Справа № 2-997/11
12 жовтня 2011 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого -судді Рибкіна О.А.,
при секретарі Конопльовій О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Бабіч Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Димитров справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Димитрові Донецької області про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві,
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Димитрові Донецької області про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював на ВП «Шахта «Стаханова»ДП «Красноармійськвугілля»гірником очисного вибою 5 розряду. 18.05.2003 року при виконанні трудових обов'язків він отримав травму -ампутація культя 5 пальця лівої кісті, забійна рана 4 пальця лівої кісті. 27.05.2005 року МСЕК йому було встановлено 15% втрати працездатності. 08.06.2007 року МСЕК йому було встановлено 10% втрати працездатності безстроково. Вважає, що внаслідок травми на виробництві йому заподіяна моральна шкода і згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності 01.04.2001 року та був чинним на час виникнення спірних правовідносин, тобто на момент встановлення МСЕК йому вперше втрати працездатності, моральна шкода має відшкодовуватися відповідачем. Заподіяна йому моральна шкода полягає у фізичному болю та моральних стражданнях, які він зазнавав внаслідок травми. Він тривалий час знаходився на лікарняному листі. Внаслідок травми він не може переносити фізичні навантаження, став постійно відчувати болі у лівій руці, відчуває постійний дискомфорт. Травма стала однією з основних причин, з яких його перевели на іншу нижчеоплачувану роботу. Відсутність можливості нормально заробляти гроші та втрата здоров'я ввели його у стан депресії та нервозності. Він став менше спілкуватися з близькими та друзями. Зараз він через травму не може нормально займатися домашнім господарством, вимушений звертатися до сторонньої допомоги. Моральну шкоду у зв'язку з травмою на виробництві він оцінює у розмірі 10000 грн. Просить суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди 10000 грн.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовуючи позовні вимоги викладеними в позовній заяві обставинами. Також пояснив, що травма з ним сталася 18.05.2003 року. Первинно МСЕК встановила йому 20% втрати професійної працездатності 17.10.2003 року. 08.06.2007 року йому було встановлено МСЕК 10% втрати професійної працездатності безстроково.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, наполягав на задоволенні позову у повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги викладеними в позовній заяві обставинами.
Представник відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Димитрові Донецької області позовні вимоги не визнала та пояснила, що позивач травму отримав у 2003 році. Вперше йому було встановлено МСЕК втрату працездатності 17.10.2003 року в розмірі 20%, потім відсоток втрати працездатності позивачу було знижено 27.05.2005 року до 15% та 08.06.2007 року йому було встановлено МСЕК 10% втрати працездатності безстроково. Згідно акту Н-1 нещасний випадок стався з позивачем з його вини. Ніяких доказів на підтвердження заподіяної моральної шкоди позивач не надав. Після травми він продовжував працювати. Позивач звернувся до суду з заявою про стягнення моральної шкоди під час дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який зараз не передбачає відшкодування Фондом соціального страхування моральної шкоди потерпілим на виробництві. Тому суд повинен розглядати справу за діючим законодавством на момент розгляду справи. На цей час відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві здійснюється відповідно до норм ЦК України з урахуванням норм КЗпП України. Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи Державного підприємства «Красноармійськвугілля»до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач працював у ВП «Шахта «Стаханова»ДП «Красноармійськвугілля»гірником очисного вибою 5 розряду з 10.06.1997 року по 01.03.2004 року (а.с. 17-26).
18.05.2003 року з позивачем під час виконання ним трудових обов'язків стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого позивачу був встановлений наступний діагноз: травматичний відрив н/ф 5 пальця лівої кисті, що підтверджується актом № 35 від 21.05.2003 р. форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, актом від 21.05.2003 р. форми Н-5 розслідування нещасного випадку на виробництві, епікризом (а.с. 4, 13-16).
Позивач з 19.05.2003 р. по 02.06.2003 р. знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Димитровської ЦМЛ та тривалий час знаходився на лікарняному (а.с. 4-9).
