Підлягає публікації в ЄДРСР
"28" жовтня 2011 р.Справа № 15/17-3825-2011
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
При секретарі А.Д. Діасамідзе
За участю представників:
від позивача - Матяш С.В.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Гарант-Система” до Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” про стягнення 6 400,69 грн., -
Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Гарант-Система” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” про стягнення 6 400,69 грн., з яких основний борг в сумі 5252,41 грн. -вартість ремонтно-відновлювальних робіт з урахуванням фізичного зносу складових частин, 420,00 грн. -витрати на проведення автотоварознавчого дослідження, 290,73 грн. -інфляційні втрати, 421,93 грн. -пеня за прострочення виконання зобов'язання, 115,62 грн. -3% річних від простроченої суми за період прострочення виконання зобов'язання.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
21.05.2010 р. між Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Гарант-Система” та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 05-16/000540 на таких умовах:
- страхувальник - ОСОБА_1;
- вигодонабувач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 );
- предмет страхування -автомобіль Mitsubishi Lancer 1.6 д/н НОМЕР_1, 2008 р.в.;
- застраховані ризики: дорожньо-транспортна пригода, пошкодження скла, стихійне лихо, падіння дерев, напад тварин, пожежа, вибух, протиправні дії третіх осіб (за винятком викрадення), викрадення транспортного засобу;
- франшиза (безумовна)- 270,00 грн.;
- виплата страхового відшкодування здійснюється без урахування експлуатаційного зносу;
- вартість ТЗ 90 000,00 грн., яка дорівнює страховій сумі;
- страховий тариф - 6,200% від страхової суми;
- термін дії договору з 00:00 год. 25.05.2010р. до 24:00 год. 24.05.2011 р.
Як вказує позивач, 28.09.2010 р. гр. ОСОБА_2. близько 18 год. 40 хв., керуючи автомобілем марки Chevrolet Aveo д/н НОМЕР_2 в м. Києві по проспекту Академіка Глушкова, 40, рухаючись заднім ходом, не переконався у безпечність такого руху, внаслідок чого допустив зіткнення із застрахованим у позивача автомобілем Mitsubishi Lancer 1.6 д/н НОМЕР_1, який перебував під керуванням ОСОБА_1., що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Так, позивач зазначає, що винною особою у вказаному ДТП є водій автомобіля Chevrolet Aveo д/н НОМЕР_2, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва № 3-11024/10 від 18.10.2010 р. у справі про адміністративні правопорушення, згідно з якою гр. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та призначене адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 340,00 грн.
Разом з тим, позивач вказує, що цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_2. застраховано у ПрАТ „Міська страхова компанія” на підставі полісу № ВС/9048877.
Так, за ствердженнями позивача, 06.10.2010 р. страхувальником ОСОБА_1 було подано заяву про виплату страхового відшкодування відповідно до рахунку №НМРФ-12170 від 30.09.2010 р.
При цьому, позивач зазначає, що відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № 1004-01 від 12.10.2010р. вартість відновлюваного ремонту автомобіля Mitsubishi Lancer 1.6 д/н НОМЕР_1, пошкодженого в результаті ДТП складає 5 252,41 грн.
Крім того, як вказує позивач, відповідно до звіту про розслідування події із засобом наземного транспорту від 06.10.2010 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mitsubishi Lancer 1.6 д/н НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП, становить 6 573,60 грн.
Також позивач зазначає, що страховим актом № 419 від 06.10.2010 р. випадок визнано страховим та вирішено виплатити страхове відшкодування у сумі 6 303,60 грн. на підставі платіжного доручення № 1848 від 19.10.2010 р.
Як вказує позивач, ним було перераховано страхове відшкодування, а також сплачено вартість автотоварознавчого дослідження в сумі 420,00 грн. відповідно до рахунку № 1004-01 від 04.10.2010 р., що підтверджується платіжним дорученням № 1895 від 25.10.2010 р.
Відтак, посилаючись на ст. 27 Закону України „Про страхування”, ст. 993 ЦК ч. 1, 2 ст. 1187, та п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України позивач вказує, що у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини. При цьому позивач зазначає, що вина особи, яка керувала автомобілем Chevrolet Aveo д/н НОМЕР_2, що перебував у володінні вказаної особи, встановлена у судовому порядку.
