Справа № 3-668/11
12 жовтня 2011 року суддя Димитровського міського суду Донецької області Рибкін О.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з територіальної державної інспекції праці у Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Запоріжжя, є фізичною особою - підприємцем, який мешкає за адресою : АДРЕСА_1
ОСОБА_1, який є фізичною особою - підприємцем і посадовою особою, яка наділена правом прийому і звільнення працівників, допустив порушення вимог трудового законодавства, що виразилося в наступному.
Підприємцем в порушення вимог ст. 142 КЗпП України не розроблені правила внутрішнього трудового розпорядку, що забезпечують правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку, який передбачає систему трудових правовідносин, що складаються в трудовому колективі в процесі праці та які сприяють здійсненню прав та виконання обов'язків усіма його учасниками.
В порушеннях вимог ст. 24 КЗпП України в укладених договорах не зазначено дату початку трудових відносин, допуск до виконання трудових функцій, день, місяць, рік.
В порушенні ст.96 КЗпП України не присвоєно кваліфікаційний розряд працівнику ОСОБА_2
В порушення вимог ст. 29 КЗпП України, ст. 6 ЗУ «Про оплату праці», згідно Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників зазначаються докладні завдання та обов'язки за посадою кваліфікаційні вимоги, місцезнаходження робочого місця, адреса, найменування об'єкту діяльності, однак докладні характеристики роботи, вимоги до рівня її виконання, обсяг виробництва (робіт), якість виконання робіт, рівень виконання норм та нормованих завдань, дотримання правил з охорони праці, строки її виконання, в трудовому договорі не визначаються.
В порушення вимог ст. 96, 97 КЗпП України, ст. 2,3,5,6,11,12 ЗУ «Про оплату праці», Генеральної, Регіональної, Галузевих угод не встановлено посадовий оклад (тарифну ставку), надбавки, доплати, премії у відповідності до вимог чинного трудового законодавства.
В порушення вимог ст. 115 КЗпП України і ст. 24 Закону України «Про оплату праці», згідно яких заробітна плата працівникам повинна виплачуватися не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, ОСОБА_1 терміни виплати заробітної плати не дотримуються відповідно до законодавства.
В порушення вимог ст. 110 КЗпП України допущено не повідомлення працівниці інформації про нарахування та утримання з заробітної плати, в тому числі при виплаті заробітної плати за серпень 2011р.
В порушенні вимог Наказу Міністерства статистики України від 05.12.2008р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999р. в установі не ведуться табелі обліку робочого часу для контролю за дотриманням працюючих встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунок заробітної плати, а також складання статистичної звітності з праці.
Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Згідно з ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю є недійсними. Однак, працівники ОСОБА_3, ОСОБА_4 не були ознайомлені з наявністю небезпечних і шкідливих виробничих факторів на робочому місці, різних наслідках, а також з правами і обов'язками, компенсаціями, та не проінформовані під розписку про умови праці, та інше у відповідності до вимог ст. 29 КЗпП України.
Крім того, ОСОБА_1 не дотримано вимог наказу Міністерства праці та соціальної політики від 29.12.2004р. № 336, а саме не розроблено посадових інструкцій на найманих працівників.
В порушеннях ст. 95 КЗпП України, ЗУ „Про індексацію грошових доходів громадян” та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів від 17.07.2003р. за № 1078, які передбачають щомісячну індексацію грошових доходів громадян, незалежно від їх розміру, робітникам ОСОБА_4 і ОСОБА_3 не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошових доходів. Так, посадовий оклад ОСОБА_4 встановлено за травень 2010р. в розмірі 1000 грн. В період з травня 2010 р. по вересень 2011 р. її оклад становив 1000 грн. Індексація своєчасно не нараховувалася та не виплачувалася.
В судовому засіданні ОСОБА_1 скоєння правопорушення визнав повністю.
Дослідивши докази по справі, та вислухавши пояснення ОСОБА_1, суд вважає, що в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки він, будучи особою, наділеною правом прийому і звільнення працівників, не забезпечив реалізацію трудових прав працівників підприємства і допустив порушення норм діючого трудового законодавства.
Зважаючи на характер правопорушення, приймаючи до уваги, що раніше ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувався, свою провину визнав і щиро розкаявся, суд вважає за можливе при накладені на ОСОБА_1 грошового стягнення в вигляді штрафу обмежитися його мінімальним розміром
На підставі вищенаведеного, керуючись 33, 34, ч.1 ст. 41, 283-284, Кодексу України про адміністративні правопорушення України, суддя -
Визнати винним ОСОБА_1 за ч.1 ст. 41 КУпАП та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 (п'ятсот десять) грн..
Постанова може бути оскаржена до Апелляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя