83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
01.11.11 р. Справа № 30/132
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою: Держаного науково-дослідного інституту теплоенергетики, м. Горлівка ідентифікаційний код 04775287
до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
про: стягнення за договором № 69 від 20.11.2006р. заборгованості у сумі 2 979,13грн., пені у сумі 1 323,30 грн., інфляційних у сумі 518,38 грн., 3% річних у сумі 243,90 грн. та стягнення за договором № 50 від 20.02.2006р. заборгованості у сумі 864,72грн., пені у сумі 328,65грн., інфляційних у сумі 150,46грн., 3% річних у сумі 70,80грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача - не з'явився;
від Відповідача - не з'явився
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.
Згідно зі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 29.09.2011р. на 17.10.2011р., з 17.10.2011р. на 01.11.2011р.
У судовому засіданні 01.11.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Держаний науково-дослідний інститут теплоенергетики, м. Горлівка (далі - Позивач) звернувся з позовом до Господарського суду Донецької області з вимогами до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка (далі - Відповідач) про стягнення за договором № 69 від 20.11.2006р. заборгованості у сумі 2 979,13 грн., пені у сумі 1 323,30 грн., інфляційних у сумі 518,38 грн., 3% річних у сумі 243,90 грн. та стягнення за договором № 50 від 20.02.2006р. заборгованості у сумі 864,72 грн., пені у сумі 328,65 грн., інфляційних у сумі 150,46 грн., 3% річних у сумі 70,80 грн.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договорами оренди нежитлового приміщення № 69 від 20.11.2006р та № 50 від 03.05.2006р., внаслідок чого за листопад і грудень 2009р. утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, інфляційної індексації та 3% річних.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди приміщення № 69 від 20.11.2006р., акт прийому-передачі від 20.11.2006р., договір оренди приміщення № 50 від 20.02.2006р., акт прийому-передачі від 03.05.2006р., лист-претензію №01/222 від 24.09.2010р., розрахунок стягуваних сум, акт звіряння-розрахунків від 01.01.2011р. та свідоцтво про державну реєстрацію, нормативно обґрунтувавши вимоги посиланням на ст.ст. 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Разом із позовною заявою Позивачем було подане клопотання №01/201 від 30.08.2011р. про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно і грошові кошти Відповідача у загальному розмірі заявлених вимог (а.с.5).
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості або припинення спірних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с. 25, 32, 33), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.
При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд, оскільки до компетенції суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження фізичних осіб - підприємців.
У судовому засіданні 17.10.2011р. представник Позивача підтримував заявлені вимоги у повному обсягу, але в судове засідання 01.11.2011р. попри належне повідомлення (а.с.34) без пояснення причин не з'явився та витребуваних документів не надав.
Наразі, враховуючи загальний строк провадження у справі (порушена ще 02.09.2011р.), у сторін було достатньо часу для надання будь-яких наявних доказів по суті спору Відтак, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами, адже встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторін здійснювати свої процесуальні права.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
20.02.2006р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №50 (а.с.а.с.12-13), згідно умов п.п.1.1, 10.1.якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове вбудоване приміщення (№343 за даними технічного паспорту, внутрішньою площею 17,8кв.м.), розташоване за адресою: 84646, АДРЕСА_1, яке знаходиться на балансі державного НДІ теплоенергетики, встановивши строк дії договору з дати його укладання до 17.02.2007р.
Згідно умов п.п. 3.1, 3.2. та 3.3. зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання з щомісячної сплати в строк не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України та складає без ПДВ 128,26 грн. за базовий місяць - січень 2006р. з подальшим щомісячним інфляційним коригуванням з розподілом між Орендодавцем та державним бюджетом у розмірі 70% на 30% відповідно.
Своєчасна і повна сплата орендних платежів п.5.2. віднесена до обов'язків Орендаря, а за порушення цього обов'язку п. 3.5. договору встановлена відповідальність Орендар у вигляді пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Згідно п. 5.6. відносно визначеної частки орендних плати, що має сплачуватися Орендарем до державного бюджету, Орендар до 25 числа місяця, наступного за звітним, має надавати Орендодавцю щодо перерахування цією частки (копії платіжних доручень з відміткою банку).
Положення п. 10.6 договору передбачає його автоматичне продовження на той же строк і на тих же умовах у разі відсутності заяви будь-якої із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії впродовж одного місяця.
03.05.2006р. майно було передано в оренду Відповідачу, про що сторонами складено і підписано відповідний акт приймання-передачі (а.с.15).
20.11.2006р. між тими же сторонами та на тих же умовах був укладений договір оренди №69 (а.с.а.с.10, 11), згідно п.п.1.1, 10.1. якого Позивач передає, Відповідач приймає в тимчасове оплатне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове вбудоване приміщення (№320, №321 - за даними технічного паспорту, внутрішньою площею 32,98кв.м.), розташоване за адресою: 84646, АДРЕСА_1, яке знаходиться на балансі державного НДІ теплоенергетики, встановивши строк дії договору з дати його укладання до 18.11.2007р.
Розмір орендної плати за базовий місяць - вересень 2006р. - визначався сумою 267,74грн. без ПДВ, із аналогічним до викладеного вище розподілу між Орендодавцем і державним бюджетом та інфляційною індексацією.
На виконання умов п.7.1. договору №69 від 20.11.2006р. сторонами був підписаний акт прийому-передачі майна від 20.11.2006р. (а.с.14)
Доказів висування сторонами заперечень проти подальшої автоматичної пролонгації означених договорів після закінчення визначених умовами строків їх дії до справи не надано.
Позивачем 27.07.2009р. (згідно відмітки) вручив Відповідачеві лист №01/222 від 09.07.2009р. (а.с.16), який, зокрема, містив вимоги про сплату наявної заборгованості за трьома договорами оренди перед Орендарем та державним бюджетом. Третього договору оренди 382, згаданого у зазначеному листі, сторонами до справи не надано.
01.01.2011р. сторонами складено і підписано без зауважень акт звіреня розрахунків (а.с.21), за змістом якого вбачається наявність заборгованості Відповідача перед Орендодавцем за оренду приміщення №343 - в сумі 864,72грн.; №320 - 2979,13грн. та №317 - 1953,98грн. Договору оренди відносно приміщення №317 сторонами не надано, а і змісту представлених договорів не вбачається, що таке приміщення визначалося об'єктом оренди.
За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення з Відповідача і за договором № 69 від 20.11.2006р. заборгованості у сумі 2 979,13 грн., пені у сумі 1 323,30 грн., інфляційних у сумі 518,38 грн., 3% річних у сумі 243,90 грн. та за договором № 50 від 20.02.2006р. стягнення заборгованості у сумі 864,72 грн., пені у сумі 328,65 грн., інфляційних у сумі 150,46 грн., 3% річних у сумі 70,80 грн.
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, а змісту наявним в матеріалах справи відомостей вбачається, що він перебуває у стані припинення підприємницької діяльності.
Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки питання про їх об'єднання в порядку ст. 58 Господарського процесуального кодексу України було вирішено на стані прийняття позовної заяви до розгляду.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань за договорами оренди та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення заборгованості, пені, інфляційної індексації та 3% річних.
Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладених між ними договорів.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди наймач має сплачувати орендну плату.
Отже, в контексті зазначених норм укладених між Позивачем та Відповідачем договорів оренди № 69 від 20.11.2006р. № 50 від 20.02.2006р. є належною підставою для виникнення у останнього зобов'язань, визначених їх умовами.
За відсутністю доказів іншого та беручи до уваги положення п. 10.6 кожного з договорів та приписи ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 764 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про неодноразове автоматичне продовження орендних правовідносин після закінчення визначеного в договорах строку їх дії, та наявність таких правовідносин в період формування заявленої до стягнення заборгованості - листопад і грудень 2009р.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.
Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежів з орендної плати не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, на користь Державного бюджету та Орендодавця відповідно до умов п. 3.3 договорів оренди № 69 від 20.11.2006р. № 50 від 20.02.2006р. за період користування у листопаді і грудні 2009р.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Між тим, як вбачається із представленого акті звірення розрахунків станом на 01.01.2011р. Орендар мав заборгованість перед Орендодавцем за договором №50 - в сумі 864,72грн., а за договором №69 - в сумі 2979,13грн. і за відсутністю доказів сплати означеного боргу чи припинення відповідного грошового зобов'язання у будь-який інший визначений законодавством спосіб, суд має підстави констатувати наявність порушення грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, і вважати Відповідача таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив викання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також інфляційну індексацію та 3% річних.
