Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" жовтня 2011 р. Справа № 57/111-10
вх. № 6214/4-57
Суддя господарського суду Аюпова Р.М.
при секретарі судового засідання Павленко А.В.
за участю представників сторін:
прокурора - < Текст > позивача - < Текст > 3-й особи - < Текст > відповідача - < Текст > 3-й особи - < Текст >
розглянувши справу за позовом Заступник прокурора м. Харкова м. Харків в інтересах держави< Текст > в особі Харківська міська рада, м. Харків 3-я особа < Текст >
до СПДФО ОСОБА_1, м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення 14242,63 грн.
та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків
до Комунального підприємства “Харківський міський центр нерухомості”, м. Харків
про визнання договору недійсним
Заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (перший позивач) та КП “Харківський міський центр нерухомості” (другий позивач), звернувся до господарського суду Харківської області з позовом ( з урахуванням прийнятих судом уточненої позовної заяви)про стягнення з відповідача -ФОП ОСОБА_1 на користь другого позивача заборгованість з орендної платі та компенсаційних витрат на загальну суму 11242,63 грн., а також просить покласти на відповідача судові витрати., а також просить віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору № 3706 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 15.12.2008 року та договору № 3705/є від 15.12.2008 року на участь у витратах на управління, експлуатацію і поточний ремонт нежитлового фонду і прилеглої території будинку "Будинок Побуту", розташованого за адресою: АДРЕСА_2, укладений між КП “Харківський міський центр нерухомості” та ФОП ОСОБА_2
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 серпня 2010 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ФОП ОСОБА_3, в якій просить суд визнати недійсним договір № 3706 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 15.12.2008 року укладений між КП “Харківський міський центр нерухомості” та ФОП ОСОБА_2
Прокурор у призначеному судовому засіданні 18 жовтня 2011 року первісні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задовленні, проти зустрічного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, надав через канцелярію суду письмові пояснення (21022) в яких зазначив, що договір оренди міситить всі істотні умови.
Пристуній у судовому засіданні представник другого позивача за первісним позовом підтримує первісний позов проти зустрічного заперечує та просить відмовити в його задволенні, з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву. Надав письмові пояснення (вх. № 21023), в яких зазначив, що другим позивчаем не вносились амортизаційні нарахування до рахунків за оренду не вносив.
У призначене судове засідання 18 жовтня 2011 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 20 вересня 2011 року, яка направлялась на адресу відповідача, та в якій повідомлялось про час та місце розгляду даного судового засідання, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами).
Присутні в судовому засіданні 18 жовтня 2011 року прокурор та позивач за первісним позовом вважають є за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача за первісним позовом, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 вересня 2011року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника другого позивача за первісним позовом, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
15.12.2008 року між КП "Харківський міський центр нерухомості" (другий позивач за первісним позовом по справі) та ФОП ОСОБА_3 (відповідач за первісним позовом по справі) укладено договір №3705 оренди нежитлового приміщення (будівлі) (далі - договір), у відповідності до умов якого, другий позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 89,42 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, що знаходяться на балансі другого позивача за первісним позовом. Майно передається в оренду з метою використання для розміщення виробничого діяльності субєкта малого підприємництва.
Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами договору 15.12.2006 року.
Розділом 3 договору оренди передбачено, що вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість Майна і складає 248800,00 грн. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова затвердженої рішенням 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 208/07 від 02.10.2007 року.
Згідно з протоколом засідання комісії з проведення конкурсу на право оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 від 01.12. 2008 року орендна плата за перший базовий місяць складає 1037,00 грн. без урахування індексу інфляції та ПДВ.
Нарахування орендної плати з дати підписання акту прийому передачі та сплачується щомісячно на протязі 15 календарних днів наступного місяця, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується їм самостійно.(пункти 3.3-3.6 договору)
Відповідно до п. 3.7 договору, орендна плата перераховується наступним чином:
- 70% - на розрахунковий рахунок позивача;
- 30% - до міського бюджету.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Крім того, на виконання п.4.10 та п.4.11 договору №3705 оренди нежитлового приміщення (будівлі), 15.12.2008 року, між другим позивачем та відповідачем за первісним позовом укладено договір №3705/є на участь у витратах на управління, експлуатацію і поточний ремонт нежитлового фонду і прилеглої території "Будинку Побуту" , розташованого по пр. Тракторобудівників, 144 у м.Харкові.
