"06" жовтня 2011 р. Справа № 16/5027/743/2011.
За позовом приватного підприємця ОСОБА_1 с. Горбово
до відповідача-1 -Горбівської сільської ради с. Горбово
відповідача-2 - приватного підприємця ОСОБА_2 с. Горбово
про визнання недійсним договору оренди землі
Суддя Б.Є.Желік
Представники сторін:
Від позивача -не з'явився
Від відповідача-1 -Реколца Г.М. голова ради
Від відповідача-2 -ОСОБА_2, ОСОБА_4 представник
СУТЬ СПОРУ: Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Горбівської сільської ради с. Горбово та приватного підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі №6 від 27.07.2011 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що спірний договір укладений з порушенням норм закону та має бути визнаний судом недійсним виходячи з наступного.
Так, затверджуючи рішенням від 29.07.2008 року №110-18/2008 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП ОСОБА_2 відповідач-1 не взяв до уваги, що на території вищевказаної земельної ділянки знаходиться допоміжна дорога, якою позивач має право користуватись. Враховуючи, що допоміжна дорога існує і по сьогоднішній день, відповідач-1 повинен був спочатку прийняти рішення про зміну цільового призначення, а потім надавати її в оренду.
Крім того, набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах. У свою чергу, виключно власники нерухомого майна мають право отримати землю в оренду без проведення аукціону. Проте, відповідач-2 є власником лише незавершеного будівництвом магазину, а іншого нерухомого майна в нього не має, тож шляхом укладення даного договору відповідачі навмисно обійшли встановлений законом порядок отримання земельних ділянок в оренду.
Також, затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2 в оренду не відповідає вимогам закону, зокрема не погоджені з позивачем межі земельної ділянки, адже відсутній відповідний акт погодження.
Відповідач-1 у відзиві на позов проти заявлених вимог заперечує, посилаючись при цьому на те, що відповідність спірного договору оренди землі вимогам закону та правомірність користування спірною земельною ділянкою відповідачем-2 підтверджена судовими рішеннями по справі №10/119.
У свою чергу, відповідач-2, з урахуванням рішення суду по справі №10/119, яке набрало законної сили, також просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 19.07.2011 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 11.08.2011 року за участю представників сторін.
09.08.2011 року від позивача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи, на вирішення якої поставити наступні запитання:
- за існуючими документами Горбівської сільської ради Герцаївського району та відділу Держкомзему у Герцаївському районі який правовий статус спільної земельної ділянки, вказаної в Державному акті на право власності на земельну ділянку від 28.09.2005 року серії ЯБ№196124 та яка розташована в АДРЕСА_1 від пункту Б до В, яка межує з землями сільської ради -вулицею;
- чи існувала вищевказана допоміжна дорога для обслуговування нежитлових будівель, які придбали у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з оформленням права власності та оренди на земельні ділянки, на яких розташовані ці нежитлові будівлі, які межують між собою від пункту Б до В, або ця земельна ділянка -допоміжна дорога від Б до В існувала тільки для обслуговування нежитлових будівель ПП ОСОБА_2;
- чи існувала окрема допоміжна дорога для обслуговування нежитлових будівель, які придбала у власність ПП ОСОБА_1 та земельної ділянки, яка оформила вона у власність і на якій знаходиться вищевказана нежитлова будівля та спірна земельна ділянка від пункту Б до В, або існує на даний час окрема дорога, крім тієї, що вказана від пункту Б до В, для обслуговування нежитлової будівлі ПП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою суду від 11.08.201 року розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою представника позивача на 26.08.2011 року (суддя Гурин М.О.)
У зв'язку з перебуванням судді Гурина М.О. у відпустці справу у встановленому порядку передано до провадження до судді Б.Є.Желіка.
У судовому засіданні 26.08.2011 року оголошено перерву до 15.09.2011 року.
Ухвалою суду від 15.09.2011 року розгляд справи у зв'язку з неявкою позивача відкладено на 06.10.2011 року.
Позивач у судове засідання 06.10.2011 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату і час судового засідання. Тож його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Розглянувши у судовому засіданні 06.10.2011 року клопотання про призначення судової експертизи суд дійшов висновку про відсутність підстав для її призначення виходячи з наступного.
Так, згідно статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Відповідно до пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання призначення судових експертиз»від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Як вбачається зі змісту запропонованих на вирішення експертизи питань, її головним завданням позивач визначає доведення наявності допоміжної вулиці, перешкоди у користуванні якої зумовлені наявністю спірного договору оренди землі.
Разом з тим, рішенням господарського суду Чернівецької області від 24.12.2009 року, залишеним в силі Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2010 року та Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2010 року, встановлено, що позивачем належними та допустимим доказами не доведено наявності вулиці між земельною ділянкою належною їй та відповідачу та зазначено, що неузгодженість документації земельної кадастру щодо існування спірної вулиці не є підставою для визнання рішення сільської ради, яким спірну земельну ділянку передано в оренду, недійсним. Крім того, суди зазначили, що сільська рада при цьому не була позбавлена законодавчого права надати приватному підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,8089 га ( до складу якої і входить спірна земельна ділянка, яку позивач визначає як допоміжна дорога) в оренду згідно проекту відведення.
Відтак, встановлення шляхом проведення судової експертизи наявності чи відсутності спірної допоміжної дороги жодним чином не вплине на законність як рішення сільської ради, яким дану земельну ділянку передано в оренду відповідачу, так і спірного договору оренди землі. Тож потреби у проведенні судової експертизи не має, тому у задоволенні відповідного клопотання позивача слід відмовити.
При цьому суд звертає увагу позивача, що з аналогічних мотивів у задоволені клопотання про призначення судової експертизи вже було відмовлено господарським судом Чернівецької області та Львівським апеляційним господарським судом по справі №9/140.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Позивач на підставі рішення XVI сесії IV скликання Горбівської сільської ради від 24.11.2004 р. № 103-16/204 та згідно Державного акта серії ЯБ № 196124 від 28.09.2005 року є власником земельної ділянки площею 0,0595 га у межах згідно з планом по АДРЕСА_1
Рішенням ХVІІІ сесії V скликання Горбівської сільської ради від 29.07.2008 р. № 110-18/2008 затверджено проект відведення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування торгівельно-побутового комплексу приватному підприємцю ОСОБА_2 загальною площею 0,8090 га та надано в оренду вищевказану земельну ділянку, включаючи спірну територію, строком на 49 років
27.07.2010 року між відповідачем та Горбівською сільською радою укладено договір оренди землі №6, відповідно до якого приватний підприємець ОСОБА_2 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,8090 га. для обслуговування нежитлової будівлі (торгівельно-побутового комплексу).
Відповідно до пункту 2 договору оренди на земельній ділянці розташована нежитлова будівля (торгівельно-побутового комплексу), яка є власністю підприємця ОСОБА_2, що підтверджується рішенням Герцаївського районного суду від 18.04.2004 року по справі №2/195.
Договір укладений на 49 років (пункт 7 договору оренди).
Згідно пункту 8 договору оренди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 6% нормативної грошової оцінки землі, що становить 19956,23 грн.
Відповідно до пункту 24 договору оренди на орендовану земельну ділянку не встановлено обмежень, інших прав у третіх осіб немає.
Згідно акту прийому-передачі від 27.07.2010 року спірну земельну ділянку загальною площею 0,8090 га кадастровий номер 7320781300:01:0127 передано в оренду відповідачу-2.
03.08.2010 року договір оренди землі від 27.07.2010 року зареєстрований у Чернівецькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК».
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Чинним законодавством визначено, що договір (окрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України “Про оренду землі”).
Згідно зі ст. 14 цього Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
У частині першій статті 15 вказаного Закону встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.
Згідно з частиною 4 статті 15 Закону України "Про оренду землі" невід'ємними частинами договору оренди землі є: 1) план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; 2) кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; 3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 4) акт приймання-передачі об'єкта оренди; 5) проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.
Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
За приписами пункту 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.
