< Список >
Іменем України
24 жовтня 2011 року Справа № 5002-34/2755-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Євдокімова І.В.,
Латиніна О.А.,
за участю представників сторін:
позивача ОСОБА_1, довіреність №339-Д від 22 квітня 2011 року (публічного акціонерного товариства "Крименерго")
відповідача ОСОБА_2, довіреність б/н від 01 березня 2011 року (публічного акціонерного товариства "Бром")
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Крименерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 10 серпня 2011 року у справі № 5002-34/2755-2011
за позовом публічного акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь,95034)
до публічного акціонерного товариства "Бром" (вул. Північна, 1, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)
про спонукання укласти договір
У червні 2011 року відкрите акціонерне товариство "Крименерго" звернулося до господарського суду з позовом до відкритого акціонернго товариства "Бром" про зобов'язання відповідача укласти договір про спільне (загальне) використання технологічних електричних мереж на підставі типового договору, наведеного у додатку №2 до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ 31 липня 1996 року №28 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за №417/1442 із змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕ від 04 лютого 2010 року №105 (зареєстровані Міністерством юстиції України 23 квітня 2010 року №304/17599).
Позовні вимоги обґрунтовані відмовою відповідача укладати проекти договору, направлені на його адресу відповідно на підставі типового договору, який є додатком № 2 до нього.
Зазначений договір відповідач повинен укласти в силу пункту 1.7 Правил користування електричною енергією, відповідно до яких основний споживач не має права відмовити енергопостачальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріплений території, в укладенні відповідного договору.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2011 року у справі № 5002-34/2755-2011 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване відсутністю належних та допустимих доказів, оскільки позивачем не підтверджено факту надіслання відповідачу пропозиції укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж у розумінні статті 181 Господарського кодексу України та статті 641 Цивільного кодексу України
Не погодившись з рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Крименерго" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням господарським судом норм матеріального та процесуального права.
На думку скаржника судом не було прийнято до уваги, що предметом спору є переддоговірний спір, а не спір про визнання недійсним договору. Норми, які регулюють спірні правовідносини не містять прямої вказівки на обов'язковість підписання та завірення печаткою запропонованого майбутнього договору.
Більш детальніше доводи викладені у апеляційній скарзі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2011 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Крименерго" прийнято до провадження у складі судової колегії: головуючого судді Котлярової О.Л., суддів Євдокімова І.В., Латиніна О.А. та призначено до розгляду на 24 жовтня 2011 року.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 24 жовтня 2011 року представник заявника підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
07 червня 2004 року між відкритим акціонерним товариством “Крименерго” (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “Крименерго”) та Красноперекопським відкритим акціонерним товариством "Бром" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Бром") укладено договір на поставку електричної енергії № 30 (а.с. 36-39 т.1).
Відповідно до умов договору позивач (постачальник) поставляє електричну енергію відповідачу (споживачу), а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Пунктом 9.2. договору передбачено, що якщо після укладання договору вступає в силу нормативно-правовий акт, норми якого по іншому регулюють умови даного договору, сторони зобов'язані керуватися даним актом законодавства та внести зміни у даний договір.
Строк дії договору визначений до 31 грудня 2004 року, при цьому, договір вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору сторонами не буде заявлено про його розірвання або перегляд. (пункту 9.5. договору)
Як свідчать матеріали справи 09 лютого 2004 року між відкритим акціонерним товариством “Крименерго” та Кримським територіальним управлінням Українсько-Германсько-Голандсько-Датського СП „Український мобільний зв'язок” укладено договір на поставку електричної енергії № 181 (а.с. 29-32 т.1).
29 квітня 2010 року між відкритим акціонерним товариством “Крименерго” та Обслуговуючим кооперативом „Бромщик” укладено договір на поставку електричної енергії № 96 (а.с. 24-27).