Відповідно до розділу 2 договору №3705/є від 15.12.2008 року, витрати визначаються виходячи із реальних затрат , що створилися на підприємстві за звітний місяць з корекцією рахунків попереднього місяця. Плата затрат проводиться відповідачем на розрахунковий рахунок позивача протягом 15 днів, одночасно , з орендною платою.
Відповідно до п. 5.1 договору №3705/є від 15.12.2008 року, строк дії договору відповідає строку дії договору оренди № 3705 від 15.12.2008 року. У разі продовження договору оренди даний договір вважається пролонгованим відповідно.
Пунктом 4.5 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку , договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
Згідно п. 10.1 договору він діє з 15.12.2006 року до 15.12.2009 року.
Пунктом 10.5 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
У відповідності до п. 10.6 договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом одного місяця після закінчення строку його дії, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих же умовах, які були раніше встановлені договором.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому діючим законодавством порядку та доказів передачі орендованого майна, зокрема акту прийому - передачі орендованого майна, суд вважає, що станом на момент розгляду справи, договір є діючим.
Як вказує другий позивач за первісним позовом у позовній заяві, відповідач за первісним позовом всупереч вимогам договору №3705 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 15.12.2008 року та договору №3705/є від 15.12.2008 р. на участь у витратах на управління, експлуатацію і поточний ремонт нежитлового фонду і прилеглої території "Будинку Побуту", розташованого по пр. Тракторобудівників , 144 у м.Харкові не сплачував на рахунок позивача орендної плати та компенсаційних витрат, внаслідок чого станом на 01.06.2010р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 11242,63 грн. з урахуванням ПДВ , що і стало підставою для звернення прокурора до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.
На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"
Станом на момент розгляду справи, відповідач 11242,63 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Твердження відповідача за первісним позовом про те, що нарахування заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати є необґрунтованим, оскільки розрахунок не відповідає дійсності, суд сприймає критично як такі, що спростовуються вказаним висновком судово - економічної експертизи № 8990 від 19.01.2011 року.
Згідно зазначеного висновку судово- економічної експертизи встановлено, що нарахування орендної плати по Договору оренди нежитлового приміщення(будівлі) №3705 від 15.12.2008 проведено на підставі «Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова» затвердженої рішенням XV сесії Харківської міської ради V скликання від 03.10.2007 за № 208/07 та відповідає умовам складеного договору між КП «Харківський міський центр нерухомості» та ФОП ОСОБА_3. Нарахування експлуатаційних витрат проведено у відповідності до умов договору № 3705/є від 15.12.2008 на участь у витратах на управління, експлуатацію і поточний ремонт нежитлового фонду і прилеглої території будинку «Будинок Побуту» розташованого за адресою: АДРЕСА_2, укладеному між КП «Харківський міський центр нерухомості» та ФОП ОСОБА_3
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про судову експертизу”, судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.
Ухвалою господарського суду 23.09.2010 року експерти, що здійснювали експертизу попереджені про кримінальну відповідальність відповідно до статей 384, 385 Кримінального кодексу України.
Таким чином, при проведенні експертизи судовими експертами встановлено, що заявлена до стягнення заборгованість є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором №3705 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 15.12.2008р. та компенсаційних витрат згідно договору №3705/є від 15.12.2008 року , які були укладені між позивачем та відповідачем по справі.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та те, що відповідач за первісним позовом не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості з орендної плати та компенсаційних витрат, документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати та компенсаційних витрат на загальну суму 11242,63грн. правомірні, обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню.
Щодо зустрічних позовних вимог, то суд зазначає наступне.
Позивач по зустрічному позову просить суд визнати Договір № 3705 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 15.12.2008 року, підписаний між позивачем та відповідачем по зустрічному позову недійсним, обґрунтовуючи це тим, що спірний договір не містить таких істотних умов як: вартість майна з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань та відновлення орендованого майна, а також обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у ст. 1 ГПК України, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з'ясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.
