Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
04 серпня 2011 р. № 2-а- 8922/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко О.В. при секретарі судового засідання Кузьменко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія"
до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова
про оскарження дій ,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова (надалі відповідач), в якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення відповідача № 555 від 06.07.2011 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 1.007,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.07.2011 року позивачем було отримане рішення № 555 від 06.07.2011 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками єдиного внеску. На думку позивача, дане рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки було винесено з порушенням положень ч.ч. 4, 10 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: без погодження із центральним органом виконавчої влади, а також невірно облікований період за який має нараховуватись штрафні санкції та пеня, з огляду на що оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений судом належним чином, надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу за відсутністю уповноваженого представника позивача.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений судом належним чином, надав суду заяву, в якій просив суд розглядати справу за відсутністю представника управління. У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування було несвоєчасно оплачено страхові внески, у зв'язку з чим управління мало всі підстави для винесення даного рішення.
Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норм процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів:
Матеріалами справи підтверджено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія", як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування обліковується в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова.
Згідно з ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6); подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики (п.4 ч.2 ст.6).
Частиною 5 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.
Згідно з ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом (абз.1 ч.8 ст.9); при цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому, фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань (абз.2 ч.8 ст.9); базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік (абз.3 ч.8 ст.9).
Аналізуючи приписи даної норми, суд доходить висновку, що за загальним правилом суми єдиного внеску повинні сплачуватись платником не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду, а в разі, коли до настання зазначеної дати відбувається виплата заробітної плати, то одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення).
Як з'ясовано судом, відповідач обов'язку по своєчасній сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування не виконав, що підтверджується наявною у справі карткою особового рахунку.
Міра юридичної відповідальності за вчинення названого діяння встановлена п.2 ч.11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і полягає у застосуванні територіальним органом Пенсійного фонду до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Окрім того, за правилом ч.10 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Розглядаючи справу, суд бере до уваги приписи Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджено Постановою Правління ПФУ від 27.09.2010р. №21-5, зареєстровано в міністерстві юстиції України 27.10.2010р. за №994/18289; далі за текстом -Інструкція №21-5)
Згідно з п.7.1 Інструкції №21-5 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до платників, на яких згідно з Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Підпунктом 7.2.2 Інструкції №21-5 визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.
Стосовно посилань позивача на необхідність погодження рішення посадової особи УПФУ про нарахування пені та застосування штрафів із центральним органом виконавчої влади суд зазначає таке.
Частиною 14 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
З системного аналізу положень цього законодавчого акту випливає, що обов'язок погодження з центральним органом виконавчої влади стосується не отримання дозволу чи погодження на реалізацію волевиявлення територіального органу ПФУ по винесенню рішення, а саме порядку винесення такого рішення, що і затверджений Інструкцією №21-5, котра погоджена Міністром праці та соціальної політики України.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає відсутність фактичних даних, які б засвідчували невідповідність спірного рішення вимогам ч.3 ст.2 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
В ході розгляду справи судом не встановлено факту порушення спірним рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.
За таких обставин, заявлений позов належить залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова - відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
< Текст > < Сума задоволення > < Текст >
Суддя О.В. Панченко