26 червня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого-судді - Яворського І.О.,
суддів - Любашевського В.П., Довгополова О.М.,
при секретарі судового засідання - Ступницькій Г.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за апеляційною скаргою- Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області
напостанову Господарського суду Львівської областівід 20 грудня 2007 року у справі № 13/371 А
за позовомДержавної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області
доТовариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства «Сілекс»
простягнення 2161,67 гривень, -
У листопаді 2007 року ДПІ у Яворівському районі Львівської області звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ МП «Сілекс» про стягнення податкового боргу за рахунок активів платника податків на суму 2161,67 грн.. З адміністративного позову вбачається, що Товариство зареєстроване Яворівською ДПІ 30 червня 1993 року, а також включене до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України і йому присвоєно ідентифікаційний код 19339853. Згідно актів звірки від 16 жовтня 2007 року між боржником та ДПІ у Яворівському районі, Відповідач має податковий борг: по податку на додану вартість - 1422,99 грн. та по податку на прибуток - 738,68 грн. Всього сума заборгованості становить 2161,67 грн.
Постановою господарського суду Львівської області від 20 грудня 2007 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. У мотивувальній частині постанови суд першої інстанції вказав, зокрема, що Позивачем не додано до справи доказів ні самостійного визначення платником податків податкового зобов'язання (декларацій), ні визначення такого зобов'язання контролюючим органом (акту перевірки). Крім того, Позивачем пропущено строк позовної давності.
Постанова оскаржена в апеляційному порядку ДПІ у Яворівському районі. Апелянт вказує, що постанова винесена без дослідження всіх обставин справи, рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції.
При цьому колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» стосується перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності і регулює порядок перевірки органами державної податкової служби виключно питань, які пов'язані зі сплатою податків, зборів та обов'язкових платежів внаслідок здійснення такої фінансово-господарської діяльності і при проведенні перевірок, пов'язаних з іншими питаннями, не застосовується.
Податкові органи є контролюючим органом стосовно податків і зборів(обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів, які віднесені до їх компетенції. Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці в межах їхньої компетенції.
Судом першої інстанції правильно звернуто увагу на те, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів зобов'язані подавати до Державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, а також сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.
Колегія суддів констатує, що у відповідності до пп. 4.1.1 п 4.1, пп. 4.2.1., пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що згідно поштового повідомлення за вказаною адресою Товариство не знаходиться останні шість років (а.с. 12). Згідно з довідкою про рахунки Товариства, рахунки останнього закриті ще в 2001 році (а.с. 20). Акти від 16.10.2007 року викликають сумнів, оскільки вони не є оригіналами, а печатка на них не є чіткою. До суду першої інстанції Відповідач не прибув.
Відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ платник податків вважається вільним від податкового зобов'язання, яке визначено контролюючим органом пізніше закінчення 1095 дня, тобто з пропуском позовної давності. Тому в цій частині колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції.
З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції прийнято законне рішення, ухвалене з врахуванням норм матеріального та процесуального права. Підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст. 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Львівської області від 20 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий І.О.Яворський
Суддя В.П. Любашевський
Суддя О.М. Довгополов