"08" листопада 2011 р.Справа № 7/188-10
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,
при секретарі судового засідання - Ткачук Є.О. ,
за участю представників:
ТОВ „КСК Інвест” - ОСОБА_1( за дорученням),
ДП „Скадовський МТП” - ОСОБА_2 (за дорученням),
Заступника Прокурора Херсонської області - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Державного підприємства „Скадовський морський торговельний порт”
на рішення господарського суду Херсонської області від 15.09.2011р.у справі № 7/188-10
за позовом ТОВ „КСК Інвест”
до Державного підприємства „Скадовський морський торговельний порт”
за участю заступника прокурора Херсонської області
про стягнення 2 311 338,97 грн.
17.11.2010 р. ТОВ „КСК Ін вест” (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом заявою до Державного підприємства „Скадовський морський торговельний порт” (далі - Відповідач) про стягнення 2311338,97 грн., в т.ч.: 1703153,76грн. основного боргу за укладеним сторонами договором позики №101/01-08 від 07.10.2008р. та нарахованих на цю суму боргу згідно приписів ст.625 ЦК України 3% річних в сумі - 22702,20 грн., втрат від інфляції в розмірі - 58 833,01 грн., передбаченого умовами цього договору штрафу в розмірі 526650грн. та судових витрат.(а.с.3-5, т.1).
Ухвалою господарського суду Херсонської області за вказаним позовом порушено провадження у справі (а.с.1, т.1)
У письмовому відзиві на позов відповідач визнав його повністю (а.с.27, т.1)
Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.12.2010 р. (суддя Задорожна Н.О.) зазначений позов задоволено в повному обсягу (а.с.32, т.1).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючого -Лашина В.В., суддів - Єрмілова Г.А., Воронюка О.Л.) вищевказане рішення місцевого суду в частині стягнення штрафу в розмірі 526650 грн. скасовано, а в позові в цієї частині відмовлено. (а.с.106-110, т.1),
В процесі розгляду справи у суді апеляційної інстанції в справу вступив заступник прокурора Херсонської області (а.с.68,т.1).
Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2011 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2011 р. та рішенням господарського суду Херсонської області від 14.12.2010 р. в частині позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 526 650 грн. скасовано, а справу в цій частині скеровано на новий розгляд до місцевого суду (а.с.135-138, т.1).
Скасовуючи у вищезазначеній частині рішення судів першої та апеляційної інстанції, касаційна інстанція послалась на наступне:
1) апеляційна інстанція пославшись на нікчемність умови договору про можливість стягнення штрафу не зазначила якому саме закону суперечить ця умова і яким законом встановлена нікчемність цієї умови договору;
2) суд першої інстанції стягнувши штраф, не обґрунтував та не мотивував підстави стягнення штрафу, пославшись лише на встановлення його договором;
3) суди попередніх інстанцій залишили поза увагою можливість зменшення штрафу.
Ухвалою господарського суду Херсонської області ця справа в частині позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 526650 грн. прийнята до провадження суддею Александровою Л.І. (а.с.140, т.1)
Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.09.2011 р. (суддя Александрова Л. І.) позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 526 650 грн. задоволено частково. Суд зменшив розмір штрафу і стягнув з відповідача 450 000 грн. штрафу, а решті частині штрафу відмовив.(а.с.7- 8.т.2) При цьому суд пославшись на порушення відповідачем умов договору визнав обґрунтованість нарахування йому штрафу у зазначеному розмірі, однак, враховуючи фінансовий стан відповідача та відсутність у позивача збитків зменшив його розмір.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Херсонської області від 15.09.2011р. в частині стягнення штрафу у розмірі 450 000 грн. скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в позовній вимозі про стягнення штрафу в розмірі 526 650 грн. у повному обсязі.
Скаржник послався на те, що при ухваленні рішення суд порушив норми матеріального і процесуального права і зменшуючи штраф не врахував його фінансовий стан, в т.ч. за 6 місяців 2011року і що він (відповідача) має збитки за цей час у розмірі 434 000 грн. та за виконавчими провадження на користь інших кредиторів підлягає стягненню 7827157,73 грн., тобто суд зменшив розмір штрафу тільки на 76 650 грн. без врахування майнового стану та інтересів державного підприємства.
До своєї скарги в якості доказів скаржник надав свій фінансовий звіт за 6 місяців 2011 року та реєстр наказів господарських судів, які перебувають на виконанні державної виконавчої служби.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 р. зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.11.2011 р. об 11:30, про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
Фіксація судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів.
Представник Заступника Прокурора Херсонської області в судове засідання не з'явився і судова колегія, враховуючи думку інших учасників процесу, прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.
Колегія суддів відхилила клопотання скаржника про залучення до справи додаткових доказів, а саме його фінансового звіту за 6 місяців 2011року та реєстру наказів господарських судів, які перебувають на виконанні державної виконавчої служби, оскільки скаржник не довів неможливість з поважних причин надати ці докази суду першої інстанції, а лише за цих обставин згідно ст.101ГПК України апеляційна інстанція може прийняти додаткові докази.
Представник скаржника в усних поясненнях наданих суду просив суд задовольнити скаргу на викладених у ній підставах, скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафу.
Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 07.10.2008 року між відповідачем (позикодавець) та позивачем (позичальник) було укладено договір позики №101/01-08 (далі - Договір), на виконання умов якого позикодавець надав, а позичальник отримав в позику за період з 09.10.2008р. по 06.05.2009р. грошові кошти в сумі 1 755 500 ,00грн., однак, повернув у встановлені договором строки лише частину позики, а саме 52346,24 грн. і станом на 14.12.2010 року мав заборгованість у сумі 1703153,76грн.
Вищезазначені обставини та факти встановлені та підтверджені рішенням господарського суду Херсонської області від 14.12.2010 р., постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2011 р. по цій справі і відповідно до приписів ч.2 ст.35 ГПК України мають преюдиціальне значення та не підлягають доведенню знову.
Пунктом 5.2. Договору сторони визначили, що при простроченні повернення суми позики у строк передбачений п.4.1. цього Договору Позичальник сплачує штраф у розмірі 30 % від суми позики.
Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями ГПК України є предметом регулювання ГК України.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Оскільки відповідачем не виконані належним чином зобов'язання, то це є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зокрема, у частині 1 статті 230 ГК України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Також у пункті 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що встановлення сторонами у 5.2. Договору неустойки у вигляді штрафу за невиконання грошового зобов'язання не суперечить чинному законодавству, а є реалізацією ними вищезазначених положень ГК України і враховуючи, що відповідач не виконав умови Договору щодо повернення позики позивач мав всі правові підстави для звернення до суду з позовною вимогою про стягнення зазначеного ним та передбаченого умовами договору штрафу.
Оцінюючи вимоги скаржника, щодо скасування рішення господарського суду Херсонської області від 15.09.2011р. та відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з нього штрафу колегія суддів встановила наступне.
Пункт третій частини першої статті 83 ГПК України надає господарському суду право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Частина третя статті 551 ЦК України передбачає, що суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Частина перша ст.233 ГК України також містить приписи, що можливості зменшення неустойки. При цьому згідно приписів цієї статті при зменшенні розміру неустойки повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Викладене свідчить, що вказані матеріальні і процесуальні норми надають суду право лише на зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню, а не звільняти відповідача від її сплати взагалі, а саме про це просить відповідач виходячи із суті та змісту його апеляційної скарги.
Відповідач посилається у скарзі, що місцевий суд при зменшенні розміру неустойки обґрунтовано врахував його фінансовий стан за 9 місяці 2010 року, але безпідставно не врахував його фінансовий стан за 6 місяців 2011року, що згідно звіту за цей період часу він має збитки за у розмірі 434 000 грн. та за виконавчими провадженнями на користь інших кредиторів підлягає стягненню 7827157,73 грн., тобто суд зменшив розмір штрафу тільки на 76 650 грн. без врахування майнового стану та інтересів державного підприємства.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи при первісному її розгляді відповідач визнавав позов в повному обсягу, пояснивши наявність заборгованості скрутним фінансовий становищем ( відзив відповідача - а.с.27,т.1; протокол судового засідання від 14.12.2010р.), однак, не заявляв тоді будь-яких клопотань про зменшення суми неустойки та не надав тоді суду першої інстанції будь-яких доказів, які б підтверджували його фінансовий стан, а надав їх лише суду апеляційної інстанції при розгляді його скарги на рішення господарського суду Херсонської області від 14.12.2010 р. по цій справі, а саме надав фінансовий звіт за 9 місяців 2010року та акт звіряння взаємних розрахунків станом на 18.02.2010р. (а.с.42.43.т.1)
При повторному розгляді справи судом першої інстанції, в частині стягнення штрафу відповідач, який був повідомлений належним чином про її розгляд знову не надав місцевому суду будь-яких нових доказів на підтвердження свого скрутного фінансового стану на час розгляду справи і не приймав участі у розгляді справі.
Звіт про фінансовий стан за 6 місяців 2011року та реєстр наказів господарських судів, які перебувають на виконанні державної виконавчої служби, відповідач надав лише суду апеляційної інстанції (ці додаткові докази колегія суддів, як зазначалось вище, відмовила залучити до справи), хоча мав можливість надати ці докази суду першої інстанції, тобто місцевий суд навіть при наявності великого бажання не міг врахувати їх, а відтак, посилання відповідача на необґрунтоване неврахування місцевим судом при зменшенні розміру неустойки цього звіту та реєстру є хибним, не може прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду.
Посилання скаржника на неврахування місцевим судом його інтересів як державного підприємства також не можуть прийматись до уваги з огляду на таке
По-перше, місцевий суд на підставі наявних у справі доказів врахував інтереси відповідача, однак, він також повинен був враховувати і врахував, як то вимагають приписи вищевказаних норм матеріального права, права та інтереси позивача , які були порушені відповідачем. По-друге, згідно ст.13 Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом, а відтак, надавати будь-які преференції відповідачу лише тому що він є державним підприємством є порушенням конституційний принципів та прав і інтересів позивача.
Враховуючи вищевказані обставини, приписи ст. 551 ЦК, ст.233 ГК України та ст.83 ГК України, а також той факт, що відповідач до цього часу не погасив, хоча б частково, свою заборгованість перед позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд підставно зменшив розмір неустойки у визначеному ним розмірі і правові підстави для відмови в стягненні цієї неустойки взагалі, або зменшення до меншого розміру відсутні.
Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України колегія суддів, -
Рішення господарського суду Херсонської області від 15.09.2011р.у справі №7/188-10 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Скадовський морський торговельний порт” - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 08.11.2011 р.