Так, відповідно до договору (полісу) № ВС/9048877 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу Chevrolet Aveo д/н НОМЕР_2 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2
19 листопада 2010 р. позивач звернувся до відповідача із заявою вих. № 05/1420 про виплату страхового відшкодування, в якій просив протягом 30 днів з моменту отримання листа перерахувати страхове відшкодування в сумі 5 672,41 грн., з яких: 5 252,41 грн. - вартість ремонтно-відновлюваних робіт з урахуванням фізичного зносу складових частин; 420,00 грн. - сума витрат на проведення автотоварознавчого дослідження. При цьому позивач стверджує, що до вказаної заяви було додано всі необхідні документи для здійснення такої виплати. Вказаний лист був отриманий представником відповідача 02.12.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
У відповідь на вказаний лист відповідач надіслав лист (вхід. № 537 від 14.12.2010 р.), яким визнав частину заборгованості в сумі 4 533,99 грн.
Проте, здійснений відповідачем розрахунок позивач вважає неправильним, оскільки відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 05-16/000540 позивачем було застраховано повну вартість автомобіля в сумі 90 000,00 грн., а не його частину, тому страхове відшкодування визначається, виходячи з цієї суми.
Таким чином, керуючись ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України позивач вважає, що має право стягнути з відповідача 6 400,69 грн., з яких:
- 5 252,41 грн. - вартість ремонтно-відновлюваних робіт з урахуванням фізичного зносу складових частин;
- 420,00 грн. - сума витрат на проведення автотоварознавчого дослідження;
- 290,73 грн. - інфляційні втрати за період прострочення виконання зобов'язання;
- 421,93 грн. - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання;
- 115,62 грн. - 3% річних від простроченої суми за період прострочення виконання зобов'язання.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-3825-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 12.10.2011 р.
Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
21.05.2010 р. між Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Гарант-Система” (страховик) та ОСОБА_1 був укладений договір страхування наземного транспорту № 05-16/000540. Відповідно до умов вказаного договору об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України та пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автотранспортним засобом Mitsubishi Lancer 1.6 д/н НОМЕР_1 2008 р. випуску, чорного кольору. При цьому сторонами були визначені наступні умови:
- страхувальник - ОСОБА_1;
- вигодонабувач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 );
- предмет страхування -автомобіль Mitsubishi Lancer 1.6 д/н НОМЕР_1, 2008 р.в.;
- застраховані ризики: дорожньо-транспортна пригода, пошкодження скла, стихійне лихо, падіння дерев, напад тварин, пожежа, вибух, протиправні дії третіх осіб (за винятком викрадення), викрадення транспортного засобу;
- франшиза (безумовна)- 270,00 грн.;
- виплата страхового відшкодування здійснюється без урахування експлуатаційного зносу;
- вартість ТЗ 90 000,00 грн., яка дорівнює страховій сумі;
- страховий тариф - 6,200% від страхової суми;
- термін дії договору з 00:00 год. 25.05.2010р. до 24:00 год. 24.05.2011 р.
28.09.2010 р. в м. Києві, по вул. Глушкова, 40 сталася ДТП за участю застрахованого транспортного засобу, за кермом якого перебував ОСОБА_1, та транспортного засобу Chevrolet Aveo д/н НОМЕР_2, за кермом якого перебував ОСОБА_2, що підтверджується довідкою Управління державної інспекції головного управління МВС України в місті Києві та постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.10.2010 р.
Так, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.10.2010 р. у справі № 3-11024/10 визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
В свою чергу ОСОБА_1 подав до ПрАТ „Страхова компанія „Гарант-Система” заяву про настання страхового випадку від 29.09.2011 р. № 551, згідно якої позивача було повідомлено про вищезазначену ДТП.
Також ОСОБА_1 було подано до ПрАТ „Страхова компанія „Гарант-Система” заяву на виплату страхового відшкодування (вх. № 557 від 06.10.2010 р.) відповідно до рахунку-фактури ТОВ „Ніколь Моторс” №НМРФ-12170 від 30.09.2010 р., за яким сума ремонту складає 6573,60 грн.
Так, на підставі вищевказаного повідомлення ОСОБА_1. про подію, яка може бути визнана страховим випадком, позивачем було проведено розслідування вказаної події, за результатами якого був складений звіт про розслідування події із засобом наземного транспорту від 06.10.2010 р. Відповідно до вказаного звіту вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mitsubishi Lancer 1.6 д/н НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП, становить 6 573,60 грн.
При цьому страховим актом № 419 від 06.10.2010 р. зазначений випадок з ДТП позивач визнав страховим, у зв'язку з чим було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 6 303,60 грн.
Разом з тим з метою визначення розміру збитку, завданого застрахованому транспортному засобу внаслідок ДТП, позивачем було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження вищевказаного застрахованого позивачем дорожнього транспортного засобу.
12.10.2010 р. експертом Вартанян О.Ю. ТОВ „Бюро експертиз та оцінки майна „Бюмекс” був складений висновок автотоварознавчого дослідження № 1004-01, відповідно до якого вартість відновлюваного ремонту автомобіля Mitsubishi Lancer 1.6 д/н НОМЕР_1, пошкодженого в результаті ДТП складає 5252,41 грн. Тобто матеріальний збиток, спричинений володільцю вказаного автомобіля, складає 5252,41 грн. При цьому позивач вказує, що вартість автотоварознавчого дослідження ПрАТ „Страхова компанія „Гарант-Система” було оплачено в сумі 420,00 грн. відповідно до рахунку №1004-01 від 04 жовтня 2010 р., що підтверджується платіжним дорученням № 1895 від 25.10.2010 р.
Також на підставі платіжного доручення № 1848 від 19.10.2010 р. позивачем будло виплачено ОСОБА_1. страхове відшкодування в сумі 6 303,60 грн.
У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля засобу Chevrolet Aveo д/н НОМЕР_2, була застрахована у ЗАТ „Міська страхова компанія” відповідно до Полісу №ВС/9048877 від 09.11.2009 р. та на підставі Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану з вини водія забезпеченого транспортного засобу в розмірі 5252,41 грн., витрати на оплату автотоварознавчого дослідження у розмірі 420 грн.
Разом з тим статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ч.1 ст. 990 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
В ст. 1194 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, яка відповідальна за завдані збитки.
Як вже було зазначено, ОСОБА_2 є винною особою у скоєнні ДТП, наслідком якого стало пошкодження майна застрахованої позивачем особи, і відповідно є особою, винною у завданні збитків. За таких обставин, відповідно до приписів вищенаведених правових норм, позивач після виплати застрахованій ним особі, може звернутися з відповідною вимогою до винного в завданні застрахованій позивачем особі збитків.
Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема, ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Таким чином, відшкодування шкоди, що заподіяна третій особі здійснюється у порядку, що встановлений зазначеним Законом.
Порядок виплати страхового відшкодування визначений ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 37.4 якої страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, приписами даної правової норми визначено, що страховик особи, відповідальність якої ним застрахована, може здійснити виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілому.
Так, відповідач, який є страховиком винної у скоєнні ДТП та нанесенні збитків особи -Семотюка М.В., відповідальність якої ним застрахована, не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілому.
Як вже було зазначено, позивач сплатив потерпілому у ДТП - громадянину ОСОБА_1. страхове відшкодування за договором добровільного страхування, який було укладено між ним та ОСОБА_1., та вважає, що до нього перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.
Правила щодо регресного позову страховика встановлені ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пп. 38.1.1 п. 38.1 якої страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону; д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування).
Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
За умовами п. 33.1.2 ст. 33 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані, зокрема, вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, якщо страхувальник або водій, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 вищезгаданого Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.
За таких обставин, відповідно до приписів п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач набув право регресного позову саме до відповідача.
Як встановлено господарським судом, позивач звернувся до ЗАТ „Міська страхова компанія” із заявою вих. № 05/1420 від 19 листопада 2010 р. про виплату страхового відшкодування, в якій просив протягом 30 днів з моменту отримання листа перерахувати страхове відшкодування в сумі: 5 672,41 грн., з яких: 5 252,41 грн. - вартість ремонтно-відновлюваних робіт з урахуванням фізичного зносу складових частин; 420,00 грн. - сума витрат на проведення автотоварознавчого дослідження. До заяви були додані необхідні документи для здійснення такої виплати. Вказану заяву було отримано представником ЗАТ „Міська страхова компанія” 02.12.2010р., що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з п. 37.1 статті 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів або в строки та в обсяг, визначених рішенням суду.
