24 червня 2008 року м.Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого у справі судді Любашевського В.П.
суддів Довгополова О.М.
Яворський І.О.
секретаря судового засідання Каблак Т.П.
осіб, які взяли участь у справі:
від позивача- Кармелюк Тарас Богданович - представник, довіреність від 19.05.2007 року;
від відповідача- Куксов Владислав Геннадійович - представник, довіреність від 11.07. 2006 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
апеляційною скаргоюДержавної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова
на постанову господарського суду Львівської області від 02 серпня 2007 року у справі № 5/1232-18/167 А
за позовомДержавної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова
довідповідача 1 - Закритого акціонерного товариства «Сетвік»,
відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич»
провстановлення (підтвердження) недійсності господарського зобов'язання, застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України та вирішення питання відшкодування збитків у відповідності до вимог ст. 216 ЦК України, -
Постановою господарського суду Львівської області від 02 серпня 2007 року у справі № 5/1232-18/167 А в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова до Закритого акціонерного товариства «Сетвік» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» про встановлення (підтвердження) недійсності господарського зобов'язання, застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України та вирішення питання відшкодування збитків у відповідності до вимог ст. 216 ЦК України - відмовлено. Вказана постанова суду першої інстанції з посиланням на Господарський кодекс України та Цивільний кодекс України, мотивована тим, що сам факт несплати податків та неналежного декларування таких зобовязань, незвітування перед органами державної податкової служби однією із сторін договору не свідчить про наявність умислу контрагента ЗАТ «Сетвік». За таких обставин, як зазначає суд першої інстанції, правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, не звітування відповідальність за що передбачена чинним законодавством, а не вчинення правочину чи господарського зобовязання.
Не погодившись із постановою господарського суду Львівської області від 02 серпня 2007 року позивач оскаржив її в апеляційному попрядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції від 02 серпня 2007 року та винести нову, якою
Головуючий у 1-й інстанції суддя Мартинюк В.Я. 22-а-1085-08.doc справа № 22а-1085/08
Господарський суд Львівської області, справа № 5/1232-18/167А реєстр 24.06.2008 р. р.с.з. № 69
Доповідач у 2-й інст.суддя Любашевський В.П.
задоволити позовні вимоги ДПІ у Франківському районі м. Львова. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що ДПІ у Черкаському районі листом від 26.03.2007 року № 3716/23-032, повдідомила, що ТзОВ «Славутич» не подає податкової звітності з 01.11.2003 року. Крім цього, рішенням господарського суду Черкаської області з 11.02.2002 року визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію ТзОВ «Славутич» платником ПДВ та рішення виконавчого комітету Черкаської районної ради про державну реєстрацію підприємства. Також апелянт зазначає, що доказом спрямованості умислу субєкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути надані податковими органами відомості про визнання недійсними в установленому чинним законодавсвом порядку установчих (статутних) документів, неподання звітності, відсутність за юридичною адресою. Тому, на думку апелянта, господарське зобовязання між ЗАТ «Сетвік» та ТзОВ «Славутич» вчинено з метою приховання ухилення від сплати податків, отже є таким, що завідому суперечить інтересам держави і суспільства.
За вказаних обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін, з наступних підстав:
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Отже, необхідними умовами для визнання угод недійсними є її укладення з метою, завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угод, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання таки наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність таких умов:
1 - вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;
2 - такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;
3 - мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.
Відсутність хоча б однієї з них, не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.
Одночасно, законодавець не пов'язує визнання господарських угод недійсними з несплатою сторонами угод податків або інших обов'язкових платежів.
Як убачається із матеріалів справи, судом першої інстанції не встановлено зазначених умов, а апелянтом не доведено, що на момент здійснення правочину (укладення угоди) та його виконання відповідачі мали намір укласти правочин в супереч інтересам держави або суспільства.
Частиною 4 ст. 91 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, та фізичних осіб - підприємців», юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Таким чином, на момент укладення договору купівлі продаж ТзОВ «Славутич» був зареєстрованим належним чином як юридична особа, та наділений всіма повноваженнями щодо здійснення господарської діяльності в тому числі укладення господарських договорів, а тому доводи апеляційної скарги позивача, про необхідність вважати факт визнання недійсним установчих документів та скасування державної реєстрації підставою для визнання угоди недійсною є необгрунтованими татаким, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст..200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 199, 202, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської області від 02 серпня 2007 року у справі № 5/1232-18/167 А за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова до Закритого акціонерного товариства «Сетвік», Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» про встановлення (підтвердження) недійсності господарського зобов'язання, застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України та вирішення питання відшкодування збитків у відповідності до вимог ст. 216 ЦК України залишити без задоволення, а постанову - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги, безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Судді В.П. Любашевський
О.М. Довгополов
І.О. Яворський