Відповідно до ст.ст. 124-126 ЗК України підставою для передачі в оренду земельної ділянки державної або комунальної власності є рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, у той час як договір оренди є документом, що посвідчує право на земельну ділянку.
Відтак, у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки необхідним є з'ясування наявності на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, оскільки їх відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України "Про оренду землі", пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677 та статтям 116,124-126 ЗК України.
У свою чергу, відповідний договір оренди земельної ділянки державної або комунальної власності може бути визнаний недійсним з підстав незаконності передання в оренду земельної ділянки за умови визнання недійсним рішення органу державної влади або місцевого самоврядування про надання в оренду цієї ділянки, що є підставою для укладення оспорюваного договору.
Згідно статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
У свою чергу, законність рішень Горбівської сільської ради № 68-04/2002 від 01.10.2002 р. “Про передачу земель несільськогосподарського призначення в оренду з подальшим викупом”, № 92-20/2005 від 21.05.2005 р. “Про внесення змін до рішення сесії сільської ради від 01.10.2002 р. № 68-04/2002” та № 110-18/2008 від 29.07.2008 р. “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду” встановлена рішенням господарського суду Чернівецької області від 24.12.2009 року по справі №10/119, залишеним в силі Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2010 року та Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2010 року.
При цьому суд виходив з того, що відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо), а також землі під залізницями та автомобільними дорогами.
Ні Земельний кодекс України, ні Закон України "Про оренду землі" не містять заборони передавати зазначені земельні ділянки в оренду.
Таким чином, з урахуванням викладеного, господарські суди зазначили, що Горбівська сільська рада не була позбавлена законодавчого права надати ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку площею 0,8089 га згідно проекту відведення.
Крім того, судами встановлено, що позивачем належними та допустимим доказами не доведено наявності вулиці між земельною ділянкою належною їй та підприємцю ОСОБА_2 та зазначено, що неузгодженість документації земельної кадастру щодо існування спірної вулиці не є підставою для визнання рішення сільської ради недійсним.
Відтак, виходячи з приписів статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду по справі №10/119 мають преюдиціальне значення при вирішенні даного спору та спростовують доводи позивача як про незаконність рішення Горбівської сільської ради від 29.07.2008 р. “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду”, так і договору оренди земельної ділянки від 27.07.2010 року, що укладений на підставі вищевказаного рішення.
Крім того, посилання позивача на порушення вимог ст. 6 Закону України "Про оренду землі" щодо порядку та підстав набуття права на оренду земельної ділянки спростовуються тим, що відповідач-2 на підставі рішення Герцаївського районного суду від 18.04.2004 року по справі №2/195 є власником недобудованого нерухомого майна, що розташовується на спірній земельній ділянці, тож відповідно до ст. 120 ЗК України та ст. 7 закону України «Про оренду землі»мав право отримати дану землю в оренду без проведення аукціону.
В частині доводів позивача про невідповідність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2 в оренду вимогам закону у зв'язку з відсутністю акту погодження меж земельної ділянки суд зазначає, що непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови сільської ради в затвердженні технічної документації та, відповідно, підставою для визнання договору оренди землі недійсним. При цьому аналогічну позицію висловлено в ухвалі Верховного суду України від 10.06.2009 року у справі за позовом Особи 1 до Дмитрівської сільської ради, Особи 2, Особи 3, Особи 4 про усунення перешкод при затвердженні технічної документації для складання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У свою чергу, під час розгляду справи судом встановлено, що спірний договір за формою і змістом відповідає вимогам земельного законодавства, в т.ч. Закону України "Про оренду землі", а наявності обставин і підстав, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, позивачем не доведено.
Більш того, з урахуванням вищевикладеного та враховуючи судові рішення по справам №10/119 та 9/140, суд дійшов висновку, що відповідач-2, на підставі відповідного рішення Горбівської сільської ради, правомірно користується наданою йому в оренду спірною земельною ділянкою, тож у задоволенні позову слід відмовити, а судові витрати залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 49, 79, 82, 84, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні клопотання про призначення судової експертизи відмовити.
2. У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено та підписано 07.10.2011 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя Б.Є. Желiк