Зазначені споживачі, відповідно до актів розмежування балансової приналежності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін є суборендаторами відкритого акціонерного товариства "Бром". (а.с. 28, 34, 35 т.1)
На виконання постанови Національної комісії регулювання електроенергетики “Про внесення змін до правил користування електричною енергією” від 17 жовтня 2005 року № 910 та постанови “Застереження ВАТ “Крименерго” щодо усунення та недопущення у подальшому порушень ліцензійних умов з постачання електроенергії та ліцензійних умов з передачі електроенергії” від 17 березня 2011 року № 353, позивач 15 квітня 2011 року на адресу відповідача направив супровідний лист вих. № 53-2/34-258 та, як він стверджує, два екземпляри договору про спільне використання технологічних електричних мереж для підписання. (а.с. 9-12)
Відсутність відповіді відповідача на зазначену пропозицію щодо укладення відповідного договору у вставлений строк і стали підставою звернення до господарського суду.
Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, заслухавши представників сторін судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до частин 3, 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного судочинства є свобода договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Посилання скаржника, на той факт, що судом першої інстанції при вирішенні спору застосовані норми права які регулюють лише договірні правовідносини, а не переддоговірні, є необґрунтованими, з наступних підстав.
Згідно із статтею 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. При цьому, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до приписів частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
На підставі пункту 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за N 417/1442 (із змінами) (далі - Правила), договір про спільне використання технологічних електричних мереж -це домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами.
Поряд з цим, приписи пунктів 5.17., 5.18. Правил визначають перелік істотних та обов'язкових умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача), а також перелік документів, що є невід'ємними частинами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача та про спільне використання технологічних електричних мереж.
Крім цього, пункт 5.4. Правил закріплює перелік документів, що їх заявник (споживач, власник технологічних електричних мереж (основний споживач) або субспоживач) має надати відповідній організації для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про спільне використання технологічних електричних мереж.
Як свідчать матеріали справи, позивачем надіслано відповідачу лише бланк договору про спільне використання технологічних електричних мереж, який не містить істотних умов, передбачених пунктом 5.17 Правил, без надіслання документів, визначених пунктами 5.4, 5.18 Правил.
Таким чином, судова колегія зазначає, що редакція договору, який позивач просить суд зобов'язати публічного акціонерного товариства "Крименерго" укласти з ними, не відповідає умовам, зазначених у Правилах користування електричною енергією.
Судова колегія погоджується з господарським судом стосовно того, що направлений відповідачу договір повинен був бути підписаний представником позивача та завірений печаткою підприємства.
Згідно частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 2 статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. При цьому пропозиція укласти договір, у розумінні положень статті 202 Цивільного кодексу України є правочином, а тому має відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. При цьому, за змістом пункту1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Пунктом 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Згідно пунктів 2, 3 статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, відсутність істотних умов договору і наміру особи його укласти, який у тому числі може виражатися у підписі та печатки позивача на проекті договору, надісланому відповідачеві (оферті), виключає можливість відповідача вважати себе зобов'язаною стороною у разі прийняття пропозиції.
Крім того, супровідний лист, яким направлено на адресу відповідача пропозицію не містить інформації щодо двох примірників договору, як того вимагає стаття 181 Господарського кодексу України.
Отже, позивач в порядку статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами не підтвердив факту надіслання відповідачу пропозиції укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж у розумінні статті 181 Господарського кодексу України та статті 641 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновком першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог публічного акціонерного товариства "Крименерго".
Судова колегія, також, вважає необхідним зазначити, що захист права особи, яка звернулась з позовом з переддоговірного спору може здійснюватись лише шляхом прийняття рішення про укладення договору, а не про зобов'язання відповідача укласти відповідний договір.
Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, висновків господарського суду не спростовують.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Крименерго" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2011 року у справі № 5002-34/2755-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > О.Л. Котлярова
Судді < Підпис > І.В. Євдокімов
< Підпис > О.А.Латинін
Розсилка:
1. Публічне акціонерне товариство "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95034)
2. Публічне акціонерне товариство "Бром" (вул. Північна, 1, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)