26 червня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого-судді - Яворського І.О.,
суддів - Любашевського В.П., Довгополова О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за апеляційною скаргою- Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова
напостанову Господарського суду Львівської області від 01 листопада 2007 року у справі № 12/252А
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юрок-Плюс»
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова та Головного управління Державного казначейства України у Львівській області в особі Управління Державного казначейства України у Шевченківському районі міста Львова
провизнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0002182300/0/14848 від 02 липня 2007 року та стягнення з Державного бюджету України зменшену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 120 399, 00грн., -
17 серпня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрок-Плюс» звернулося із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова та Головного управління Державного казначейства України у Львівській області в особі Управління Державного казначейства України у Шевченківському районі міста Львова. Позивач просив визнати нечинним податкове повідомлення - рішення №0002182300/0/14848 від 02 липня 2007 року та стягнення з Державного бюджету України зменшену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 120 399, 00грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Львова неправомірно визначено ТзОВ «Юрок-Плюс» спірним податковим повідомленням-рішенням суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що є підставою для визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0002182300/0/14848 від 02 липня 2007 року.
Постановою Господарського суду Львівської області від 01 листопада 2007 року позов задоволено повністю, визнано незаконним податкове повідомлення - рішення №0002182300/0/14848 від 02 липня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України через Управління Державного казначейства у Шевченківському районі міста Львова на користь ТзОВ «Юрок-Плюс» суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 120 399, 00грн.
Постанова мотивована наступним. Як вбачається з декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року платника задекларовано залишок від'ємного значення в сумі 615000,00грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 169918,00 грн., на рахунок платника у банку 169918,00 грн. Протягом березня 2007 р. ТзОВ «Юрок-Плюс» шляхом перерахування коштів на поточні рахунки фактично сплатило своїм контрагентам у ціні придбаних товарів і послуг ПДВ у сумі 204532,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача. А отже згідно з п. 7.7.2. Закону України «Про податок на додану вартість» дві необхідні умови для бюджетного відшкодування позивачем були дотримані, тобто від'ємне значення попереднього звітного періоду та фактична сплата податку у попередньому звітному періоді постачальникам послуг дали право ТзОВ «Юрок-Плюс» заявити до бюджетного відшкодування суму 204532,00грн.
Постанова суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова. Апелянт вказує на те, що судове рішення винесене з неправильним застосуванням п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та порушенням п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, а також із порушенням Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. за №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997р. за №250/2054 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання».
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про підставність апеляційної скарги та незаконність рішення суду першої інстанції.
При цьому колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п.п.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п.7.7.4 ст.7 Закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Як вбачається, з матеріалів справи, фактично сплачена позивачем сума податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2006 року, включена до податкового кредиту за березень 2006 року, становить 84 133,00 грн., тому за наявності підстав, передбачених п.п.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач мав право заявити до бюджетного відшкодування за квітень 2007 року суму не більшу за 84 133,00 грн.
Оскільки позивач заявив до бюджетного відшкодування за квітень 2007 року 204 532,00 грн., то відповідач правомірно зменшив дану суму на 120 399,00 грн.
Тому постанова суду першої інстанції є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова задовольнити.
Постанову Господарського суду Львівської області від 01 листопада 2007 року у справі № 12/252А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрок-Плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова та Головного управління Державного казначейства України у Львівській області в особі Управління Державного казначейства України у Шевченківському районі міста Львова про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0002182300/0/14848 від 02 липня 2007 року та стягнення з Державного бюджету України зменшену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 120 399, 00грн. скасувати і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрок-Плюс».
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя І.О.Яворський
Суддя В.П. Любашевський
Суддя О.М. Довгополов