< Список >
Іменем України
25 жовтня 2011 року Справа № 5002-21/2444-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Дмитрієва В.Є.,
Балюкової К.Г.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1823 від 23.06.2011, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;
відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 6 від 01.07.2011, приватне підприємство "Візантія ХХІ";
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Візантія ХХІ"
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 25 серпня 2011 року у справі № 5002-21/2444-2011
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2)
до приватного підприємства "Візантія ХХІ" (вул. Некрасова, 110/31, офіс 315, місто Євпаторія, 97400)
про стягнення 46599,45 грн.
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відпо відача, приватного підприємства «Візантія XXI»про стягнення суму основного боргу у розмірі 34019,98 грн., 3 % річних 109,05 грн., пеню 563,43 грн., штраф 11906,99 грн., та разом стягну ти 46599,45 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, приватне підприємство «Візантія XXI», порушив договірні зобов'язання в частині сплати за поставлений товар, норми статей 526, 530, 610-612 Цивільного кодексу України та частині 1 статі 193, частині 4 статі 232 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2011 року у справі №5002-21/2444-2011 (суддя Чонгова С.І.) позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з приватного підприємства «Візантія XXI»на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 34019,98 грн., 3% річних у розмірі 109,05 грн., пеню у розмірі 563,43 грн., штраф у розмірі 11906,99 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції приватне підприємство "Візантія ХХ" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, приватне підприємство "Візантія ХХ" зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те що у договорі відсутні суттєві умови, які передбачені Цивільним кодексом України, а саме не вказано якій саме товар буде постачатися, не має ціни товару; позивачем не надано до суду доказів отримання позивачем від відповідача заявок на постачання відповідного товару, що передбачає договір.
Розпорядженням секретаря судової палати від 25 жовтня 2011 року замінено суддю Видашенко Т.С. на суддю Дмитрієва В.Є.
У судовому засідання представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній та надав пояснення до апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
26 січня 2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (постачальник) та приватним підприємством «Візантія XXI»(покупець) був укладе ний договір поставки № 80 (а.с. 10).
Згідно умов вказаного договору позивач поставив відповідачу то вар, обумовлений договором, на загальну суму 34019,98 грн., що підтверджено видатковою накладною № ПП-013690 від 14 квітня 2011 року (а.с. 11).
У відповідності до пункту 4.2. договору поставки сторони встановили умови розрахунків - поставлений товар повинен бути оплачений покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або безпосередньо внесенням грошових коштів до каси постачальника протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилався на те, що відповідач прострочив грошове зобов'язання у розмірі 34019,98 грн., а також порушив умови договору №80 від 26 січня 2011 року.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.
Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором постачання одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов вищевказаного договору, 14 квітня 2011 року позивачем на підставі розрахункової накладної №ПП-013690 відповідачу було поставлено сухофрукти на загальну суму 34019,98 грн.
Остаточний строк розрахунків за поставлені відповідачу товар мав припасти на 28 квітня 2011 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилався на те, що відповідач прострочив грошове зобов'язання у розмірі 34019,98 грн., а також порушив умови договору №80 від 26 січня 2011 року.
Враховуючи на вищевикладене та керуючись вказаними правовими нормами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 34019,98 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також, позивач просив господарський суд з відповідача стягнути пеню в розмірі 563,43 грн., штраф у розмірі 11906,99 грн. та 3% річних у розмірі 109,05 грн.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семі відсотків вказаної вартості.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до статей 546, 549 , пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (Закон України від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР із змінами і доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.2. договору поставки №80 від 26 січня 2011 року встановлено, що за недотримання строків оплати товару згідно пункту 4.2 цього договору, поку пець сплачує постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ста вки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми невнесеного платежу; окрім цього покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення. Нарахування даних штрафних санкцій припиняється через дванадцять місяців з дня, коли обов'язково повинно бути виконано.
Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 563,43 грн. пені за період з 29 квітня 2011 року по 06 червня 2011 року та 11906,99 грн. штрафу.
При прострочені оплати вартості товару більш двох днів після настання строку оплати, передбаченого пунктом 4.2. договору, покупець оплачує поста чальнику додатковий штраф в розмірі 35 % від вартості несплаченого товару, що встановлено пунктом 6.3. договору.
Отже, перевіривши розрахунок пені та штрафу, який був зроблений судом першої інстанції, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що він був прийнятий з повним дослідженням всіх обставин, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 109,05 грн. 3 % річних.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 34019,98 грн., пеню у розмірі 563,43 грн., штраф у розмірі 11906,99 грн. та 3% річних в розмірі 109,05 грн., а всього -46599,45 грн. - є обґрунтовані, засновані на законі та підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Візантія ХХІ" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2011 року у справі № 5002-21/2444-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя підпис К.В. Волков
Судді підпис В.Є. Дмитрієв
підпис К.Г. Балюкова
Розсилка:
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2)
2. Приватне підприємство "Візантія ХХІ" (вул. Некрасова, 110/31, офіс 315, Євпаторія, 97400)