"02" листопада 2011 р.Справа № 9/17-3529-2011
За позовом: Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Третя особа: Білгород-Дністровська міська рада
про розірвання договору оренди, повернення майна та стягнення 2995,95 грн.
Суддя Меденцев П.А.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю);
Від відповідача: не з'явився;
Від третьої особи: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: 06.09.2011 року за вх. № 5318/2011 Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про розірвання договору оренди, повернення майна та стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -Відповідач) за участю третьої особи Білгород-Дністровської міської ради в сумі 2995,95 грн.
Позивач на позовних вимогах наполягає.
Відповідач в судових засіданнях не з'являвся, хоча був повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень а також відповідними відмітками на зворотній стороні ухвал, наданим відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Одеської області від 09.09.2011 року та 19.10.2011 року, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, про причини свого нез'явлення суд не повідомив.
Відповідач відзив на позов не надав, а також згідно ст. 69 ГПК України у зв'язку із закінченням процесуального строку справу розглянуто за відсутністю Відповідача та за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.
Третя особа -у судовому засіданні надавала усні пояснення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
Між Позивачем - управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради (Орендодавець), яке діє на підставі п. 1.2 Положення про управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради, затвердженого рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 17.04.2008 року № 468 - V, відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та Відповідачем - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) був укладений договір оренди майна комунальної власності від 01.10.2008 року № 9 строком на 2 роки 11 місяців.
Відповідно до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського, затвердженого рішенням Білгород-Дністровської міської рада від 05.06.2001 року № 608, до комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського належать не житлове приміщення № 8 загальною площею 13,6 кв. м., розташовані за адресою АДРЕСА_2, які були в подальшому передані в оренду на підставі вище вказаного договору.
Згідно п. 5.1 договору, розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 зі змінами на 10.09.2008 року складає за базовий місяць оренди - травень 2008 року 66,95 грн. (без обліку ПДВ). Крім того, відповідно до п. 3.3 договору, плата за .кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до п. 3.4 орендна плата має перераховуватися на рахунок Позивача щомісяця, у грошовому еквіваленті, не пізніше останнього числа звітного місяця.
Так, всупереч п. 5.2 договору Відповідач з 01.04.2009 року по 01.08.2011 року не сплачує орендну платню в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 2 768,28 грн.
Відповідно до п. 10.6 договору, несплата орендної плати впродовж 2-х місяців та невиконання зобов'язань за вище вказаним договором є підставою для дострокового припинення договору оренди.
Крім того, відповідно до п. 5.9 договору, Відповідач зобов'язаний протягом місяця застрахувати орендоване майно не менш, ніж на його вартість за звітом про експертну оцінку. Дана умова договору є обов'язковою для виконання та відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»і є істотною.
Проте, Відповідач і досі не застрахував орендоване майно та не надав до управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради копії страхового полісу.
Таким чином, Відповідач своїм не належним виконанням зобов'язань завдав шкоди бюджету м. Білгорода-Дністровського у вигляді недоотримання коштів, які мали бути зараховані до вище вказаного бюджету для задоволення потреб територіальної громади.
Так, відповідно до п.3.6 договору, за несвоєчасне перерахування орендної плати Відповідач має сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Таким чином, Відповідач за несвоєчасну сплату орендної плати має сплатити пеню у розмірі 18,36 грн.
Крім того, відповідно до п. 3.7 договору, якщо заборгованість по сплаті орендної плати становить не менш ніж 3 місяці, то відповідач має сплатити штраф у розмірі 0.5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Так як, Відповідач не здійснює перерахунки по сплаті орендної плати з квітня місяця 2009 року має сплатити штраф у розмірі 209,31 грн. з урахуванням ч. 6 стаття 232 ГК України.
Відповідно до ст. 5 ГПК України, управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради на адресу Відповідача було направлено претензії з вимогою погасити заборгованість по сплаті орендної плати, а у разі не виконання вимог Позивач буде змушений звернутися з позовом до суду. Про те, Відповідач не погасив заборгованість по сплаті орендної плати.
Таким чином, управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради вважає, що неналежне виконання своїх зобов'язань відповідно до договору та заборгованості по сплаті орендної плати більше 2-х місяців є істотною підставою для розірвання вище вказаного договору, а не сплачені суми підлягають обов'язковому стягненню.
Крім того, відповідно до п. 11.2 договору, при припинені чи розірванні договору Відповідач зобов'язаний повернути Позивачу орендоване майно в належному стані, але не гіршому ніж на час передачі його в оренду. Об'єкт вважається переданим з моменту підписання акту прийому-передачі.
Таким чином, Позивач просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради 2768,28 грн. -основного боргу, пеню у розмірі 18,36 грн., штраф у розмірі 209,31 грн., розірвати договір оренди майна комунальної власності № 9 від 1.10.2008 року укладений між Управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, а також зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути з орендного користування не житлове приміщення загальною площею 13,6 кв. м. розташованого за адресою АДРЕСА_2 до комунальної власності територіальної громади м. Білгород - Дністровського.
