19 жовтня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Сімоненко В.М.,
суддів: Гончара В.П., Карпенко С.О.,
Олійник А.С., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення з житлового будинку за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 4 листопада 2010 року та рішення апеляційного суду м.Києва від 22 грудня 2010 року,
У липні 2010 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, із врахуванням уточнених позовних вимог просила виселити відповідачів із будинку АДРЕСА_1, який належить їй на праві приватної власності.
Позов обґрунтовано тим, що з 1 квітня 2004 року вона є власником будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 Відповідачі проживають та зареєстровані у будинку як члени сім'ї її брата (дружина та син), після смерті якого у грудні 2004 року залишати будинок відмовляються, чим порушують її право як нового власника щодо володіння, користування та розпорядження будинком.
Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 4 листопада 2010 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5 з будинку АДРЕСА_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 листопада 2004 року. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Рішенням апеляційного суду м.Києва від 22 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення солідарно судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 з кожного по 4 грн. 25 коп. судового збору та по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Виключено з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції абзаци з 7 по 12 третьої сторінки рішення, а також посилання суду на ч.3 ст.116 ЖК Української РСР як правову підставу для задоволення позову.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять скасувати судові рішення у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 1 квітня 2004 року П'ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_6
Згідно із технічним паспортом на зазначений будинок, він складається із чотирьох житлових кімнат: двох суміжних кімнат площею 7,7 та 6,1 кв.м., а також двох суміжних кімнат площею 16,1 та 12,0 кв.м.
Відповідач ОСОБА_4 була зареєстрована у спірному будинку за згодою батьків свого чоловіка ОСОБА_8 у 1989 році, а їх син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, - у 1991 році.
Відповідно до свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_8, який був рідним братом позивача ОСОБА_3 та чоловіком відповідача ОСОБА_4 і батьком відповідача ОСОБА_5
Після смерті власника будинку ОСОБА_6 та його сина ОСОБА_8, відповідачі проживають у кімнатах площею 16,1 та 12,0 кв.м.
Задовольняючи позов про виселення із будинку, суди виходили з факту порушення права власності ОСОБА_3 та припиненням права відповідачів на користування спірним будинком.
Такий висновок є правомірним та грунтується на законі.
Так, згідно з положеннями ст. 319 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, зокрема, шляхом усунення перешкод у здійсненні користування майном особами, у яких відпали законні підстави для такого користування.
Частина 4 статті 156 ЖК України передбачає збереження права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника.
Таким чином, виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на будинок, а відтак - припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування ним.
Оскільки новим власником будинку є ОСОБА_3, а відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не є членами її сім'ї, то ухвалені у справі рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відповідно до ч.1 ст.337 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 4 листопада 2010 року та рішення апеляційного суду м.Києва від 22 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: В.М. Сімоненко
Судді: В.П. Гончар
С.О. Карпенко
А.С. Олійник
О.В. Ступак