Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" жовтня 2011 р. Справа № 5023/2966/11
вх. № 2966/11
Суддя господарського суду Аюпова Р.М.
при секретарі судового засідання Павленко А.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. № 283 від 28.04.2011;
Представник 1 відповідача - не з'явився;Представник 2 відповідача - не з"явився;
Третя особа - не з"явився.
3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства АБ "Укргазбанк" в. о. Харківської філії, м. Харків 3-я особа < Текст >
до 1. Дзержинського відділу ДВС Головного управління юстиції у Харківській області, м. Харків ;
2. Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" , м. Харків 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет сору на стороні відповідача - ФОП ОСОБА_2, м. Харків,
3-я особа < Текст >
про визнання недійсним акту
Позивач -ПАТ АБ “Укргазбанк” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Дзержинського відділу виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (перший відповідач) та ПП “СП “Юстиція” Харківська філія, в якій просить суд: 1) визнати недійсним акт переоцінки арештованого майна № 173/7 від 08 квітня 2011 року та скасувати його; 2) визнати початкову ціну колісного транспортного засобу MITSUBISHI L200, 2008 року випуску, а також просить віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 квітня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23 травня 2011 року об 11:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 травня 2011 року призначено у справі автотоварознавчу експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса, провадження у справі зупинено на термін проведення експертизи.
До господарського суду Харківської області від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшли матеріали справи № 5023/2966/11, з повідомленням про неможливість надання висновку, у зв'язку з чим, ухвалою господарського суду Харківської області від 19 вересня 2011 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 26 вересня 2011 року об 11:20 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 вересня 2011 року, у зв'язку з неявкою представників першого та відповідачів та третьої особи, розгляд справи відкладено на 17 жовтня 2011 року о 12:20 год.
У призначеному судовому засіданні 23 травня 2011 року позивач позов підтримував та наполягав на його задоволенні, надав через канцелярію суду додаткові документи (вх. № 10291), які судом долучені до матеріалів справи.
У призначене судове засідання представники першого та другого відповідача, третьої особи не з'явились, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, витребувані судом документи не надали. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 26 вересня 2011 року, які направлялись на адресу відповідачів та третьої особи, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами). Матеріали справи містять поштові повідомлення. які свідчать про належене повідомлення другого відповідача та третьої особи про час та місце розгляду справи.
Як свідчить повідомлення про дату, час та місце судового засідання, перший відповідач належним чином був повідомлений про датута місце данного судового засідання.
Присутній в судовому засіданні 17 жовтня 2011 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників відповідачів та третьої особи, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст.. 75 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач у позовній заяві, Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП№19155501 старшого державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Куліченко Олесі Юріївни від 05.05.2010 року було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса ХМНО Хаславської К.В. від 24.02.2010 року про звернення стягнення на предмет застави-автомобіль марки МІТSUВІSНІ L200, 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, шасі №НОМЕР_2, червоного кольору, шин належить ОСОБА_3 та за рахунок коштів отриманих від реалізації задовольнити вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» в загальному розмірі 27064,35 дол. США та 6817,81 грн.
На виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-Х1 Дзержинським Відділом державної виконавчої служби, державним виконавцем Кулініченко О.Ю. Постановою про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 22.05.2010 року постановлено призначити експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_2, який повинен надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань: визначити ринкову вартість автомобіля марки МІТSUВІSНІ L200, 2008 року випуску реєстраційний № НОМЕР_1, шасі №НОМЕР_2, чорного кольору, який належить ОСОБА_3. Згідно Звіту про оцінку майна колісного транспортного засобу МІТSUВІSНІ L200, 2008 року випуску державний №НОМЕР_1 від 17.09.2010 року, експертом визначена початкова вартість об'єкту оцінки, а саме вищезгаданого автомобілю у сумі 126540 гривень. Листом від 10.11.2010 року №11-28/35941, 35942 Дзержинський відділ державної виконавчої служби надав стягувачу копію Звіту про оцінку майна, ознайомив представника стягувача з оригіналом звіту 10.11.10 року, що підтверджено підписом представника на вищезгаданому листі, тобто стягувач з оцінкою майна погодився. Спеціалізоване підприємство «Юстиція» Харківська філія листом від 24.02.11р. №275/02 повідомило боржника ОСОБА_3 та стягувача про те, що аукціон ж реалізації арештованого майна призначено на 14.03.11р. о 12.00 год. Представник стягувача у аукціоні участі не приймав.
Як випливає з матеріалів справи, не заперечується сторонами, перші торги - не відбулись, про що державний виконавець Дзержинського відділу державної виконавчої служби Лукашенко Д.Ю. листом від 04.04.2011р. №7/11-28/9895 повідомив стягувача та боржника та просив прибути до відділу з метою проведення переоцінки майна боржника, дата переоцінки 08 квітня 2011 рижу о 10-00 год. Представник стягувача 08.04.11 року був ознайомлений з Актом переоцінки арештованого майна №173/7 від 08 квітня 2011 року, не погодився з початковою ціною арештованого майна другого та наступних аукціонів, яка зменшена на 20% та згідно акту становить суму 101232,00 грн., про що зробив відповідний напис на акті переоцінки. Стягувач надав згоду на зменшення ціни майна на 5% та вважає, що початкова ціна арештованого майна другого та наступних аукціонів повинна становити сумі 120213 грн., що відповідає вимогам п.18 Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженого Постановою КМ України від 22 грудня 1997 року №1448.
Проте, позивач вважає, що така оцінка не відповідає ринковій вартості аналогічних автомобілів, отже, на його думку, дії державного виконавця та торгівельної організації можуть привести до порушення прав боржника, оскільки його майно буде примусово реалізоване не за ринковою, а за зниженою ціною, що призведе до погашення боргу перед банком не у повному обсязі та змусить боржника погашати борг перед банком з інших активів, що і стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Постановою Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 55, 57 Закону N 606-XIV. При цьому необхідно враховувати, що оцінка майна боржника провадиться самим державним виконавцем, якщо вартість майна не перевищує 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ринковими цінами на день її проведення, крім випадків, коли застосовуються регульовані ціни. При складності оцінки чи наявності у стягувана або боржника заперечень проти її результатів до участі у виконавчому провадженні та складенні висновку залучається експерт (спеціаліст). Для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден, а також майна, вартість якого перевищує 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець зобов'язаний залучити до участі у виконавчому провадженні оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 р. N 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно з частинами 1 та 2 статті 14 Закону України „ Про виконавче провадження” (Закону) для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові державного виконавця, а також надати усні рекомендації щодо дій, які виконуються за його присутності.
Частиною 5 вказаної статті Закону передбачено, що за відмову без поважних причин від надання висновку чи за надання висновку, що містить завідомо неправдиві відомості, експерт несе кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений державним виконавцем. Збитки, завдані сторонам внаслідок видачі такого висновку, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом. За недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач - кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений державним виконавцем.
Аналогічні за змістом правові норми містяться в п.2.2 Інструкції «Про проведення виконавчих дій».
Згідно ч.1, 3 ст. 57 вказаного Закону визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.
Частинами 4 та 5 вказаної статті Закону встановлено, що у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
З матеріалів справи вбачається та не спростовано позивачем у судових засіданнях, згідно Звіту про оцінку майна колісного транспортного засобу МІТSUВІSНІ L200, 2008 року випуску державний №НОМЕР_1 від 17.09.2010 року, експертом визначена початкова вартість об'єкту оцінки, а саме вищезгаданого автомобілю у сумі 126540 гривень, при цьому стягував (позивач у справі) з оцінкою майна погодився.
Пунктом 5.7.1 Інструкції «Про проведення виконавчих дій» встановлено, що державний виконавець проводить оцінку майна боржника, якщо вартість майна не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за врегульованими цінами, а також у разі оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден.
Державне регулювання цін і тарифів передбачено Законом України "Про ціни і ціноутворення". Зокрема, статтею 9 цього Закону передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" затверджено повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг. Крім того, згідно зі статтею 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" Кабінетом Міністрів України можуть уводитися методи державного регулювання цін і тарифів.
Пунктом 5.7.2. вищезазначеної Інструкції передбачено, якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника на реалізацію за оцінкою, проведеною державним виконавцем, останній запрошує експерта (спеціаліста) для визначення вартості майна. Витрати на призначення експерта несе сторона, яка оспорює оцінку майна, проведену державним виконавцем, а пунктом 5.7.4. Інструкції передбачено,що державний виконавець про оцінку арештованого майна повідомляє сторони, які мають право оскаржити оцінку майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення.
Частиною 5 статті 62 вказаного Закону встановлено, що не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.
Пунктом 5.12.2 Інструкції «Про проведення виконавчих дій» встановлено, що продаж майна боржника, за винятком нерухомого майна, здійснюють спеціалізовані організації. Такими спеціалізованими організаціями є суб'єкти господарювання, визначені на тендерній (конкурсній) основі, які здійснюють реалізацію майна шляхом проведення аукціонів.
Порядок реалізації арештованого майна затверджено наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 липня 1999 року за N 480/3773, із змінами і доповненнями.
Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продане протягом двох місяців, то воно підлягає переоцінці у термін не більше 10 днів. Державний виконавець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх представників та в строк не більше 5 днів передає акт переоцінки майна торговельній організації. Неявка стягувача або боржника не є підставою для припинення дії державного виконавця з переоцінки майна. Якщо в місячний строк після переоцінки майно не буде продано торговельною організацією, то державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодо залишення за собою непроданого майна.
Аналогічні за змістом правові норми містяться в статі 21 Закону України «Про заставу», згідно з якою реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).
Якщо перший аукціон (публічні торги) оголошено таким, що не відбувся, проводиться наступний аукціон. Початковою ціною другого і наступних аукціонів вважається ціна, зменшена на 30 відсотків по відношенню до початкової ціни попереднього аукціону.
Порядок проведення аукціонів (публічних торгів) встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог закону постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.97 р. № 1448 затверджено Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, на яке, згідно із законодавством, звернено стягнення, що є спеціальним нормативним актом, про що наголошено і у Постанові Верховного суду України від 25.02.2002 р.
14 березня 2011 року державний виконавець направив на адресу сторін листи, в яких повідомив їх щодо проведення переоцінки, яку призначено на 08.04.2011 року о 10:00 год.
При цьому, сторони виконавчого провадження протягом вчинення виконавчих дій до керівника виконавчої служби та до суду із скаргою на неправомірність дій державного виконавця або ВДВС, не звертались.
08.04.2011 року державним виконавцем складено акт переоцінки майна на 20% експертної вартості. Копію вказаного акту було направлено сторонам.
Так, згідно акту переоцінки вартість майна (автомобілю) склала 101232,00 грн.
Натомість, позивач не погодився з такою переоцінкою, про що зробив відповідну помітку на спірному акті, оскільки вважає, що вартість майна зменшилась тільки на 5%.
Натомість, з аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що початкова ціна арештованого майна другого і наступних аукціонів правомірно була зменшена на 20%, оскільки майно може бути уцінене не більш, як на 30 відсотків.
Отже, суд критично сприймає посилання позивача на те, що вартість майна зменшилась тільки на 5%, оскільки вони є лише голослівними твердженнями й не підтверджуються жодними матеріалами справи.
Більш того, норми статті 57 Закону встановлюють, що в разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Проте звертаючись до суду з позовом позивач оскаржує не результати рецензування, а Акт переоцінці арештованого майна №173/7 від 08 квітня 2011 року.
Також суд зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним Акт переоцінці арештованого майна №173/7 від 08 квітня 2011 року, скасувати його, при цьому визначити початкову ціну колісного транспортного засобу МІТSUВІSНІ L200, 2008 року випуску державний №НОМЕР_1 другого та наступного аукціонів 120213,00 грн.
Згідно статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання; право звернутися до суду за їх захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом.
Відтак, розглядаючи спір, господарський суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством, а за наслідками прийняття рішення про задоволення позову повинно відбуватися реальне поновлення чи захист порушених прав позивача.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі;відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Аналогічні за змістом способи захисту цивільних прав та інтересів перелічені в статті 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.1 ст. 12 ГПК України, господарським судом підвідомчі справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав зазначених у законодавстві.
В розумінні норм діючого законодавства, акти - це юридична форма рішень, офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.
Проте, спірний акт оцінки не може бути самостійним предметом позову, а тому в цій частині позовних вимог повинно бути відмовлено, оскільки заявивши позов про визнання недійним акту переоцінці арештованого майна, позивач обрав непередбачений законом спосіб захисту його інтересів.
Вимоги позивача щодо визначення в подальшому початкову ціну колісного транспортного засобу МІТSUВІSНІ L200, 2008 року випуску державний №НОМЕР_1 другого та наступного аукціонів 120213,00 грн. також є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» суду не надано повноважень щодо виконання процесуальних виконавчих дій, а відповідно до зазначеного Закону до суду лише може бути оскаржено дії чи бездіяльність посадових осіб.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений даною статтею.
Проте, оскільки позивачем не доведено факту порушення відповідачем вимог чинного законодавства, та не доведено факту порушення його законних прав та інтересів діями відповідача, суд прийшов до висновку про відсутність порушених прав позивача, які підлягають судовому захисту, та про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.2009 р., ,ст.ст. 15, 16 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 ГПК України, господарський суд -
< Текст >
В задоволені позову відмовити повністю.
Суддя (підпис< Текст > Аюпова Р.М.
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення складено та підписано 24 жовтня 2011 року
справа № 5023/2996/11