Харківський окружний адміністративний суд
27 жовтня 2011 р. справа № 2а-11657/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Островської М.О.,
за участі сторін:
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача - Липитинської О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова, від 30 серпня 2010 року №0002471720/0.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки від 27.08.2010 року №НОМЕР_2, з посиланням на який було винесено спірне податкове повідомлення-рішення, є помилковими. За твердженням позивача судження податкового органу про вчинення ФО підприємцем ОСОБА_4 в названому акті порушень п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", невірне обрахування суми податку на додану вартість за взаємовідносинами з ДП "Секунда" Концерну "Право-медіа-холдінг" (ЄДРПОУ 30752705) є хибним, а тому підстави для виключення зі складу податкового кредиту сплачених вказаному контрагенту сум ПДВ відсутні. В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи і вимоги поданого позову, просили суд постановити рішення про задоволення позову.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Харкова, з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за викладені в акті від 27.08.2010 року №НОМЕР_2 порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ФО-П ОСОБА_4 правомірно притягнутий до відповідальності у вигляді донарахування податку на додану вартість та накладання штрафних санкцій. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просив постановити рішення про відмову в позові.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини зазначає наступне.
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, пройшов процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_3, набув правового статусу фізичної особи-підприємця, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним кодом1795702084, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 17.08.2010 року була проведена невиїзна документальна перевірка ФО-П ОСОБА_4 (ідентифікаційний код -НОМЕР_1) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ДП "Секунда" Концерну "Право-медіа-холдінг" ( ЄДРПОУ 30752705), за результатами якої відповідачем був складений акт від 17.08.2010 року №НОМЕР_2.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2010 року №0002471720/0, про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 26739,06 грн. (основний платіж -17826,04 грн.; штраф -8913,02 грн.), відповідність якого закону і є предметом даної адміністративної справи.
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті від 17.08.2010 року №НОМЕР_2 висновки ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова про порушення ФО-П ОСОБА_4 вимог п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: неправомірне включення до складу податкового кредиту з ПДВ сум податку, що були сплачені на користь контрагенту в ціні придбаної послуги, так як задекларовані контрагентом податкові зобов'язання з ПДВ не збігаються з сумою задекларованою ФО-П ОСОБА_4 податкового кредиту з ПДВ.
Судом встановлено, що відповідно до інформації отриманої з "Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлено розбіжність по 5 додатку декларації по ПДВ. В зв'язку з чим відповідач до ДПІ у Київському районі м. Харкова направив запит з питань підтвердження задекларованих позивачем показників. Податковий орган повідомив, що встановити правомірність формування податкового кредиту з урахуванням сум розбіжностей по ПДВ не вбачається можливим, в зв'язку з неможливістю її проведення з причини не знаходження вказаного контрагента за місцем реєстрації.
Перевіряючи вказаний висновок відповідача і винесений на його підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 10 січня 2006 року між позивачем, ФО-П ОСОБА_4 та ДП "Секунда" Концерну "Право-медіа-холдінг" (ЄДРПОУ 30752705) укладений договір, предметом якого є надання рекламних послуг. За результатами виконання робіт по договору сторонами підписані акти здачі -приймання виконаних робіт (послуг) та виписані податкові накладні, а саме: від 25.01.2008 року №176 на загальну суму 7966,80 грн., від 31.08.2008 року №228 на загальну суму 7468,88 грн., від 29.02.2008 року №460 на загальну суму 2688,79 грн., від 07.03.2008 року №518 на загальну суму 3684,65 грн., від 13.03.2008 року №553 на загальну суму 2390,04 грн., від 17.03.2008 року №578 на загальну суму 1294,61 грн., від 31.03.2008 року №709 на загальну суму 1439,77 грн., від 13.065.2008 року №997 на загальну суму 1394,20 грн., від 04.06.2008 року №1172 на загальну суму 7269,71 грн., від 23.06.2008 року №1291 на загальну суму 2489,63грн., від 27.06.2008 року №1339 на загальну суму 1185,06 грн., від 08.07.2008 року №1421 на загальну суму 7468,88 грн., від 11.07.2008 року №1448 на загальну суму 5775,94 грн., від 18.07.2008 року №1501 на загальну суму 1941,91 грн., від 25.07.2008 року №1552 на загальну суму 4481,33 грн., від 07.08.2008 року №1661 на загальну суму 4979,26 грн., від 21.08.2008 року №1778 на загальну суму 14937,76 грн. , від 29.08.2008 року №1827 на загальну суму 4127,15 грн. від 11.09.2008 року №1950 на загальну суму 11950,21 грн., від 19.09.2008 року №2014 на загальну суму 6970,96 грн., від 02.10.2008 року №2124 на загальну суму 6970,96 грн., від 20.10.2008 року №2247 на загальну суму 12946,06 грн., від 31.10.2008 року №2339 на загальну суму 1593,36 грн., від 06.11.2008 року №2378 на загальну суму 40829,88 грн., від 14.11.2008 року №2465 на загальну суму 8962,66 грн., від 28.11.2008 року №2552 на загальну суму 1095,43 грн., від 03.12.2008 року №2596 на загальну суму 298,75 грн., від 05.12.2008 року №2626 на загальну суму 1892,11 грн., від 12.12.2008 року №2678 на загальну суму 1991,70грн., від 18.12.2008 року №2704 на загальну суму 4361,82 грн., від 19.12.2008 року №2719 на загальну суму 5477,18 грн., від 26.12.2008 року №2760 на загальну суму 4879,67 грн., від 30.12.2008 року №2768 на загальну суму 5503,57 грн.
Суд зазначає, що податкові накладні, які має позивач, містять всі необхідні реквізити та оформлені належним чином відповідно до вимог п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та наказу ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку її заповнення".
Сплата повної вартості згідно вищевказаного договору підтверджується платіжними дорученнями з призначенням платежу за рекламні послуги згідно з договору 8-06/КЛ від 10.01.2006р. (№ 3 від 31.01.2008р. на суму 7500,00 грн., № 1 від 25.01.2008р. на суму 8000,00 грн., № 5 від 29.02.2008р. на суму 2700,00 грн. № 7 від 07.03.2008р. на суму 3700, 00 грн., № 8 від 13.03.2008р. на суму 2400,00 грн., № 10 від 17.03.2008р. на суму 1300,00 грн. № 15 від 13.05.2008р. на суму 1400,00 грн., № 17 від 04.06.2008р. на суму 7300,00 грн., № 18 від 23.06.2008р. на суму 2500,00 грн., № 19 від 27.06.2008р. на суму 1190,00 грн., 21 від 08.07.2008р. на суму 7500,00 грн., № 22 від 11.07.2008р. на суму 5800,00 грн., № 23 від 18.07.2008р. на суму 1950,00 грн., № 25 від 25.07.2008р. на суму 4500,00 грн., № 30 від 07.08.2008р. на суму 5000,00 грн., № 32 від 21.08.2008р. на суму 15000,00 грн., № 36 від 10.09.2008р. на суму 12000,00 грн. № 39 від 02.10.2008р. на суму 7000,00 грн., № 40 від 17.10.2008р. на суму 13000,00 грн., № 41 від 31.10.2008р. на суму 1600,00 грн., № 42 від 06.11.2008р. на суму 41000,00 грн., № 45 від 14.11.2008р. на суму 9000,00 грн., № 46 від 28.11.2008р. на суму 1100,00 грн., № 47 від 03.12.2008р. на суму 300,00 грн., № 49 від 05.12.2008р. на суму 1900,00 грн., № 51 від 12.12.2008р. на суму 2000,00 грн., № 54 від 19.12.2008р. на суму 5500,00 грн., № 56 від 26.12.2008р. на суму 4900,00 грн.
Згідно ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку.
Чинним законодавством України не передбачена відповідальність за зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів.
Положеннями пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлюється, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Згідно з пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" -податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Підпункт 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з приписами ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до норм Закону України "Про систему оподаткування" за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (ст. 9) та не визначено права (ст. 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину.
Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник.
Виходячи з вищевикладеного, позивач у відповідності до п.п.7.4.1,п.п.7.4.5 п.7.2.ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", правомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ. Отже, вимоги позивача правомірні та обґрунтовані.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Закону України "Про податок на додану вартість", відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії.
Відповідно до п.п.7.4.1., п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуги), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги ), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст..8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв язку з: придбанням або виготовлення товарів (у том числі при їх імпорті) та послугах з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбання (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у том числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у том числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги ) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування зі ст.3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст.5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги ), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
При цьому, в силу застереження згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" єдиною підставою для не включення суми податку до складу податкового кредиту є не підтвердження оплаченого (нарахованого) податку податковими накладними чи митними деклараціями, тобто фізична відсутність податкової накладної чи митної декларації.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд дійшов висновку, що наявними у справі документами доведено як фактичне виконання господарських операцій за правочином між позивачем та вищевказаним контрагентом, так і понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах.
За таких підстав судження ДПІ про порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" слід визнати не обґрунтованим.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає не доведеними відповідачем, належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення -рішення та наявними правовими підставами для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова від 30.08.2010 року №0002471720/0.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова в повному обсязі виготовлена 31 жовтня 2011 року.
Суддя Котеньов О.Г.