Харківський окружний адміністративний суд
20 жовтня 2011 р. Справа № 2-а- 11049/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Котеньова О.Г.,
при секретарі судового засідання - Підгорному М.І.,
за участю сторін:
представника позивача - Тетеріної І.В.,
представник відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований "Проектно-будівельний Монтажний поїзд-753" до Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований "Проектно -будівельний монтажний поїзд-753", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області №0000082310 від 28.03.2011 року, №0000092310 від 28.03.2011року, якими встановлено обов'язок зі сплати податку на додану вартість у розмірі 134681,25 грн. та податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4567,50 грн.; визнати дії податкового органу неправомірними щодо проведення планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований "Проектно-будівельний монтажний поїзд-753" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.09.2009 року по 31.12.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 14.09.2009 року по 31.12.2010 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відображені в акті перевірки від 14.03.2011 року №335/23-0-33/36000108 висновки податкового органу про вчинення ТОВ "Спеціалізований «Проектно -будівельний монтажний поїзд - 753" порушень податкового законодавства, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання є помилковими. На думку позивача у спірних правовідносинах подакові зобов'язання за взаємовідносинами з ПП "Співдружність-Кентавр" (код 35819313) обчислені правильно. Господарські операції з контрагентом мали реальний характер, первинні документи оформлені належним чином, а висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення адміністративного позову.
Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.
Позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2011 року №0000082310, №0000092310, прийнятих Нововодолазькою міжрайонною Державною податковою інспекцією Харківської області підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області з 14 лютого по 04 березня 2011року було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований "Проектно-будівельний монтажний поїзд -753" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.09.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 14.09.2009 року по 31.12.2010 року.
За результатами вказаної перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.03.2011 року №0000082310, №0000092310 якими повідомлялося про встановлення порушень п. 4.1, п.п. 4.5.1. п. 4.5. ст. 4, п.п. 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та нь п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3., п.п. 5.6.1. п. 5.6. ст. 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємства".
Фактичною підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області від 28.03.2011 року №0000082310 та від 28.03.2011 року №0000092310 слугувала відсутність на момент перевірки первинних документів по ПП "Співдружність-Кентавр" (35819313) та заниження суми податкових зобов'язань по Фінансово-будівельній корпорації "ФСК" (код 30142442) за рахунок зміни обсягів, яке не підтверджено розрахунками коригувань податкових зобов'язань.
Судом встановлено, що в ході планової перевірки від податкового органу на адресу позивача був направлений запит від 22.02.2011року №736/10/23-0-36, на який позивачем надано відповідь з повідомленням про зіпсування первинно-бухгалтерської документації по ПП "Співдружність -Кентавр". З матеріалів справи вбачається, що причиною зіпсування документації слугував прорив центрального опалення в результаті чого відбулося затоплення, що підтверджується актом обстеження Комунального підприємства "Жилкомсервіс", Червонозаводського району від 27.12.2010 року та актом у складі комісії директора, головного бухгалтера та секретаря-референта ТОВ "Спеціалізований "Проектно-будівельний монтажний поїзд -753" від 27.12.2010 року.
Позивач, згідно листа від 25 березня 2011 року звернувся до ПП "Співдружність - Кентавр" щодо надання первинно-бухгалтерських документів. Запитувані документи ПП "Співдружність-Кентавр" направив позивачу 29.03.2011року. В зв'язку з чим, позивач 30.03.2011року направив до податкового органу скаргу на податкові повідомлення-рішення із завіреними копіями первинно-бухгалтерської документації.
В судовому засіданні представником відповідача було повідомлено про те, що на момент здійснення перевірки та прийняття спірного рішення у податкового органу не було жодних первинних документів по ПП "Співдружність - Кентавр". В зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що рішення було прийнято передчасно.
Враховуючи положення п. 77.6 ст. 77 Податкового кодексу України, а також інші джерела Податкового кодексу України суд зазначає, що рішення про проведення документальної виїзної планової перевірки платника податків може бути прийнято податковим органом лише в тому разі коли у податкового органу наявні в розпорядженні документи, які передбачені п.п. 75.1.2 та п. 83.1 Податкового кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відомості первинних документів є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірної документальної планової перевірки не досліджувались.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах відповідач без дослідження жодних первинних документів по ПП "Співдружність -Кентавр", зробив висновок про відсутність в діяльності платника податків об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, що суперечить закону.
При цьому суд зазначає, що можливість перенесення строків проведення планової виїзної перевірки вказується у ч.3 п.44.5 ст. 44 Податкового кодексу України та в п.1.10 Методичних рекомендацій ( Наказ ДПА України №355 від 27.05.2008року). Так, згідно з ч.3 п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України у разі неможливості проведення перевірки платника податків, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків. Суд приходить до висновку, що Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області не вживалось жодних дій щодо дослідження первинних документів підприємства.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач не забезпечив дотримання порядку дій, котрий визначений Податковим кодексом України та Методичними рекомендаціями, оскільки відповідні докази дотримання процедури реалізації владної управлінської функції контролю до суду Нововодолазькою міжрайонною ДПІ Харківської області не подані.
З наданих позивачем до суду документів, які долучені до матеріалів справи, судом встановлено, що між позивачем та ПП "Співдружність-Кентавр" укладений договір на виконання робіт від 29.01.2010 року №8.5, згідно умов якого ПП "Співдружність-Кентавр" зобов'язується на власний ризик, своїми силами і засобами, за завданням Замовника і за його рахунок, виконати роботи з технічного оснащення станції метрополітену "Холодна Гора" мікропроцесорними системами керування рухом поїздів (2-й етап) Харківського метрополітену, а Замовник зобов'язується прийняти проведені Виконавцем роботи і оплатити їх.
На виконання вищевказаних умов договору ПП "Співдружність - Кентавр" виконало роботи, про що свідчать податкові накладні № 1326 від 12.05.2010 на суму 9047,21 грн; № 471 від 17.02.10р. на суму 468 718,50 грн., № 472 від 17.02.10р. на суму 187416,00 грн., № 473 від 17.02.10р. на суму 97150,08 грн., № 1327 від 12.05.10р. на суму 102779,68 грн., № 1381 від 18.05.10р. на суму 339783,82 грн., № 1326 від 12.05.10 р. на суму 54283,25 грн., № 1328 від 12.05.10р. на суму 42507,60 грн., № 300612 від 30.06.10р. на суму 25784,24 грн., № 280710 від 28.07.10р. на суму 20883,10 грн.
Крім того виконання умов договору підтверджується актами виконаних робіт, що знаходяться в матеріалах справи. Розрахунки між суб'єктами господарювання проведені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку.
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Як встановлено судом вище, на кожне виконання робіт у момент виникнення податкових зобов'язань податкові накладні були виписані.
Що стосується порушення п.п.4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", які вказані в акті перевірки та в спірному податковому повідомленні-рішення суд зазначає наступне.
Згідно з п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Відповідно до п.п. 4.5.1 цього пункту якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).
Судом встановлено, що укладений між позивачем та ПП "Співдружність-Кентавр" договір на виконання робіт від 29.01.2010 року №8.5 фактично був направлений на виконання умов договору субпідряду на виконання робіт №8.3 від 29.01.2010року, укладеного між Фінансово-будівельною корпорацією "ФСК" та ТОВ "Спеціалізований "Проектно - будівельний монтажний поїзд -753. Предметом вказаного договору є виконання робіт з технічного оснащення станції оснащення станції метрополітену "Холодна Гора" мікропроцесорними системами керування рухом поїздів (2-й етап) Харківського метрополітену, а Підрядник зобов'язується прийняти проведені Субпідрядником роботи і оплатити їх. З матеріалів справи вбачається, нарахування податкових зобов'язань позивачем здійснювалося внаслідок виконання об'єму робіт за договором №8.3 від 29.01.2010 року, в зв'язку з чим коригування податкових зобов'язань відбувалося внаслідок зміни об'єму робіт, згідно розрахунку коригувань кількісних та вартісних показників від 30.09.2010 року до податкової накладної від 30.06.2010 року №11 , від 28.07.2010 року №15.
Суд зазначає, що до матеріалів справи були надані докази виконання вказаного договору, а саме: акти виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення, підтверджуючі сплату за виконані субпідрядні роботи. Оформлені первинні документи по укладеному договору між позивачем та Фінансово-будівельною корпорацією "ФСК" своїми ознаками відповідають визначенню первинних документів, наведеному у ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.
Отже, встановлене податковим органом порушення Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємства" є неправомірним. Так, відповідно до п.5.2.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороню праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. В частині 4 п.5.3.9. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вказано, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.
Так, проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні", суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.
За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України.
Проаналізувавши положення перелічених актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.
Розглядаючи справу, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).
З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.
Відтак, з 01.01.2010 року повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.
Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом -Постанова Пленуму ВСУ №9).
Так, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.
Оглянувши витребувані у позивача копії правочинів і первинних документів, суд відмічає, що судження суб'єкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість не підтверджується матеріалами справи.
Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку зазначена відповідна сторона не надала належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог про визнання дій податкового органу неправомірними, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових перевірок. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Судом встановлено, що планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований «Проектно-будівельний монтажний поїзд - 753", з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.09.2009р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 14.09.2009р. по 31.12.2010р. було здійснено відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, з наявністю повідомлення про проведення планової перевірки, яке було вручено 03.02.2011р. уповноваженій особі позивача, що підтверджується розпискою та з наявністю направлення №49 від 14.02.2011 року, виданого Нововдолазькою міжрайонною ДПІ Харківської області, яке також було вручено платнику податків.
Отже, податковий орган діяв у межах та у спосіб, повноважень, передбачених п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, а тому адміністративний позов в частині визнання неправомірними дій податкового органу щодо проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.09.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 14.09.2009 року по 31.12.2010 року задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.155, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований "Проектно-будівельний Монтажний поїзд-753" до Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області від 28.03.2011 року № 0000082310 та від 28.03.2011 року № 0000092310.
В іншій частині позовних вимог- відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова в повному обсязі виготовлена 25 жовтня 2011 року.
Суддя Котеньов О.Г.