При цьому, спір - це розбіжності або суперечності між суб'єктами правовідносин з питання факту або права.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України , правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).
Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним
Згідно з Роз'ясненням ВАСУ №02-5/111 від 12.03.1999 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем по зустрічному позову в обґрунтування своїх позовних вимог щодо недійсності Договору не надано жодного доказу в підтвердження його недійсності.
Більш того, всі його посилання на недійсність Договору спростовуються самим Договором та матеріалами справи, а саме:
Пунктом 3.1 договору оренди передбачено, що вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість Майна і складає 248800,00 грн.
Пунктом 4.6 договору передбачено обов'язок орендаря, зокрема, здійснювати заходи протипожежної безпеки.
В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається також на те, що спірний договір не відбувся (є неукладеним), з огляду на вимоги ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відсутності у договорі таких істотних умов, як страхування об'єкта оренди, порядку індексації орендної плати та використання амортизаційних відрахувань, забезпечення пожежної безпеки.
Проте, наявні у справі матеріали не дають підстав господарському суду дійти до висновку про визнання спірного договору неукладеним, оскільки, договір укладено у передбаченій законом формі і на протязі тривалого часу він виконується кожним із учасників цих відносин без яких-небудь зауважень (фактим прийняття його позивачем до виконання в частині передачі майна, передачі видаткових матеріалів, прийняття оплати за цим договором), права та обов'язки сторін врегульовані договором з достатньою повнотою, врахування порядку індексації орендної плати та використання амортизаційних відрахувань врегульовані законодавством, страхування ж є правом особи, яка несе ризик випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди і сторони не позбавлені можливості, у разі виникнення спору, врегулювати ці питання шляхом внесення змін до договору.
Посилання позивача за зустрічним позовом на не укладення договору внаслідок відсутності у ньому істотних умов (порядку використання амортизаційних відрахувань (ч.1 ст. 284 Господарського кодексу України) є юридично неспроможним оскільки порядок використання амортизаційних відрахувань (порядок поступового віднесення витрат на придбання основних фондів, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань) визначено ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)" від 28.12.1994 N 334/94-ВР та п.п. 22-30 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» ( затв. наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. N 92) а також п.п. 7.1. - 7.4. та п. 8.3. спірного договору оренди медичного обладнання від 25.05.2009р. №57. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, який у аналогічній справі у постанові від 21.08.2008р. справі №8/3д/08 прийшов до висновку про те, що визнання договору оренди неукладеним з мотивів відсутності в ньому умов щодо визначення порядку використання амортизаційних відрахувань унеможливлено визначенням цього порядку нормами чинного законодавства України.
В той же час, із наявних у справі матеріалів вбачається, що спірний договір оренди, укладений між сторонами у формі та з дотриманням вимог ст. 203 Цивільного кодексу України і містить в собі всі істотні умови господарського договору, передбачені ст. 180 Господарського суду України, наведені позивачем за зустрічним позовом мотиви недійсності договору не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи господарським судом.
Зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем по зустрічному позову не представлено жодного належного доказу в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо недійсності Договору, тому вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити позивачу по зустрічному позову у задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача за первісним позовом.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11,179, 509, 526, 530, 611, 612, 629,764 Цивільного кодексу України, статтями 232, 283, 286343 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Первісний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61024, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківський міський центр нерухомості" (61003, м.Харків, пл.Конституції, 16-а, код ЄДРПОУ 30884477) заборгованість з орендної плати та компенсаційних витрат на загальну суму 11242,63 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61024, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 112,43 грн. державного мита.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61024, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003,символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61024, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Харківського науково-дослідного інститут судових експертиз ім.. Засл. Проф.. М.С. Бокаріуса, ідентифікаційний код 02883133 витрати на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 2148,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні зустрічного позові відмовити повністю.
< Дата >
Суддя (підпис< Текст > Аюпова Р.М.
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення складено та підписано 24 жовтня 2011 року
справа № 57/111-10