Так, в свою чергу ЗАТ „Міська страхова компанія” було надіслано позивачу лист вхід. № 537 від 14.12.2010 р., яким визнало частину заборгованості в сумі 4 533,99 грн. Вказану суму ЗАТ „Міська страхова компанія” було розраховано з огляду на таке. Вартість матеріального збитку, завданого власнику ам Mitsubishi Lancer 1.6 (д/н НОМЕР_1) внаслідок його пошкодження, визначено на підставі на підставі висновку автотоварознавчого дослідження № 1004-01 від 12.10.2010 р. та складає 5 252,41 грн.; згідно п. 2.2 вказаного висновку коефіцієнт фізичного зносу склав - 0,13. Також згідно договору страхування № 05-16/000540 від 21.05.2010 р., укладеного позивачем з власником ТЗ, страхова сума автомобіля Mitsubishi Lancer (д.н. НОМЕР_1) складає 90 000,00 грн. (п. 3 договору). Ринкова вартість ТЗ на момент ДТП - 98 559,87 грн. (п. 2.1. звіту). На підставі ст. 9 Закону України "Про страхування" у разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об'єкта, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків. Згідно проведених розра хунків коефіцієнт відповідальності становить 91%.
Здійснений ЗАТ „Міська страхова компанія” розрахунок позивач вважає неправильним, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. При цьому позивач вказує, що відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 05-16/ 000540 вартість ТЗ, що становить 90 000,00 грн. дорівнює страховій сумі, тобто позивачем було застраховано повну вартість автомобіля, а не його частину.
Дослідивши матеріали справи та наведені ЗАТ „Міська страхова компанія” в своєму листі доводи щодо порядку здійснення розрахунку суми страхового відшкодування, суд вважає цілком обґрунтованим здійснений ЗАТ „Міська страхова компанія” розрахунок суми страхового відшкодування, що складає 4533,99 грн.
Крім того, суд зазначає, що витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 420 грн. також слід віднести за рахунок ЗАТ „Міська страхова компанія”.
До того ж відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах. Регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).
Враховуючи вищевикладене та здійснення позивачем виплати страхового відшкодування потерпілій особі, суд вважає, що відповідно до приписів ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до позивача перейшло право вимоги до відповідача щодо стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 4953,99 грн. з урахуванням витрат на проведення автотоварознавчого дослідження.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи те, що відповідачем не були виконані зобов'язання зі сплати позивачу суми страхового відшкодування з урахуванням витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, на думку суду, позивачем правомірно нараховано пеню на прострочену суму за період з 03.01.2011 р. по 02.07.2011 р., що вбачається доданого позивачем до позову розрахунку заборгованості. Так, з огляду на встановлену судом суму боргу в розмірі 4953,99 грн. сума пені за вказаний період складає 380,73 грн. (4953,33 грн. х 7,75% х 2 /365 дн. х 181 дн.).
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Також згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
До того ж згідно вказаних вище положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що судом не встановлено іншого відсотку річних, ніж в законі, відповідно сплаті підлягають 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів, поряд з інфляційними втратами, є також способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних втрат та річних відповідачу за несплату виниклої суми боргу по страховому відшкодуванню. Так, з огляду на існуючу суму боргу в розмірі 4953,33 грн., виходячи з обраного позивачем періоду нарахування згідно розрахунку заборгованості, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та річних. Зокрема, сума інфляційних втрат за період з 03.01.2011 р. по 07.09.2011 р. складає 203,09 грн. (4953,33 грн./100%*104,1% (сукупний індекс інфляції) -4953,33 грн.), а сума 3% річних за вказаний період складатиме 100,97 грн. (4953,33 грн./100% * 3%:365 дн.* 248 дн.).
Відтак, загальна сума боргу відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 5638,12 грн. (4953,33 грн. страхового відшкодування + 380,73 грн. пені + 203,09 грн. інфляційних втрат +100,97 грн. 3% річних).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Гарант-Система” є частково обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства і матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник з вини відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Гарант-Система” до Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” про стягнення 6 400,69 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2Б/1; код ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Гарант-Система” (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 літ. А; код ЄДРПОУ 31725819) суму страхового відшкодування в розмірі 4953/чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят три/грн. 33 коп., пеню в сумі 380/триста вісімдесят/грн. 73 коп., інфляційні втрати в сумі 203/двісті три/грн. 09 коп., 100/сто/грн. 97 коп. - 3% річних, витрати по сплаті держмита в сумі 89/вісімдесят дев'ять/грн. 85 коп.; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 207/двісті сім/грн. 88 коп.
3. В задоволенні решти частини позовних вимог Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Гарант-Система” відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Петров В.С.
Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2011 р.