Поряд із цим, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 цього Кодексу. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування неустойки у разі прострочення плати сформульована безпосередньо у п. 3.5. кожного з договорів оренди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунки позовних вимог (а.с.а.с.19, 20) з урахуванням настання прострочення за розглядуваний період формування заборгованості з 16.12.2009р. (відносно платежу за листопад 2009р.) та з 16.101.2010р. (відносно платежу за грудень 2009р.) - виходячи з умов п.3.3. договорів, дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо стягнення лише суми заборгованості:
· за договором № 50 від 20.02.2006р. - в сумі 864,72грн.:
· за договором № 69 від 20.11.2006р. - в сумі 2 979,13грн,
залишаючи без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України решту вимог відносно стягнення 3% річних, інфляційної індексації та пені, оскільки всупереч вимог ухвал від 29.09.2011р. та 17.10.2011р. Позивачем без пояснення причин не були надані документи та відомості, необхідні для самостійного розрахунку вимог в цій частині, а представлений Позивачем розрахунок є неналежним та не дає можливості суду самостійно визначити розмір відповідних нарахувань за розглядуваний період, оскільки:
- по-перше, всупереч умов договорів Орендодавець визначає першим днем прострочення перший день оплачуваного місяця, а не 16 день наступного, що вказує як на невірне встановлення періоду заборгованості, так і неналежне визначення сукупного індексу інфляції;
- по-друге, Позивачем не визначено розмір заборгованості за кожен місяць окремо, адже стосовно кожної такої частини впродовж відповідного періоду прострочення мають нараховуватися інфляційні, 3% річних та пеня;
- по-третє, всупереч вимог ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України Позивача продовжує нараховувати пеню за межами шестимісячного строку з моменту прострочення платежу відносно кожного з розглядуваний місяців оренди;
- по-четверте, Позивач нараховує пеню на суму, до якої включено 3% річних та інфляційна індексація, що не відповідає вимогам ст.549 Цивільного кодексу України.
Визначеність документів, потрібних для вирішення заявленого позову, підтверджена змістом ухвал від 29.09.2011р. та 17.10.2011р., відсутність будь-яких пояснень причин ненадання зазначених документів та неявки у судове засіданні за умов належного повідомлення про їх призначення шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, вказаною у позовній заяві, зумовлюють висновок про наявність всіх умов, передбачених п. 7 Роз'яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.1994р. № 02-5/612.
У світлі правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.18 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” від 11.04.2005 р. N 01-8/344 за наявністю відповідних підстав (ненадання витребуваних доказів, необхідних, зокрема, для перевірки розрахунку заявлених вимог) суд управнений залишити позовні вимоги у відповідній частині без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд відмовляє у задоволені клопотання про вжиття забезпечувальних заходів, оскільки всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського кодексу України Позивачем не представлено жодних доказів ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення без вжиття запропонованого виду забезпечення, що є обов'язковою умовою його застосування згідно вимог ст. 66 цього Кодексу.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Держаного науково-дослідного інституту теплоенергетики, м. Горлівка (ідентифікаційний код 04775287) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення за договором № 69 від 20.11.2006р.заборгованості з орендної плати в сумі 864,72 грн., нарахованих на неї 3% річних - 141,28 грн., інфляційної індексації - 519,79 грн., пені - 831,95 грн. та стягнення за договором № 50 від 20.02.2006р.заборгованості з орендної плати в сумі 864,72 грн., нарахованих на неї 3% річних - 41 грн., інфляційної індексації - 150,70 грн., пені - 241,48 грн. задовольнити у повному обсягу.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Держаного науково-дослідного інституту теплоенергетики, м. Горлівка (ідентифікаційний код 04775287) заборгованість з орендної плати за договором № 50 від 20.02.2006р. - в сумі 864,72грн. та за договором № 69 від 20.11.2006р. - в сумі 2 979,13грн,
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Залишити без розгляду решту позовних вимог Держаного науково-дослідного інституту теплоенергетики, м. Горлівка (ідентифікаційний код 04775287) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відносно стягнення 3% річних, інфляційної індексації та 3% річних.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на Держаного науково-дослідного Інституту теплоенергетики, м. Горлівка (ідентифікаційний код 04775287) державне мито в розмірі 56,36грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 130,39 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 01.11.2011р. підписано та проголошено повний текст рішення.
Суддя Попков Д.О.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >