36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
04.10.2011р. Справа № 18/2297/11
за позовом Комунального підприємства "Центральна - диспечерська служба міських пасажирських перевезень", вул. 1100 - річчя Полтави 4, м.Полтава, 36000
до Українсько-шведського Спільного українсько-шведського підприємства "Умак", вул.Кагамлика, 37-а, м. Полтава, 36014
про стягнення 5500,00 грн.
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
секретар судового засідання Олефір О.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1.дов.б/н від 01.07.2011р.
від відповідача: представник не з'явився
СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення балансової вартості орендного майна /біотуалет новий / 5500,00 грн. в тому числі ПДВ 916,67 грн. згідно договору оренди нерухомого майна № 18 від 03.11.2008 року.
04.10.2011 року за вхід. № 15501д канцелярії суду представник позивача ОСОБА_1 подав до суду заяву з додатками на 22 аркушах. Суд подану заяву прийняв, розглянув по суті та залучив до матеріалів справи.
Відповідач наданими йому процесуальними правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання 06.09.2011р. та 04.10.2011 року не направив, поважності причин його неявки не повідомив. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 16.08.2011 року та відкладення розгляду справи від 06.09.2011р. повернулася до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, та достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши та оцінивши в судовому засіданні всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом, в нарадчій кімнаті , суд встановив, що 03 листопада 2008 року КП " Центральна диспечерська служба міських пасажирських перевезень" (надалі - Орендодавець) в особі начальника Комаренка Анатолія Михайловича, що діє на підставі статуту, з одного боку та Спільне українсько-шведське підприємство "Умак" (надалі -Орендар ) в особі директора Макарчука Михайла Андрійовича, що діє на підставі статуту, з іншого боку уклали договір № 18 про оренду в строкове платне користування майна БІОТУАЛЕТУ ( надалі майно), розміщеного по вул.. Великотирнівська, 40 б, перед магазином "Автохімкомплект", балансової вартістю 5500 грн., в т.ч. ПДВ 916 грн. 67 коп. для використання в господарській діяльності ( див. п.п. 1.1.-1.2 договору). Орендна плата визначена у розмірі 10% вартості Орендованого майна на підставі п.7 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного
( комунального) майна становить за рік 550 грн., в т.ч. ПДВ 91 грн.67 коп. Орендна плата перераховується на рахунок орендодавця щомісячно не пізніше дванадцятого числа місяця, наступного за звітнім (див. п.п.3.1-3.2). Строк дії договору встановлюється з моменту підписання до 31 грудня 2009 року включно (п. 10.1).
На виконання умов договору (п.7.1) Орендодавець передав по акту приймання передачі майна, який підписується одночасно з цим договором від 03 листопада 2009 року передав орендарю біотуалет (новий) один балансовою вартістю 5500 грн.
Додатковими угодами № 1 від 04 січня 2010 року та № 2 від 04 січня 2011 року строк дії договору було продовжено до 31 грудня 2010 року та до 31 грудня 2011 року.
Відповідно до пункту 5.4 договору орендар зобов'язався забезпечити збереження орендованого майна, забезпечити його пошкодження і псування та здійснювати заходи протипожежної безпеки.
Протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно не менше ніж на суму його відновної вартості, визначеної експертним шляхом на користь орендодавця, в порядку визначеному законодавством від таких страхових випадків, в т.ч. " знищення або пошкодження майна в результаті протиправних дій". Копію договору страхування у той же термін передати Орендодавцю/п. 5.6 /.
У разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря / п. 5.7 /.
Позивач на виконання пунктів 8.1-8.2 договору користуючись своїм правом контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна переданого в оренду з цим договором здійснив у складі комісії перевірки 17.05.2011 року та 13.09.2011 року стану біотуалету по вул.. Великотирнівській, 40 б по результатах яких склад акти. Комісією встановлено, що біотуалет потребує негайного ремонту та повної очистки від фекалій та бруду: відсутні вхідні двері; дах частково зірваний з кріплення; петлі коробу дверей відсутні; стіни обмальовані цифрами та літерами; унітаз завалений фекаліями та брудом; на підлозі папір, бруд ( акти та фотографії у матеріалах справи ). 18.05.2011 року за № 93 директору СУШП " Умак" Дудка В.Ю. було направлено листа та копію акту перевірки і запропоновано терміново усунути виявлені недоліки. 15.06.2011 року за вих.. № 113 директору СУШП " Умак" Дудка В.Ю. було направлено претензія-вимога в якій вказано, що біотуалет знаходиться в жахливому стані та подальша експлуатація його неможлива. І орендар повинен виконати пункт 5.4 договору або відшкодувати збитки шляхом перерахування балансової вартості орендованого майна, яка складає 5500 грн. на вказані позивачем банківські реквізити. У разі невиконання позивач буде змушений звернутися до суду за примусовим задоволенням вищевказаних вимог відповідно до п. 9.2 договору.
Відповідач проігнорував вимоги позивача, не усунув недоліки та не відшкодував збитки.
Статтями 15-16 ЦК України встановлено що, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Відповідно до статей 224-225 ГК України учасник в господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані збитки суб'єкту, права або інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані доходи, які управлена сторона одержала б в разі неналежного виконання зобов'язань або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду. Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом. Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу зобов'язанням одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої особи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України ).
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процессу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.
Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази ( акти перевірки комісією стану біотуалету по вул. Великотирнівській, 40 б від 17.05.2011 року та 13.09.2011 року; наказ № 35 від 12.09.11р.; фотографії, лист від 18.05.2011 року за № 93 директору СУШП " Умак" Дудка В.Ю і претензія- вимога від 15.06.2011 року за вих.. № 113; світлокопія рахунку № 631, витяг з головної книги світлокопії рахунку № 152 та інші - в матеріалах справи) довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував спричиненні йому матеріальні збитки в сумі 5500 грн. які дають підставу суду задовольнити позовні вимоги повністю.
Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.
Враховуючи викладене, дослідивши та оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також подані ним додаткові докази, всебічно повно та об'єктивно за своїм внутрішнім переконанням оцінивши всі обставин справи в їх сукупності, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75,81-1,82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Українсько-шведського Спільного українсько-шведського підприємства "Умак" ( вул.Кагамлика, 37-а, м. Полтава, 36014, ЄДРПОУ 24830172, р/р 260051149 в АКБ "Полтава-Банк", МФО 331489) на користь Комунального підприємства "Центральна - диспечерська служба міських пасажирських перевезень" (вул. 1100 - річчя Полтави 4, м.Полтава, 36000, ЄДРПОУ 35658165, р/р 260005629 в ПАТ "Полтава-Банк", МФО 331489) балансову вартість орендованого майна (біотуалету) в розмірі 5500,00 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 10.10.2011р.
СУДДЯ Іваницький О.Т.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.