Справа № 2-а/1970/1703/11
"14" липня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мандзія О.П.
при секретарі Бойко Н.Б.
за участю:
представника позивача Франчук М.М.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів на суму 5634,45 грн., -
Тернопільський міськрайонний центр зайнятості -робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, надалі позивач, звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів на суму 5634,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як застрахована особа, в порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» своєчасно не подавала відомості про обставини, що впливають на умови надання соціальних послуг, внаслідок чого незаконно отримала соціальні послуги на суму 5634,45 грн.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, пояснивши, що 07.05.2009 року до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості поступила заява ОСОБА_2 за сприянням у працевлаштуванні в якій вказала, що не є найманим працівником та не укладала договору цивільно-правового характеру. Однак, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, ОСОБА_2 одночасно брала участь в оплачуваних громадських роботах та отримувала дохід у Тернопільському обласному еколого-натуралістичному центрі учнівської молоді, про що не повідомила Тернопільський МРЦЗ, внаслідок чого їй було безпідставно надано соціальні послуги на суму 5634,45 гривень.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що грошові кошти отримала за виконані громадські роботи, які були здійснені вчасно, якісно та без зауважень. Вказала, що позивач фактично вимагає стягнути отриману заробітну плату, а не надані соціальні послуги.
Заслухавши в судовому засіданні представника позивача та відповідача оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, судом встановлені наступні обставини.
Страхування громадян на випадок безробіття є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування і здійснюється на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(далі - Закон) Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України в особі виконавчих дирекцій Фонду, функції яких згідно ст. 12 Закону України виконують органи державної служби зайнятості.
7 травня 2009 року відповідач звернулася до Тернопільського МРЦЗ із заявою про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю.
Наказом Тернопільського МРЦЗ №НТ090514 від 14.05.2009 року ОСОБА_2 надано статус безробітної, як застрахованій особі, яка має право на матеріальні виплати з урахуванням страхового стажу (відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"), та призначено допомогу по безробіттю.
Згідно Наказу Тернопільського МРЦЗ №НТ091130 від 30.11.2009 ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку із закінченням строку виплати.
Так, як відповідач отримала статус безробітного, вона мала право брати учать в громадських роботах, яким і скористалась згідно п.2 Порядку використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та здійснення контролю під час організації оплачуваних громадських робіт для безробітних, затвердженого Постановою Правління Фонду від 16.10.2008 року № 69.
У період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_2 брала участь у оплачуваних громадських роботах по догляду за особами похилого віку і виконувала роботу патронажної молодшої сестри на підставі укладеним трудових договорів між нею та Тернопільською міською організацією Товариство Червоного Хреста, одержуючи заробітну плату за фактично виконану роботу на суму 5634,45 грн., зокрема:
- по договору від 11.01.2010 року №06-10Ф за період з 18.01.2010 по 12.02.2010 на суму 1216,54 грн.;
- по договору від 16.02.2010 року №31-10Ф за період з 16.02.2010 по 25.03.2010 на суму 1503,19 грн.;
- по договору від 01.04.2010 року №73-10Ф за період з 01.04.2010 по 06.05.2010 на суму 137,62 грн.;
- по договору від 11.05.2010 року №128-10Ф за період з 11.05.2010 по 14.06.2010 на суму 1561,10 грн.
На підставі договорів про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт № 06-10 Ф, № 31-10 Ф, № 73-10 Ф, № 128-10 Ф (а.с. 17-20), Тернопільський МРЦЗ перераховував кошти Тернопільській міській організації Товариство Червоного Хреста за організацію оплачуваних громадських робіт працівникам, направлених Центром зайнятості.
Відповідно до наказу Тернопільського МРЦЗ 22 червня 2010 року №НТ100622 ОСОБА_2 знято з обліку у зв'язку з поданням безробітним письмової заяви про відмову від послуг.
22.12.2010 Тернопільським міськрайонним центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідача. За результатами звірки складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, яким встановлено, що ОСОБА_2 працювала на підставі цивільно-правового договору у Тернопільському обласному еколого-натуралістичному центрі учнівської молоді у період опалювального сезону 2008-2009 років та 2009-2010 років, зокрема: призначена на посаду оператора газової котельні на період з 14.10.2009 року до 31 березня 2010 року (наказ від 14.10.2009 року №27), даний строковий договір продовжений до 12 квітня 2010 року на підставі наказу від 31.03.2010 року. Відповідач звільнена з посади оператора газової котельні з 12.04.2010 року (наказ від 12.04.2010 року) (а.с. 23-26).
13.05.2011 року Тернопільським міськрайонним центром зайнятості видано наказ №50-«Д» про повернення коштів на організацію оплачуваних громадських робіт.
Зважаючи на викладене 31.05.2011 Тернопільським МРЦЗ на адресу відповідача рекомендованим листом, направлено претензію про повернення одержаних коштів в сумі 5634,45 грн. Однак відповідь на претензію позивачем не отримано, вартість наданих соціальних послуг відповідач добровільно не повернула.
Оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Судом встановлено, що відповідач перебуваючи на обліку в Тернопільському МРЦЗ, брала участь у оплачуваних громадських роботах на підставі укладених трудових договорів з Тернопільською міською організацією Товариство Червоного Хреста у період з 18.01.2010 по 12.02.2010, 16.02.2010 по 25.03.2010, 01.04.2010 по 06.05.2010, 11.05.2010 по 14.06.2010 (а.с. 13-16) та одночасно працювала на підставі цивільно-правового договору у Тернопільському обласному еколого-натуралістичному центрі учнівської молоді з 14.10.2009 року до з 12.04.2010 року.
За таких обставин суд погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем своїх обов'язків в частині повідомлення позивача про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.
Однак, погоджуючись з вказаними обставинами, суд відмовляє у задоволені вимоги про стягнення з відповідача суми вартості отриманих соціальних послуг виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є:
- професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях;
- профорієнтація;
- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.
Відповідно до приписів пункту 9 "Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №839 від 10.09.2008р., оплачувані громадські роботи організовуються роботодавцями незалежно від форми власності на договірній основі.
З особами, зайнятими на оплачуваних громадських роботах, роботодавці відповідно до законодавства про працю укладають у письмовій формі строкові трудові договори (п.10 Порядку).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24.03.1995 року, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Положеннями пункту 16 "Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт" передбачено, що оплата праці осіб, зайнятих на громадських роботах, здійснюється за фактично виконану роботу за розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами відповідно до законодавства і не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач брала участь в оплачуваних громадських роботах, на підставі укладених з Тернопільською міською організацією Червоного Хреста трудових договорів (а.с. 13-16), тобто отримувала заробітну плату за фактично виконану відповідно до трудового договору роботу.
Факт виконання відповідачем громадських робіт та отримання заробітної плати за виконані роботи у період з січня по червень 2010 року, підтверджується наявними в матеріалах справи актами, складеними Тернопільською міською організацією Товариство Червоного Хреста про фактичне виконання робіт (а.с. 59-60, 64-65, 69-70, 74-75) та довідкою про розмір отриманої заробітної плати (а.с. 55)
Частиною 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Слід мати на увазі, що участь в оплачуваних громадських роботах суттєво відрізняється від інших видів соціальних послуг, коли особа отримує певні блага не надаючи нічого взамін (перепідготовка, оплата вартості навчання), оскільки в цьому разі безробітна особа отримує заробітну плату за використання її праці.
Таким чином, заявляючи даний позов, позивач фактично вимагає стягнути з особи заробітну плату, отриману нею на підставі трудової угоди за фактично виконану роботу, що є неприпустимим.
Крім того, відповідно до ст. 21 Закону України “Про оплату праці” працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Важливим є той факт, що ОСОБА_2 не була стороною в договорах про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт № 06-10 Ф, № 31-10 Ф, № 73-10 Ф, № 128-10 Ф (а.с. 17-20), на підставі яких Тернопільський МРЦЗ перераховував Тернопільській міській організації Товариство Червоного Хреста кошти на оплату праці працівників, направлених Центром зайнятості на громадські роботи. Відповідно ОСОБА_2 не зобов'язана повертати профінансовані Тернопільській міській організації Товариство Червоного Хреста кошти, витрачені на оплату її праці.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” відшкодуванню підлягає сума вартості наданих соціальних послуг, а не сума отриманої заробітної плати безробітним за участь в оплачуваних громадських роботах.
Також суд звертає увагу на той факт, що розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_2 проведене Тернопільським МРЦЗ 22.12.2010, в той час як 22.06.2010 відповідач вже була знята з обліку.
Так, згідно вимог п.п.4 п.3 Порядку Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року № 232/16248, перевірка проводиться центром зайнятості у разі коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації. Рішення щодо проведення перевірки приймається керівником відповідного центру зайнятості.
Отже, із змісту норм «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним»вбачається, що перевірка може бути проведена під час звернення особи в центр зайнятості та подання відповідних документів, або впродовж перебування особи на обліку у центрі зайнятості. Проведення перевірки по особі, яка не перебуває на обліку як безробітна не передбачено вказаним порядком.
Оскільки 22.06.2010 відповідач була знята з обліку в Тернопільському МРЦЗ, як безробітя, а отже не перебувала у відносинах з позивачем, суд вважає, що розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення щодо ОСОБА_2 проведене 22.12.2010 Тернопільським МРЦЗ без встановлених законодавством підстав та з порушенням встановленого порядку.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не надано доказів ухилення відповідача від виконання громадських робіт чи інших порушень трудових договорів, укладених відповідачем з Тернопільською міською організацією Товариство Червоного Хреста, а відтак відсутні підстави для повернення відповідачем суми отриманої ним заробітної плати.
З урахуванням встановлених обставин, заявлені позовні вимоги позивача про стягнення суми коштів, які виплачені відповідачеві за виконані громадські роботи у розмірі 5634,45 грн., не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 2, 69, 70, 71, 94, 160-163, КАС України, суд, -
В задоволенні позову Тернопільського міськрайонного центру зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів на суму 5634,45 грн. -відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
/Постанова складена в повному обсязі та підписана 15 липня 2011 року/
Головуючий суддя Мандзій О.П.
копія вірна
Суддя Мандзій О.П.