного місяця.
31.10.2002р. відповідно до умов п. 2.1. договору приміщення було передано в оренду Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.13).
Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.05.2007р. у справі №32/61пд (а.с.а.с.18-20), яке набрало законної сили 05.06.2007р. (а.с.56), задоволені позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький лікеро-горілчаний завод”, м. Донецьк про розірвання договору оренди № 989/02 від 31.10.02р. На виконання означеного рішення між Орендарем та Орендодавцем був складений та підписаний 27.07.2011р. акт приймання-передачі орендованого майна (а.с.25).
Листом №11-06-02-04832 від 29.04.2011р. (а.с.а.с.23, 24) Позивач повідомив Відповідача про необхідність сплатити неустойку за прострочення повернення майна, яка станом на 15.04.2011р. становить 1 337 258,89 грн.
У зв'язку із невиконанням вимоги щодо сплати неустойки Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, а заявою №10-14-08584 від 22.08.2011р. (а.а.с.32, 33), Позивач, надавши новий розрахунок вимог з урахуванням визначеного індексу інфляції за липень 2011р. (а.с.а.с.34, 35), в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір вимог за розглядуваний період з 06.06.2007р. по 27.07.2011р. до 1474478,13грн.
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст.22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Суд розглядає справу в контексті розміру вимог, визначених заявою №10-14-08584 від 22.08.2011р., оскільки до прийняття рішення у справі Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України управнений збільшувати розмір позовних вимог.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, з урахуванням такого:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до сплати неустойки за період неповернення орендованого майна після припинення орендних правовідносин у зв'язку із розірванням договору оренди в судовому порядку.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №989/02 від 31.10.2002р.
Враховуючи дату укладання договору оренди - 31.10.2002р. - застосування судом до розглядуваних правовідносин положень Цивільного і Господарського кодексів України, що набули чинності 01.01.2004р. зумовлено триваючих характером правовідносин і приписами п.4 Прикінцевих положень кожного з кодексів в контексті розглядуваного періоду формування грошових вимог до Відповідача - з 06.06.2007р. по 27.07.2011р.
Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України та відтворюють діючі на момент укладання договору положення ст.ст.4, 151 Цивільного кодексу УРСР.
Як встановлено ч. 1 ст. ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі припинення (розірвання) договору найму (оренди) наймач зобов'язаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №989/02 від 31.10.2002р. є належною підставою для виникнення у останнього прав відносно володіння та користування об'єктом оренди та обов'язку із повернення цього об'єкту оренди у разі припинення орендних правовідносин.
В контексті приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором протягом строку відповідних орендних правовідносин, у тому числі - користуватися об'єктом оренди, до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.
Частина 3 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 651 і ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України визначають розірвання договору оренди у судовому порядку у якості однієї з підстав припинення орендних правовідносин.
Розірвання рішенням Господарського суду Донецької області у справі №32/61пд від 25.05.2007р. договору оренди №989/02 від 31.10.2002р. в момент набранням ним законної сили в порядку ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, що відбулося 05.06.2007р., є преюдиціальною обставиною у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України для розглядуваної справи та належним чином підтверджує факт припиненя орнелних правовідносин між сторонами 05.06.2007р.
Таким чином, саме з 06.06.2007р. Відповідач не мав правових підстави для подальшого володіння і користування об'єктом оренди та мав вжити заходів з його повернення балансоутримувачу або визначений Орендодавцем особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди є обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та безпосередньо визначені в договорі.
Таким чином, Відповідач на мав жодних правових підстав ухилятися від повернення майна відповідно до умов договору та наведених положень діючого законодавства.
Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються належним виконанням. Втім, як вбачається з наявного в матеріалах справи орендоване майно було повернуто лише 27.07.2011р. Таке неналежне виконання зобов'язання щодо строків повернення майна є його порушенням у розмінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач - вважається таким, що прострочив виконання обов'язку з повернення майна у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.
Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає настання передбачених законом або договором наслідків порушення зобов'язань. В свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 785 цього Кодексу у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 06.06.2007р. по 27.07.2011р.
Означене право було реалізоване Позивачем листом №11-06-02-04832 від 29.04.2011р., що у світлі кореспондуючого зв'язку між правом та обов'язком як суттю зобов'язання за змістом ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України зумовило виникнення у Відповідача обов'язку зі сплати означеної неустойки.
Перевіривши представлений Позивачем розрахунок розміру позовних вимог (а.с.а.с.34, 35), суд дійшов висновку про його відповідність встановленим обставинам справи, зважаючи що задовольняє вимог про стягнення 1474478,13грн. у повному осбягу.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з Відповідача в доход державного бюджету, оскільки Позивач звільнений від їх сплати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33-35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький лікеро-горілчаний завод”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31128777) про стягнення неустойки в розмірі 1 474 478,13 грн. задовольнити у повному обсягу.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд-Дон”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24638960) на користь обласного бюджету (р/р №31418544700001, МФО 834016, код бюджетної класифікації 24060300, „Інші надходження”, ЄДРПОУ 34686537) суму неустойки в розмірі 1 474 478,13 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд-Дон”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31128777) в доход державного бюджету державне мито в сумі 14 744,78 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 01.11.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2011р.
Суддя Попков Д.О.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >