справа №2а -2918/11
21 липня 2011 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:
Головуючого -судді Золотарьова О.Ю.
при секретарі -Михайліченко Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сакської районної ради та Ради Міністрів Автономної республіки Крим про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивачка звернулася до суду із відповідним позовом, посилаючись на ту обставину, що звернулася з заявою до відповідача у порядку ст.ст. 116,118,121 Земельного кодексу України про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
На зазначену заяву відповіді отримано не було, тому позивачка просить суд визнати незаконними дії Сакської районної ради в частині порушення порядку та строків розгляду заяви ОСОБА_1 про надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель від 27.12.2010 р., зобов'язати Сакську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель від 27.12.2010 р. та надати мотивовану відповідь за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель від 27.12.2010 р., а також визнати незаконними дії Ради Міністрів АРК щодо розміщення інформації про продаж земельних ділянок з аукціону, що розташовані за межами населених пунктів Штормовської сільської ради на відстані 1,6 км. східніше села Штормове, стягнути з відповідача на користь позивача витрати з оплати юридичних послуг в сумі 750 грн.00 коп., а також витрати з оплати державного мита в сумі 3 грн. 40 коп.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, надавши заяву про розгляд справи в її відсутність.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином, надали заперечення на позов, в яких, посилаючись на необгрунтованість вимог позивачки, просили в задоволенні позову відмовити та розглядати справу в їх відсутність.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Як встановлено судом, позивачка 28.12.2010 року звернулася до Сакської районної ради з проханням про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель на землях за межами населених пунктів Штормовської сільської ради на відстані 1,6 км. Східніше села Штормове.
Відповідно до інформації начальника загального відділу виконавчого апарату Сакскої районної ради від 06 травня 2011 року за період з 01.01.2010 року до 04.05.2011 року звернення від громадянки ОСОБА_1 на адресу районної ради не надходило (а.с. 23).
Відповідно до вимог ст. 38 Земельного кодексу України розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд здійснюється виключно в межах населених пунктів на землях житлової та громадської забудови.
Перелік органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, яки здійснюють повноваження по розпорядженню землями державної (комунальної) власності, визначено ст. 122 та п. 12 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України. Районні ради до переліку таких органів не входять.
Згідно з п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність) за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади, тобто районні державні адміністрації.
В зв'язку з тим, що позивач просив надати йому земельну ділянку за межами населених пунктів Штормовської сільської ради, тому він повинен був звернутися до Сакської районної державної адміністрації.
Земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель відносяться до категорії земель житлової та громадської забудови, повинні знаходитися у межах населених пунктів та надаватися згідно з генеральними планами населених пунктів та іншої містобудівної документації.
За змістом пункту 2 статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Згідно з пунктом «а»статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом.
Заява позивачки розглянута Сакською райдержадміністраціэю та ОСОБА_1 надано відповідь 01.22/2.16/1174 від 14.02.2011. (а.с. 25).
За приписами статті 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Згідно частини 3 статті 38 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», посадові особи місцевих державних адміністрацій зобов'язані розглянути звернення громадян і не пізніше ніж у визначений законом термін прийняти рішення або дати обґрунтовану відповідь.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною 7 статті 188 Земельного кодексу України передбачено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд зазначає про не обґрунтованість доводів позивача стосовно того, що відповідач, отримавши заяву на виділення у власність земельної ділянки, зобов'язаний без будь-яких перешкод виділити будь-яку земельну ділянку у будь-якому місці територіальної громади, згідно поданої заяви та прийняти щодо розгляду такої заяви відповідне рішення.
За змістом статті 7 Закону України «Про звернення громадян»у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
В ході судового розгляду встановлено, що позивачу була надана обґрунтована відповідь від 14 лютого 2011 року з посиланням на норми діючого законодавства щодо необхідних документів для повного та всебічного розгляду заяви про надання безоплатно у власність земельної ділянки.
Зважаючи з наведеного вищевказані позовні вимоги до Сакської районної ради не підлягають задоволенню, оскільки Сакська районна рада не наділена повноваженнями по розпорядженню землями державної (комунальної) власності.
У позовній заяві гр. ОСОБА_1 не зазначає і не доводить чим саме дії Ради міністрів АРК по розміщенню інформації про проведення продажу земельних ділянок, що розташовані за межами населених пунктів Штормовської сільської ради на відстані 1,6 км. східніше села Штормове, порушують її права, свободи або інтереси.
Відповідно до п. 15 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається:
а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;
б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ілянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Тобто в Україні запроваджено мораторій на купівлю-продаж лише земельних ділянок для сільськогосподарського призначення.
В свою чергу Рада міністрів АРК відповідно до вимог ст. ст. 122, 127, 136 Земельного кодексу України не здійснює продаж земельних ділянок для сільськогосподарського призначення.
Разом з цим обов'язковість продажу землі на земельних торгах (аукціоні) встановлено ст. ст. 134, 135 Земельного кодексу України.
Згідно з вимогами ст. 136 Земельного кодексу України Рада міністрів АРК має право і повинна визначити перелік земельних, що підлягають продажу на земельних торгах (аукціоні), у разі, якщо Рада міністрів АРК здійснює повноваження по розпорядженню такими земельними ділянками.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, судові витрати покласти на позивача.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: О.Ю.Золотарьов