Рішення від 28.10.2011 по справі 2-389/11

Справа № 2-389/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2011 року Дебальцевський міський суд Донецької області в складі:

головуючого -судді Сухоручко Ю.О.

при секретарі - Сухоставець Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дебальцеве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

До Дебальцевського міського суду звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 10 000 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 04.12.2010 р, у ДТП, яке сталося з вини ОСОБА_2 на а/ш Київ -Харків- Довжанський, він отримав легкі тілесні ушкодження. Він перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділені, на теперішній час у нього порушення сну, періодичні головні болі, порушено його звичайний уклад життя. Відсутність автомобілю лишила його можливості переміщатися, що ускладнило життя його сім»ї. Усі витрати, понесені на лікування, яки передбачені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодовані «СК АСКО».

На протязі тривалого часу, відповідачем у добровільному порядку не відшкодовано навіть частково моральну шкоду за завдані психологічні страждання.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, та послався на доводи які вказані у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_4, який діяв на підставі доручення від 12.04.2011 р. ( а.с.24), також підтримав позов та послався на доводи які вказані у позовній заяві та пояснив, що постановою Дебальцевського міського суду від 05.01.2011 р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпро АП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Дана постанова оскаржена не була, ОСОБА_2 сплатив штраф.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що дійсно 04.12.2010р. сталося ДТП. Постановою Дебальцевського міського суду від 05.01.2011 р. його визнано винним та притягнуту до відповідальності у вигляді штрафу, який їм було сплачено. Але він вважає, що позивач також винен в даному ДТП, окрім того після ДТП одразу ж приїхали лікарі швидкої допомоги, яки запитали у учасників ДТП, чи потребують хто-небудь допомоги, але позивач відмовився від медичної допомоги, тобто відразу після ДТП стан його здоров»я був задовільний, а на теперішній час його стан здоров»я погіршився .

Представник відповідача, ОСОБА_6, який діє за дорученням від 09.03.2011 р. ( а.с.25) позов не визнав та пояснив, що 04.12.2010 р. на а/ш Київ-Харків-Довжанський сталося ДТП . Постановою Дебальцевського міського суду ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності , але відповідно схеми ДТП з боку позивача було також порушення ПДР та для з»ясування причин ДТП , необхідно призначити судово-автотехнічну експертизу. Окрім того позивачем не доведено, що саме з приводу ДТП він отримав тілесні ушкодження, та не доведено, що позивач займається підприємницькою діяльністю, та уз»в'язку з тим, що автомобіль було пошкоджено, він припинив свою діяльність.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що з відповідачем знаходиться з дружніх відносинах., 04.12.2010 р. він знаходився в машині під керуванням ОСОБА_2 та був свідком ДТП Після ДТП приїхали робітники ДАІ та працівники швидкої медичної допомоги . Вони запитали, чи потребує хто-небудь допомоги, але усі присутні відмовилися у тому числі і ОСОБА_1 Окрім того він вважає , що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 рухався зі швидкістю 130-140 км/г

Вислухавши доводи позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідка, дослідивши надані докази, суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої

внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Стаття 1167 ч.2 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підстав (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 04.12.2010 р. о 19-00 г на 714 км +400 м а/ш Київ -Харків -Довжанський, відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1 при виїзді з другорядної дороги на головну не надав дорогу автомобілю, що рухався по головній дорозі в наслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Форд» реєстраційний номер НОМЕР_2 автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно технічного паспорту серії НОМЕР_3 власником автомобіля НОМЕР_1 є відповідач ОСОБА_2

.

Вказані обставини ДТП були встановлені постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 05.01.2011 року, відповідно до якої відповідач ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпро АП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Штраф відповідачем було сплачено, що підтверджується квитанцією від 05.01.2011 р.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тому суд не бере до уваги посилання представника відповідача та свідка, відносно того, що в ДТП яке сталося 04.12.2010 р. були порушення вимоги ПДР України обоюдні у тому числі і з боку позивача.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу, згідно з епікризу № 11034,

було спричинено струс головного мезга, забій шийного відділу хребта, больовий синдром, він знаходився на стаціонарному лікуванні з 05.12.2010р. по 21.12.2010 р. була проведена операція ( а.с.4-7) .

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач зазнав фізичного болю та страждання через ушкодження здоров'я внаслідок дії вказаного джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до вимог ст.ст. 1167, 1187 ЦК України відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки, зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду.

Відповідачем не було доведено, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Обговорюючи питання про відшкодування моральної шкоди, завданої діями відповідача ОСОБА_2 в результаті ДТП, суд враховує характер та тривалість фізичних страждань позивача: йому були спричинені тілесні ушкодження, він переніс операцію, крім фізичних страждань позивач зазнав й моральні страждання, пов'язані з ушкодженням здоров'я, оскільки в результаті отриманої травми були порушені його життєво-побутові зв'язки, він потребував стороннього догляду, його переслідує відчуття страху, незахищеності, тривоги.

Крім того й змінився й уклад його життя, він був вимушений з'являтися на виклики до органів внутрішніх справ, відвідувати лікувальні заклади.

Разом з тим, відповідно до принципів змагальності та диспозитивності, передбачених ст.ст.10,11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, про що сторонам було роз'яснено в судовому засіданні.

Так, в судовому засіданні позивачем не було доведено припинення підприємницькою діяльністю через ДТП.

Обговорюючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує положення ст.23 ЦК України, а також положення Постанови ПВСУ №4 від 31.03.2005 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», про те, що розмір визначається судом залежно від характеру правопорушення, в даному випадку шкоду завдано адміністративним правопорушенням, глибини фізичних та душевних страждань, а саме: позивачу завдані тілесні ушкодження та він зазнав фізичного болю, зазнав відчуття страху, незахищеності, тривоги, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає необхідним стягнути на користь позивача 2000 грн.

В силу ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2. судовий збір на користь держави в сумі 8,5 грн. та витрати на інформаційно-техничний розгляд справи в сумі 15 грн.

На підставі ст.ст. 23, 1167, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст.9,22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.2005 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 - моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті.

Рішення суду може бути оскаржено в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги до Дебальцевського міського суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення

Суддя Дебальцевського

міського суду Донецької області Ю.О. Сухоручко