Справа № 11-508/2011
Категорія ч.4 ст. 296 КК України
Головуючий у 1 інстанції Пулик В.В.
Суддя-доповідач Ткачук Н.В.
08 листопада 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Ткачук Н.В.,
суддів Кривобокової Н.М., Томенчука Б.М.,
з участю: секретаря Хімей М.М.,
прокурора Грищука В.І.,
засудженого ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Долинського районного суду від 29 липня 2011 року, -
Вказаним вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, який має середню освіту, розлучений, не працюючий, який має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимий, українець, громадянин України,-
засуджений за ч.4 ст.296 КК України на три роки позбавлення волі;
На підставі ст.75 КК України його звільнено від покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком два роки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язано засудженого повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Змінено запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі судових засідань.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь держави в особі Долинського районного відділу Держказначейства кошти в сумі 297 грн. 38 коп. витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочинних дій.
Питання речових доказів вирішено згідно ст.81 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що він грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, тобто вчинив хуліганство, вчинене із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Так, 19 грудня 2009 року близько 00 години 30 хвилин ОСОБА_4, знаходячись в приміщенні кафе-бару «Корчма»в місті Долина, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, затіяв суперечку і став ображати нецензурними словами ОСОБА_5, погрожувати розправою, у зв'язку з чим остання звернулася за допомогою до свого знайомого ОСОБА_6, який через деякий час приїхав на автомашині таксі разом з ОСОБА_2
ОСОБА_4 став ображати нецензурними словами ОСОБА_6 та ОСОБА_2, схопив ОСОБА_6 за одяг і став шарпати останнього, змусивши ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_5 залишити приміщення кафе-бару і вийти на подвір'я. Після чого ОСОБА_4, також вийшов з приміщення кафе-бару на подвір'я, а ОСОБА_2 грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, з невстановленої зброї травматичної дії, умисно здійснив один постріл в ОСОБА_4, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді рубця по передньо -боковій поверхні грудної клітки зліва.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини, правильності кваліфікації дій ОСОБА_2, вважає вирок суду року незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.
Просить вирок відносно засудженого ОСОБА_2 скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 більш суворе покарання в межах санкції ч.4 ст. 296 КК України.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляцію, засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які вважають вирок суду законним та обґрунтованим, провівши судове слідство, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
Оскільки, справа розглядалася в порядку ст. 299 КПК України, в апеляції фактичні обставини справи та правильність кваліфікації неправомірних дій засудженого ОСОБА_2 не оспорюється, то відповідно до положень ч.1 ст. 365 КПК апеляційним судом не перевірялися.
Дії засудженого ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 296 КК України кваліфіковано правильно.
Покликання прокурора в апеляції на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, не заслуговує на увагу з таких підстав.
Призначене ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі за злочин, передбачений ч. 4 ст. 296 КК України не є м'яким і відповідає вимогам ст. 65 КК України.
При його обранні суд урахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, обставини, які пом'якшують покарання підсудного, дані про його особу, а саме те, що злочинні дії підсудного стали наслідком неправомірних дій потерпілого, підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав себе винним у вчиненні злочину, щиросердечно розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, виховувався та проживає в сім'ї без матері з батьком, який є інвалідом 2 групи, сам потерпілий просить суворо не карати підсудного, добровільно відшкодував потерпілому завдані злочином збитки.
Ці дані суд визнає за обставини, які пом'якшують покарання підсудного. Тому, таке покарання не можна визнати м'яким, як про це зазначає у апеляції прокурор.
По справі встановлено, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, за який йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки. Урахувавши тяжкість злочину, особу ОСОБА_2 та інші обставини справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та прийняв рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Що стосується доводів прокурора про необґрунтоване визнання обставиною, яка пом'якшує покарання засудженого, його щире каяття, то це твердження прокурора суперечить матеріалам справи, а саме протоколу судового засідання /т.2 а.с.2/. Не відповідає дійсності і твердження прокурора в апеляції про те, що засуджений не зробив жодних спроб по відшкодуванню потерпілому завданої шкоди, а відшкодував її лише в ході судового слідства, адже згідно заяви потерпілого ОСОБА_4 07.06.2011 року /т.1 а.с. 5/ на слідстві збитки йому повністю відшкодовано.
Як вбачається з матеріалів справи подія мала місце 19 грудня 2009 року, кримінальну справу порушено по факту вчинення відносно ОСОБА_4 хуліганських дій 01 березня 2010 року /т. 1 а.с. 1/, 26 березня 2010 року винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 /т.1 а.с. 5/, яку було вручено ОСОБА_2 26 травня 2011 року.
Таким чином, посилання прокурора в апеляції на те, що ОСОБА_2 виїздив за межі України та 07 травня 2010 року оголошувався в розшук, не заслуговують на увагу. Адже до нього не було застосовано жодні запобіжні заходи, не відбиралася підписка про не виїзд. Тому не має підстав вважати, що ОСОБА_2 скривався від слідства.
За наведених обставин , підстав для зміни чи скасування вироку суду, апеляційний суд не знаходить.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Долинського районного суду від 29 липня 2011 року щодо ОСОБА_2 -без зміни.
Головуюча Н.В. Ткачук
Судді: Н.М. Кривобокова
Б. М. Томенчук
Згідно з оригіналом
Суддя Н.В. Ткачук