Справа: № 2-а-933/10 Головуючий у 1-й інстанції: Калашник В.П.
Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
"13" жовтня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Безименної Н.В., Бєлової Л.В.
при секретарі: Козловій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30.12.2010 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
12.07.2010 ОСОБА_2 звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах, скасувати протокол № 126 від 08.12.2009.
Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30.12.2010 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач починаючи з 02.08.1977 по 29.07.2001 працювала на посаді оператора прецизійної фотолітографії на Смілянському РПЗ «Оризон», який в подальшому реорганізований в «Оризон-мед»ПО «Оризон»м. Сміла.
За призначенням пенсії звернулася до відповідача.
Рішенням відповідача в призначенні їй пенсії було відмовлено з тих підстав, що факт наявності на підприємстві виробництва по переробці напівпровідникових матеріалів не доведено.
Колегія суддів проаналізувавши норми чинного законодавства та обставини справи погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позову та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно «Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого постановою № 10 КМУ СРСР від 26.01.1991, посада оператора прецизійної фотолітографії віднесена до ХVІ розділу «Виробництво виробів електронної техніки і радіоапаратури» 4 підрозділу «переробка напівпровідникових матеріалів»код професії 2170600 а-15916.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Постанови кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 63, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній -довідки архівної установи.
Частиною 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до санітарної характеристики робочих місць ділянки презиційної фотолітографії цеху № 280 Радіоприладного заводу «Оризон», наданої санітарно-епідеміологічною станцією ДЗ «СМЧС-14» 21.07.2009, професія «Оператор прецизійної фотолітографії»включена до «Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»ХVІ розділу «Виробництво виробів електронної техніки і радіоапаратури»4 підрозділу «переробка напівпровідникових матеріалів».
В силу вищевказаних норм рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах є таким, що суперечить нормам чинного законодавства, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, скасувати протокол № 126 П/в 706.
Однак, зважаючи на ту обставину, що позов було подано 12.07.2010, жодних уточнень, доповнень або змін до нього не надходило, суд першої інстанції повинен був прийти до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з 12.07.2009 по 30.12.2010, оскільки у відповідності до ст. 99 КАС України (в редакції чинній на момент подання позивачем позовної заяви) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до суду, тобто в річний термін.
Отже, позивач має право на перерахунок з 12.07.2009, оскільки з даним позовом вона звернулась 12.07.2010.
Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 1000, 00 грн. та 3,40 грн. судового збору.
Постановою КМУ від 27 квітня 2006 р. N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» встановлені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ.
Витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень: якщо компенсація сплачується суб'єктом владних повноважень встановлений граничний розмір, а саме, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави встановлений граничний розмір, а саме, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Тобто, в будь -якому випадку, позивач повинен навести чіткий обрахунок понесених витрат на правову допомогу відповідно до вимог вищевказаної постанови.
Крім того, відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 №7-93 Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації звільняються від сплати державного мита.
Також, колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання нечинним протоколу № 126 П/в 706 від 08.12.2009 з наступних підстав.
Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАСУ необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Вищевказаний протокол лише фіксує обставини, та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій.
Отже, протокол не породжує певних правових наслідків, висновки протоколу не мають обов'язкового характеру для позивача, в зв'язку з чим відсутнє порушення його прав.
Якщо виходити з системного аналізу норм чинного законодавства, то такі протоколи не можна визначити як документи, які містять норми права загальної або індивідуальної дії. Вони не можуть створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не мають обов'язкового характеру для суб'єкта по відношенню, до якого вони винесенні.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення без додержання норм матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області -задовольнити частково.
Постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30.12.2010 скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах -задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області в частині відмови нарахувати та виплатити пенсію за віком ОСОБА_2 - протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_2 на пільгових умовах відповідно до посади оператора прецизійної фотолітографії, код професії 2170600 а-15916, згідно 4 підрозділу «переробка напівпровідникових матеріалів»ХVІ розділу “Виробництво виробів електронної техніки і радіоапаратури»«Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»з 12.07.2009 по 30.12.2010.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: Л.В. Бєлова
Н.В. Безименна