17.10.2003 року позивачу у зв'язку з нещасним випадком на виробництві первинно встановлено МСЕК 20% втрати професійної працездатності. 27.05.2005 року позивачу у зв'язку з нещасним випадком на виробництві встановлена МСЕК 15% втрати професійної працездатності. 08.06.2007 року позивачу у зв'язку з нещасним випадком на виробництві встановлено 10% втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 10-12).
Згідно п.5 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Відповідно до п.15 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам слід мати на увазі, що на правовідносини, які виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом про відшкодування моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню не поширюється, в тому числі й на ті випадки, коли позивач після набрання чинності цим актом ще зазнає моральних чи фізичних страждань від раніше вчинених неправомірних дій. Однак моральна шкода підлягає відшкодуванню, якщо неправомірні дії (бездіяльність) відповідача, що завдають позивачеві моральних або фізичних страждань, почалися до набрання законної сили актом законодавства, яким встановлена відповідальність за заподіяння такої шкоди, і продовжуються після набрання цим актом чинності.
Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України, життя і здоров'я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст.46 Конституції України право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно до ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону праці», відшкодування шкоди, завданої робітнику внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 № 1105-ХIV (далі Закон № 1105-ХIV), що набрав чинності 01.04.2001 року.
По отриманій позивачем 18.05.2003 року травмі йому вперше була встановлена втрата професійної працездатності 17.10.2003 року, тому суд керується законодавством, діючим станом на 2003 рік, тобто на час виникнення спірних правовідносин, бо це регламентовано ст.5 ЦК України, згідно якої акти цивільного законодавства, до яких відноситься Закон № 1105-ХIV, регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ст.ст.13, 21, 28 Закону № 1105-ХIV, діючих у редакції під час виникнення спірних правовідносин, при настанні страхового випадку, а саме: ушкодження здоров'я на виробництві, потерпілий -застрахована особа, має право на різні види відшкодування шкоди, у тому числі і на відшкодування моральної шкоди за наявності факту спричинення цієї шкоди потерпілому.
Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону № 1105-ХIV на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-V, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. У відповідності до ст.25 Закону № 1105-ХIV, фінансування страхових виплат та соціальних послуг, передбачених ст.ст.21, 28 Закону № 1105-ХIV, провадиться Фондом за рахунок його коштів.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин, який суд пов'язує з датою встановлення медико-соціальною комісією втрати позивачем професійної працездатності, діяв встановлений державою спеціальний порядок щодо відшкодування шкоди, завданої здоров'ю потерпілого умовами виробництва, - через відділення Фонду.
Враховуючи надані суду докази, суд вважає, що внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 18.05.2003 року із позивачем, йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з каліцтвом, внаслідок якого йому було встановлено первинно 20% втрати професійної працездатності та на даний час встановлено 10% втрати професійної працездатності безстроково, у душевних стражданнях, пов'язаних з наслідками цього каліцтва, у зміні звичного перебігу життя, зокрема необхідності тривалий час лікуватися, у безповоротності змін у стані здоров'я позивача. Але сума, в яку позивач оцінив заподіяну моральну шкоду і яка за його оцінкою становить 10000 гривень, є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. При визначенні суми відшкодування заподіяної позивачеві моральної шкоди суд враховує наявність встановленої вини позивача у нещасному випадку. З урахуванням вини позивача у нещасному випадку, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачеві заподіяної йому моральної шкоди стягнути з відповідача на користь позивача 4000 гривень.
Крім цього, відповідно до ст.88 ЦПК України, враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в доход держави судовий збір в сумі 8.50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн., оскільки позивач на підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»та положень ч.3 ст.81 ЦПК України звільнений від вказаних витрат при подачі позову до суду.
На підставі ст.ст.43, 46 Конституції України, ст.153 КЗпП України, ст.9 Закону України «Про охорону праці», ст.ст.13, 21, 25, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Димитрові Донецької області про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Димитрові Донецької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 4000 (чотири тисячі) гривень.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Димитрові Донецької області на користь держави судовий збір у сумі 8 грн. 50 коп. та на користь держаного бюджету м. Димитров витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя