"02" листопада 2011 р.Справа № 9/17-4166-2011
За позовом: Прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави; в особі, якою є Одеська міська рада, в особі якою є Департамент комунальної власності Одеської міської ради;
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 8443,42 грн.;
Суддя Меденцев П.А.
Представники:
Від прокуратури: Місюрко Г.А. (за посвідченням);
Від позивача(ОМР): не з'явився;
Від позивача(Департамент ком. в-ті ОМР): ОСОБА_3 (за довіреністю);
Від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: 17.10.2011 р. за вх. №6312/2011 прокурор Приморського району м. Одеси в інтересах держави; в особі, якою є Одеська міська рада, в особі якою є Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про розірвання договору оренди, виселення та стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -Відповідач) в сумі 8 443,42 грн.
Прокурор та Позивачі на позовних вимогах наполягають.
Представником Одеської міської ради 27.10.2011 року за вх. №37000/2011 було надано клопотання про розгляд справи за його відсутністю, що у судовому засіданні від 02.11.2011 року було розглянуто та задоволено.
Відповідач у судових засіданнях не з'являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
Прокуратурою Приморського району м. Одеси було проведено перевірку додержання орендного законодавства Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, згідно з договором оренди № 132/30 від 17.05.2002 р. (далі - Договір), укладеним з Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради, було надано в строкове платне користування об'єкт комунальної власності - нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 34,3 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, строком до 01.03.2007 р.
Додатковим погодженням від 20.04.2007 р. назву орендодавця змінено з „Приморської районної адміністрації” на „Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради”, та продовжено строк дії договору оренди до 19.10.2009р. Додатковим погодженням від 22.12.2008 р. строк дії договору оренди було продовжено до 21.12.2010 р., а додатковим погодженням від 08.04.2008 р. площа орендованого приміщення була змінена з 34,3 кв. м. на 42,4 кв. м.
Згідно з рішенням Одеської міської ради від 31.01.2011 р. „Про затвердження виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради” було змінено найменування Представництва на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
Прокурор Приморського району м. Одеси, що виступає в інтересах держави; в особі, якою є Одеська міська рада, в особі якою є Департамент комунальної власності Одеської міської ради під час перевірки встановив, що відповідачем порушувалися положення договору та норм чинного законодавства, а саме - невнесення належним чином орендної плати.
Департаментом було надіслано Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 пропозицію про розірвання договору оренди від 05.08.2011 р. № 01-13/4784, яку було отримано 09.08.2011 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте, відповідачем не відреаговано на надіслане повідомлення й не виконано зазначених у ньому вимог.
Відповідно до розрахунку заборгованості від 23.09.2011 р., станом на 23.09.2011 р. сума заборгованості з орендної плати становить 8 083,00 грн.
Крім того, позивачем нараховано суму пені, що становить 360,42 грн.
Таким чином, позивач просить суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 132/30 від 17.05.2002 року, укладений між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради, нині -Департамент комунальної власності Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; виселити відповідача з нежилого приміщення підвалу, загальною площею 42,4 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та передати зазначене приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за актом приймання-передачі; та стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 8 083,00 грн., та пеню -360,42 грн.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 2269 від 10.04.1992 р.).
Згідно з вимогами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а відповідно до вимог ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлений договором найму.
Прокуратурою Приморського району м. Одеси було проведено перевірку додержання орендного законодавства Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
Як вище встановлено господарським судом між сторонами (Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 та Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради) у справі укладений договір оренди нежитлового приміщення №132/30 від 17.05.2002 року, а згодом додаткове погодження від 20.04.2007 року, додаткове погодження від 22.12.2008 року та додаткове погодження від 08.04.2008 року до договору оренди №132/30 від 17.05.2002 року, згідно з яким позивач (Орендодавець) зобов'язався передати відповідачу (Орендар) у строкове платне користування об'єкт комунальної власності -нежитлове приміщення підвалу, 34,3 кв. м., що потім змінено на 42,4 кв. м., що розташоване в АДРЕСА_2, а відповідач зобов'язався прийняти орендоване майно, відповідно до його призначення, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Договором встановлено, що він укладений строком до 01.03.2007 р., але додатковим погодженням від 22.12.2008 р. строк дії договору оренди було продовжено до 21.12.2010 р.
Статтею 17 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 року (з наступними змінами та доповненнями) встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку.
Згідно зі ч. 2 ст. 17 вищезазначеного Закону України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди. Таким чином, Договір оренди №132/30 від 17.05.2002 року було автоматично пролонговано.
Відповідно до п. п. 2.2., 2.4. вищевказаного договору, відповідач зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати Орендодавцю плату за користування майном з урахуванням її індексації на умовах і в порядку, встановленому договором та чинним законодавством.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.
У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди.
За вимогами ч.3 ст.18 вказаного Закону, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Основною метою передачі комунального майна в оренду є отримання орендної плати, яка надходить до бюджету територіальної громади. При укладенні договору позивач, як орендодавець, уповноважена власником майна особа, розраховує на отримання орендної плати, отже її несплата орендарем або несвоєчасна сплата є істотним порушенням договору.
Між тим, як вказує позивач, в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди від 17 травня 2002 року щодо внесення орендної плати у нього виникла заборгованість з орендної плати, яка станом на 23 вересня 2011 р. склала 8 083,00 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості.
При цьому, як з'ясовано судом, позивач звертався до відповідача з вимогами погасити заборгованість з орендної плати, про що свідчить вимога про сплату боргу та пропозиція про розірвання договору від 05.08.2011 року №01-13/4784,. Проте, відповіді від відповідача позивачем не отримувались.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З огляду на вищенаведені положення законодавства та враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, яка склала 8 083,00 грн.
При цьому слід зазначити, що розмір спірної суми заборгованості відповідач не оспорив. Адже, частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими, в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Разом з тим невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), в силу ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, що нараховані відповідачу станом на 23.09.2011р., становить 360,42 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.
Так, відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Також ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Крім того, відповідно до ч. 3. ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Виходячи з вищевикладеного, підставою для розірвання спірних договорів за рішенням суду на вимогу позивача є істотне порушення відповідачем умов договору оренди.
Однією з підстав для розірвання спірного договору оренди майна позивач визначає той факт, що орендарем не сплачується орендна плата, чим порушуються умови договору оренди та положення ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 284 і ст. 285 ГК України.
Разом з тим слід зазначити, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ГК України).
Пунктом 5.1 договору передбачено, що в разі невиконання однією із сторін своїх обов'язків за договором винна сторона несе відповідальність на підставі діючого законодавства України.
Відтак, враховуючи той факт, що відповідачем не виконувались зобов'язання по сплаті орендної плати, що є порушенням однієї з істотних умов спірного договору оренди, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про розірвання договору оренди майна від 17.05.2002 р., укладеного між сторонами по справі.
До того ж згідно ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).
Незаконне зайняття відповідачем об'єкту комунальної власності порушує ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та перешкоджає ефективному використанню та розпорядженню вищевказаним об'єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади міста Одеси.
Ст. 770 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди.
Так, оскільки спірний договір оренди розірвано судом та відсутні правові підстави для використовування відповідачем приміщення, яке ним орендувалось за вказаним договором, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо виселення відповідача з нежилого приміщення підвалу, що розташоване в АДРЕСА_2.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65045, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська область, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595, р/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011) заборгованість по орендній платі у розмірі -8 083,00 грн., суму пені -360,42 грн.
3. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 132/30 від 17.05.2002 р., укладений між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради, нині -Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська область, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595, р/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (65045, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1).
4. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (65045, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з нежилого приміщення підвалу, загальною площею 42,4 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та передати зазначене приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська область, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595, р/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011) за актом приймання-передачі.
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65045, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача -ГУДКУ в Одеській області, МФО -828011, одержувач -ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 272,00 грн. державного мита.
6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65045, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31213264700008 отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу 22050003) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Меденцев П.А.
Повний текст рішення складено 04 листопада 2011 року.