Справа № 2-731/11
18 жовтня 2011 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого судді Шустової І.П.,
при секретарі Тукмачові С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Алушта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Алуштинської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 14.05.2008 року померла його дружина, після смерті якої залишилося спадкове майно у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_2 і однокімнатній квартири АДРЕСА_1. 18.11.2008 року ним подана заява в державну нотаріальну контору м. Алушти про прийняття спадщини після її смерті, проте свідоцтво про право власності на спадкове майно йому було видано лише на квартиру АДРЕСА_2. Відповідач нотаріус ОСОБА_2 сповістив, що дружина спадкоємця залишила заповіт на квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_3. При цьому він не показав цей заповіт, письмової відмови також не видав. Відповідач не витребував у приватного нотаріуса ОСОБА_4 копію заповіту. Останній заповіт спадкодавцем був складений 22.03.2007 року, яким все майно дружина позивача заповіла йому. Нотаріус цього моменту не з'ясував, тому вважає, що він халатно поставився до своїх обов'язків. Він вимушений був звертатися до суду, при цьому витратив на правову допомогу особисті кошти, які складають 8000 грн.. Просить їх стягнути з відповідачів, а також стягнути 10000 моральної шкоди, тому що з-за переживань в нього відбувся гіпертонічний криз. Крім того просить стягнути з відповідачів судові витрати у сумі 700 грн..
У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_5 позов підтримала. Пояснила при цьому, що в Алуштинському міському суді на розгляді знаходилася справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і державного нотаріуса про визнання заповіту, оформленого на ім'я ОСОБА_3 недійсним. Справа розглядалася біля року, оскільки вони не знали, коли і де був складений заповіт. Перед смертю жінка позивача тільки сказала йому, що останній заповіт вона склала на його ім'я. Оскільки нотаріус ОСОБА_2 халатно поставився до своїх обов'язків, вони були вимушені не один рік у судових інстанціях доказувати своє право на квартиру, яка увійшла у спадкову масу. Також пояснила, що у її довірителя високий тиск, йому неможна хвилюватися, він тривалий час ходив до нотаріусів, у суд, що завдавало йому психологічних страждань.
Від Алуштинської державної нотаріальної контори надійшов до суду лист з проханням розглянути справу за їх відсутності, прийняти рішення на розсуд суду.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив при цьому, що з червня по листопад 2009 року працював за сумісництвом у Алуштинський державній нотаріальній конторі три дні на тиждень. Оскільки тривалий час тут не було державного нотаріусу, накопилося дуже багато справ. На той час він видавав у день біля 5-6 спадкових справ. До нього в Алуштинській державній нотконторі працював 1 раз на тиждень Ялтинський нотаріус, який 13.05.2009 року зробив запит щодо наявності заповіту на ім'я ОСОБА_1. Він вже отримав відповідь на цей запит, з якої убачалося, що є відмінений заповіт, проте самого тексту цього заповіту він не бачив. На одну квартиру він видав свідоцтво про право власності, а щодо другої роз'яснив що необхідно робити запит. Позивач письмово до нього не звертався за свідоцтвом про спадщину, письмової відмови вын йому не давав. З листопада 2009 року до Алушти прибув новий нотаріус, у подальшому до спадкових справ відношення не мав.
Представник відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала проти позову. Вважає, що вина нотаріусу не доказана, постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій ним не видавалася. Позивач, якщо і провадив оплату, то оплачував представництво у суді, а не договір, в результаті якого відповідач надав послуги неналежної якості. У матеріалах справи відсутні квитанції по сплаті за послуги адвоката, акт виконаних робіт. Відповідно ст. 1166 ЦК України шкода повинна стягуватися з винної особи, повинний бути причинний зв'язок між винними діями особи заподіювача шкоди і наслідками його поведінки. Позивач цьому доказів у суді не надав.
Заслухавши позивача, його представника, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення.
Судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 18.11.2008 року звернувся до Алуштинської нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про спадщину за законом, що складається, серед іншого, з майна у вигляді частки будинку АДРЕСА_2 і однокімнатній квартири АДРЕСА_1. (а.с. 37).
Державним нотаріусом ОСОБА_2 видано свідоцтво про спадщину за законом, що складається з 23/200 часток будинку із надвірними побудовами, який розташований за адресою: будинок АДРЕСА_2 (а.с. 49).
Рішенням суду від 10 вересня 2010 року по справі № 2-755/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним, зобов'язання вчинити дії, судом було встановлено, що порушення спадкових прав ОСОБА_1 не мало місце, у задоволені позову відмовлено. (а.с. 15-16).
Вказане рішення набрало законної сили, є обов'язковим та має преюдиціальне значення для вирішення даної справи.
Згідно до частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Позивачем надано угоду про надання правової допомоги у цивільному процесі та додаток до угоди (а.с. 20, 21), проте з даних документів не вбачається що така правова допомога стосується саме вирішення тих негативних наслідків, що, на думку позивача, спричинені йому відповідачем.
Також позивачем наданий лікарняний лист (а.с. 17), згідно якому 25.06.2010 року йому було надано звільнення від роботи з 25.06.2011 по 30.06.2011 року з діагнозом гіпертонічний криз.
Враховуючи період непрацездатності у 5 днів, та вік позивача, який народився у 1951 року, суд не вбачає причинного зв'язку поставленого діагнозу із тими негативними наслідками, що, на думку позивача, йому було завдано відповідачем.
Обов'язок доказування відповідно зі ст. 10 ЦПК покладений на сторони у справі. Крім того, відповідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Суд вважає, що позивачем не було надано доказів на підтвердження його вимог, тому позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Алуштинської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Алуштинський міський суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: І.П. Шустова