02.11.2011 року у судовому засіданні представник Позивача надав до суду доповнення до позовної заяви відповідно до якої сума боргу зростає разом із частковою доплатою державного мита витребуваних ухвалою суду від 7.09.2011 року та 17.10.2011 року . В обґрунтування поданої заяви про збільшення позовних вимог Позивач пояснює: що, в зв'язку з тим, що розрахунок заборгованості орендної плати був розрахований за період часу з 01.04.2009 року по 01.08.2011 року, а Відповідач використовує зазначене приміщення до теперішнього часу не сплачуючи орендної плати Позивач вважає за необхідне внести доповнення до позовної заяви в частині нарахованої суми заборгованості, а саме відповідно до розрахунку заборгованості з орендної плати по договору № 9 від 01.10.2008 року Відповідач з 01 квітня 2009 року несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує орендну плату, через що станом на 01 листопада 2011 року виникла заборгованість у розмірі 3101,27 грн.
Виходячи з даної суми заборгованості за останні шість місяців нарахована сума штрафу у розмірі 292,83 грн. та пеня у розмірі 25,28 грн.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 2269 від 10.04.1992 р.).
Згідно з вимогами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а відповідно до вимог ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлений договором найму.
Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі був укладений договір оренди майна комунальної власності від 01.10.2008 року № 9 строком на 2 роки 11 місяців, згідно з яким Позивач (Орендодавець) зобов'язався передати Відповідачу (Орендар) у строкове платне користування не житлове приміщення № 8 загальною площею 13,6 кв., а Відповідач зобов'язався прийняти орендоване майно, відповідно до його призначення, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.
Як вбачається з матеріалів справи Позивач належним чином виконав свої зобов'язання перед Відповідачем відповідно до вищезазначеного договору що підтверджується Актом прийому-передачі в орендне користування не житлового приміщення від 22.05.2008 року.
У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Між тим, як вказує Позивач, в результаті невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди від 01.10.2008 року щодо внесення орендної плати у нього виникла заборгованість з орендної плати, яка на момент подання позову склала 2995,95 грн.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Також судом досліджено, що Позивач намагався врегулювати договірні відносини шляхом надсилання Відповідачу Претензій: № 182 від 13.04.2009 року, № 213 від 8.05.2009 року, № 379 від 12.06.2009 року, № 405 від 2.07.2009 року, № 461 від 5.08.2009 року, № 614 від 23.09.2009 року з проханням погашення заборгованості за договором оренди, остання з яких була попередженням про звернення до господарського суду. Але Відповідач проігнорував дані звернення.
З огляду на вищенаведені положення законодавства та враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано Відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості по орендній платі, яка склала відповідно до заяви про збільшення позовних вимог 3101,27 грн.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розрахунок штрафних санкцій здійснений Позивачем у позовній заяві зазначає наступні суми: пеня -18,36 грн. та штраф -209,31 грн. Але з урахуванням заяви Позивача про збільшення позовних вимог штрафні санкції зростають до: пеня -25,28 грн. та штраф -292,83 грн.
Вищезазначені штрафні санкції перевірені господарським судом та встановлено їх відповідність обставинам справи щодо прострочення Відповідача.
Суд вважає за необхідне зазначити, що розмір спірної суми заборгованості Відповідач не оспорив. Адже, частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими, в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Разом з тим невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), в силу ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.
Так, відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Також ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Виходячи з вищевикладеного, підставою для розірвання спірних договорів за рішенням суду на вимогу Позивача є істотне порушення Відповідачем умов договору оренди.
Разом з тим слід зазначити, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ГК України).
Відтак, враховуючи той факт, що Відповідачем не виконувались зобов'язання по сплаті орендної плати, що є порушенням однієї з істотних умов спірного договору оренди, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги Позивача про розірвання договору оренди майна від 01.10.2008 року, укладеного між сторонами по справі.
До того ж згідно ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).
Ст. 770 Цивільного кодексу України та передбачено обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди.
Так, оскільки спірний договір оренди розірвано судом та відсутні правові підстави для використовування Відповідачем обладнання, яке ним орендувалось за вказаним договором, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги Позивача щодо повернення Відповідачем переліку зазначеного в акті прийому передачі орендованого майна.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (67701, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Калініна, 10, код ЄДРПОУ 23988184) 3101, 27 грн. -основного боргу, суму штрафу у розмірі 292, 83 грн., пеню у розмірі 25,28 грн., 187 грн. державного мита та 236 грн. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Розірвати договір оренди майна комунальної власності укладений між Управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Калініна, 10, код ЄДРПОУ 23988184) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (67701, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
4. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (67701, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути з орендного користування не житлове приміщення загальною площею 13,6 кв. м. розташованого за адресою: АДРЕСА_2 до комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського.
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (67701, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача -ГУДКУ в Одеській області, МФО -828011, одержувач -ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 85 грн. державного мита.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Меденцев П.А.
Повний текст рішення складено 04 листопада 2011 року.