28 вересня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Горелкіної Н.А.,
суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,
Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Воловецької ЦРЛ про визнання наказів про звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; за позовом прокурора Воловецького району Закарпатської області в інтересах ОСОБА_3 до Воловецької ЦРЛ про скасування наказу про звільнення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 листопада 2010 року,
У червні 2010 року ОСОБА_3, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що наказом головного лікаря Воловецької ЦРЛ від 19 травня 2010 року № 42-к її звільнено з посади головного бухгалтера Воловецької ЦРЛ на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Даний наказ ОСОБА_3 вважала незаконним, оскільки звільнення було проведено без попереднього погодження з Воловецькою районною організацією профспілки працівників охорони здоров'я, а підстави, зазначені в пп. 1-5 наказу є надуманими й такими, що не відповідають дійсності.
Прокурор Воловецького району Закарпатської області звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_3 до Воловецької ЦРЛ про скасування наказу про звільнення у зв'язку з відсутністю підстав для звільнення.
Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 з посади головного бухгалтера Воловецької ЦРЛ. Визнано незаконними накази головного лікаря Воловецької ЦРЛ від 19 травня 2010 року № 42-к та від 21 травня 2010 року № 42-к. Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного бухгалтера Воловецької ЦРЛ з 19 травня 2010 року. Зобов'язано Воловецьку ЦРЛ внести до трудової книжки ОСОБА_3 запис про анулювання запису про звільнення з роботи. Зобов'язано Воловецьку ЦРЛ нарахувати і виплатити ОСОБА_3 середній заробіток з урахуванням індексу інфляції за весь час вимушеного прогулу за період з 19 травня 2010 року до 14 жовтня 2010 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Позов прокурора Воловецького району Закарпатської області в інтересах ОСОБА_3 задоволено. Скасовано наказ головного лікаря Воловецької ЦРЛ від 19 травня 2010 року № 42-к.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17 листопада 2010 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Додатковим рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 30 березня 2011 року в задоволенні позову прокурора Воловецького району Закарпатської області в інтересах ОСОБА_3 відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 листопада 2010 року скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав
Суд першої інстанції, задовольняючи позови ОСОБА_3 та прокурора, виходив із того, що звільнення було проведено з порушенням вимог трудового законодавства.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення та відмовляючи в позові ОСОБА_3, посилався на те, що звільнення ОСОБА_3 було проведено з дотриманням вимог трудового законодавства, а також з наданням 20 травня 2010 року Воловецькою районною організацією профспілки працівників охорони здоров'я згоди на звільнення.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працювала у Воловецькій ЦРЛ на посаді головного бухгалтера.
Наказом головного лікаря Воловецької ЦРЛ від 19 травня 2010 року № 42-к ОСОБА_3 звільнено з роботи за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з таких підстав: у зв'язку зі зловживанням службовим становищем (безпідставне отримання 50% надбавки до основного окладу за напруженість в роботі у 2007 році без особистої заяви та наказу головного лікаря, отримання санаторно-курортної путівки позачергово без згоди голови профкому ЦРЛ, неузгоджене і безпідставне зняття 60% надбавки з лікаря-інфекціоніста кабінету «Довіра» Клочко А.В.); безвідповідальне ставлення до роботи (оформлення відпустки в період здачі річних звітів, в період усунення недоліків бухгалтерії в ході перевірки КРУ, безконтрольність за роботою працівників бухгалтерії); ігнорування співпраці з головним лікарем (оформлення відпустки в період відпустки головного лікаря - 2009 року, закупівля меблів, кондиціонера в кабінет головного бухгалтера без згоди головного лікаря); невідповідність освіти займаній посаді (освіта - книгознавець); отримання двох доган протягом поточного року і відмова від підпису під цими доганами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також, зокрема, у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника бо уповноваженого ним органу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосереднього обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я. (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
Разом з тим, наведені в наказі від 19 травня 2010 року № 42-к мотиви звільнення, а саме: зловживання службовим становищем, безвідповідальне ставлення до роботи, ігнорування співпраці з головним лікарем, невідповідність освіти займаній посаді, отримання двох доган протягом поточного року і відмова від підпису під цими доганами не можна розцінювати як підстави для звільнення у зв'язку з втратою довір'я.
Разом з тим відповідачем не доведено наявність у діяннях позивачки конкретних порушень та наявність її вини в цих порушеннях. Такими можуть бути порушення порядку прийняття і відпуску грошових і товарних цінностей, недодержання правил їх схову, неповідомлення відповідним посадовим особам (власнику чи уповноваженому ним органу) про обставини, що перешкоджають збереженню грошових і матеріальних цінностей.
Апеляційний суд цього до уваги не взяв та ухвалив рішення, яке не можна вважати законним і обґрунтованим.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 листопада 2010 року скасувати.
Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2010 року - залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.А. Горелкіна
Судді: Є.П. Євграфова
В.І. Журавель
Ю.Г. Іваненко
О.М. Ситнік